Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.09.2026 р. № 5406/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомила, що є фізичною особою – підприємцем (спрощена система оподаткування, друга група) починаючи з .2026.

У межах своєї господарської діяльності платник планую надавати послуги із заряджання акумуляторів електричних транспортних засобів (електромобілів) виключно для фізичних осіб (населенню) за допомогою спеціалізованого обладнання – електрозарядної станції (ЕЗС).

З метою організації продажів зазначених послуг, планується залучати третіх осіб (операторів мереж ЕЗС / платіжних платформ) на підставі договорів комісії або агентських договорів, де фізична особа – підприємець виступає Комітентом (Принципалом), а залучена юридична або фізична особа – підприємець – Комісіонером (Агентом). За умовами цих договорів Комісіонер (Агент) зобов’язується за винагороду здійснювати пошук клієнтів та забезпечувати технічну можливість безготівкових розрахунків з кінцевими споживачами через свій мобільний додаток / веб-платформу. При цьому, згідно з умовами договору, послуги із заряджання електромобілів через Комісіонера (Агента) надаються виключно фізичним особам (населенню).Кошти за надані населенню послуги надходять від кінцевих споживачів на рахунок Комісіонера (Агента), який надалі перераховує їх на поточний безготівковий рахунок фізичної особи – підприємця (Комітента/Принципала) за вирахуванням своєї агентської/комісійної винагороди (або без вирахування, з подальшою оплатою винагороди окремим платежем).

У Реєстрі платників єдиного податку платником зареєстровано такі види діяльності за КВЕД-2010:

45.20 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів» (який згідно з роз'ясненнями державних органів є найбільш відповідним для послуг із зарядки акумуляторних батарей).

63.99 «Надання iнших iнформацiйних послуг, н.в.i.у».

82.99 «Надання iнших допомiжних комерцiйних послуг, н.в.i.у.»

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець платник єдиного податку другої групи здійснювати діяльність із надання послуг із заряджання акумуляторів електромобілів (код КВЕД 45.20) за умови, що продаж цих послуг кінцевим споживачам – виключно фізичним особам (населенню) – здійснюється через третіх осіб на підставі договору комісії або агентського договору, де фізична особа – підприємець виступає Комітентом (Принципалом)?

2. Чи поширюється на фізичну особу – підприємця – платника єдиного податку другої групи обмеження, передбачене п.п. 291.5.4 п. 291.5 ст. 291 Кодексу (щодо заборони посередницьких послуг), якщо такий фізична особа - підприємець є Комітентом (Принципалом), а не виконавцем посередницьких послуг?

3. Чи вважається діяльність із надання послуг із заряджання електромобілів через ЕЗС реалізацією підакцизного товару (електричної енергії) у розумінні п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу?

4. Чи вважається така діяльність порушенням умов перебування на другій групі єдиного податку та чи виникає обов'язок переходу на третю групу або загальну систему оподаткування?

Особисті немайнові та майнові відносини регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства (частина перша ст. 627 ЦКУ).

Статтею 626 ЦКУ визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому відповідно до частини першої ст. 627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії (частина перша ст. 1013 ЦКУ).

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (частина третя ст. 1012 ЦКУ).

Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові (ст. 1020 ЦКУ).

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії (частина перша ст. 1022 ЦКУ).

Щодо першого – четвертого питань

Відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них регулюються Законом України від 24 лютого 2023 року № 2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» (далі – Закон № 2956).

Згідно зі ст. 1 Закону № 2956 станція зарядки електромобілів (електрозарядна станція) - пристрій (пересувний чи стаціонарний), призначений для заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів, електромобілів вантажних, електромобілів легкових, автомобілів плагін-гібридних, електробусів та інших електричних колісних транспортних засобів.

Приєднання станцій зарядки електромобілів до електричних мереж здійснюється відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу (частина перша ст. 4 Закону № 2956).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 2019).

Відповідно до п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 2019 постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Електрична енергія - енергія, що виробляється на об’єктах електроенергетики і є товаром, призначеним для купівлі-продажу (п. 26 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання (п. 84 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Електростанція - електроустановка або група електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (п. 31 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Так, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема:

виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин) (п.п. 3 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Підпунктом 14.1.145 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з п. 215.1 ст. 215 Кодексу до підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія.

Відповідно до п. 11 частини першої ст. 1 Закону № 2019 виробництво електричної енергії – діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Згідно з п.п. 14.1.29 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відновлювальні джерела енергії – джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Враховуючи викладене, умовами договорів комісії/доручення є здійснення діяльності комісіонером/агентом за рахунок комітента/довірителя.

Таким чином, оскільки постачанням електричної енергії вважається також її перепродаж, що фактично Вами здійснюється через власну електрозарядну станцію шляхом заряджання електромобілів фізичних осіб, а також зважаючи на те, що електрична енергія є підакцизним товаром, то відсутні законодавчі підстави для застосування Вами спрощеної системи оподаткування, незалежно від того, що діяльність планується проводити шляхом укладання договорів комісії та доручення.

При цьому, відповідно до п.п. 5 та 7 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

_______________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.