Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.09.2026 р. № 5415/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення приватного підприємства (далі – Підприємство) на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно переміщення пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство здійснює виробничу діяльність та є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ.

Для забезпечення безперебійного виробничого процесу Підприємство має потребу у використанні пального. На території виробничих потужностей Підприємства розташовано обладнання (резервуар) для зберігання пального для потреб власного споживання. Підприємство має діючу ліцензію на право зберігання пального, не є платником акцизного податку з реалізації пального та не є розпорядником акцизного складу.

У зверненні Підприємство повідомляє, що не має на власному балансі та не використовує на правах оренди (найму) автомобільних транспортних засобів (зокрема, автоцистерн). Для забезпечення пальним Підприємство планує укласти договір поставки з постачальником нафтопродуктів. Відповідно до умов договору Підприємство придбаває пальне за паливними картками на автозаправній станції (АЗС) постачальника, і право власності на пальне переходить до Підприємства безпосередньо в момент його відпуску на території АЗС.

З метою доставки придбаного пального від АЗС постачальника до власних виробничих потужностей (місця зберігання), Підприємство наймає стороннього спеціалізованого автомобільного перевізника на підставі договору перевезення вантажів. Отримання пального в автоцистерну перевізника на території АЗС здійснюватиметься водієм перевізника за довіреністю, виданою Підприємством, з використанням паливних карток Підприємства. При цьому на АЗС видається лише чек РРО на об’єм відпущеного пального. Надалі пальне транспортується до виробничих потужностей Підприємства для використання у власній господарській діяльності (без мети подальшої реалізації пального іншим особам).

 

Підприємство запитує:

 

1.-Чи має право Підприємство, яке не має на балансі транспортних засобів, найняти стороннього автомобільного перевізника для доставки пального від АЗС постачальника до власних виробничих потужностей?

2.-Чи має право найнятий автомобільний перевізник здійснити завантаження автоцистерни на АЗС за паливними картками Підприємства, отримавши чек РРО, та доставити це пальне до місця зберігання Підприємства?

3. Який вичерпний перелік первинних, транспортних та дозвільних документів (зокрема, щодо оформлення спеціальної форми № 1-ТТН (нафтопродукт)) необхідний для належного супроводження та документального оформлення вказаної господарської операції?

4. Чи зобов’язане Підприємство (як власник пального, яке переміщується транспортним засобом стороннього перевізника), подавати відповідно до підпункту 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу Заявку на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними?

5. Які саме штрафні та адміністративні санкції передбачені чинним законодавством України для Підприємства або його посадових осіб у разі відсутності (неподання) такої Заявки під час здійснення зазначеної операції?

 

Щодо питання 1

 

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496 (далі – Інструкція №281):

міра повної місткості - засіб вимірювання об'єму, який має свідоцтво про повірку і обладнаний покажчиком рівня наповнення (автоцистерна, причіп-цистерна, напівпричіп-цистерна);

нафтопродукт - продукт, отриманий під час перероблення нафти, газового конденсату або їх суміші, за винятком продуктів нафтохімії.

Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом визначено підпунктом 7.5 пункту 7 Інструкції № 281.

Відповідно до підпункту 7.5.1 підпункту 7.5 пункту 7 Інструкції № 281 нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Згідно з пунктом 1 Інструкції № 281 вимоги Інструкції № 281 є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Отже, Інструкцією № 281 передбачено наливання пального в автоцистерну з використанням автоматизованої системи наливу, та не передбачено можливість здійснення такого наливання через паливороздавальну колонку на АЗС.

Підприємство, яке не має на балансі транспортних засобів, має право для доставки пального від постачальника до власних виробничих потужностей найняти стороннього автомобільного перевізника, який має необхідні дозвільні документи для здійснення транспортування небезпечних вантажів. Відпуск пального в автоцистерну повинен здійснюватися з дотриманням вимог підпункту 7.5 пункту 7 Інструкції № 281.

 

Щодо питання 2

 

Відповідно до підпункту 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно із пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Оскільки питання 2 звернення стосується іншої особи, а не Товариства, відповідь на це питання в індивідуальній податковій консультації не надається.

 

Щодо питання 3

 

Права, обов’язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажоодержувачів – Замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, із змінами (далі – Правила).

Товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов’язкові реквізити, передбачені Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» із змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344) (абзац двадцять сьомий глави 1 Правил).

Згідно з абзацом першим пункту 11.1 глави 11 Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів, яка містить всі обов’язкові реквізити, визначені Законом № 2344, та форму якої наведено в додатку 7 до Правил.

Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі здійснюється відповідно до абзацу четвертого пункту 11.1 глави 11 Правил.

Стосовно вичерпного переліку транспортних документів (зокрема, щодо оформлення спеціальної форми № 1-ТТН (нафтопродукт)), необхідних для належного супроводження та документального оформлення вказаної господарської операції, Підприємству доцільно звернутися до Міністерства з відновлення, інфраструктури та транспорту України (Мінрозвитку), яке відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 (в редакції Постанов Кабінету Міністрів України № 1400 від 17.12.2022, № 1049 від 10.09.2024, № 1003 від 06.08.2026) (далі – Положення № 460) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення № 460 основними завданнями Мінрозвитку є забезпечення формування та реалізація державної політики, зокрема, з питань перевезення небезпечних вантажів на транспорті.

Згідно з статтею 19 Закону України від 6 квітня 2000 року № 1644-ІІІ «Про перевезення небезпечних вантажів» (далі – Закон № 1644) транспортні засоби, якими перевозяться небезпечні вантажі, повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, а також у встановлених законодавством випадках мати відповідне маркування і свідоцтво про допущення до перевезення небезпечних вантажів. У разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів відповідність зазначеним вимогам транспортних засобів, обладнання, підготовки водіїв перевіряється територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України з видачею відповідних свідоцтв про допуск до перевезення.

Згідно з статтею 20 Закону № 1644 перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Отже, питання переліку дозвільних документів та правил їх оформлення для належного супроводження та документального оформлення транспортування пального належить до компетенції Мінрозвитку та Міністерства внутрішніх справ України.

Водночас повідомляємо, що відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання переліку первинних документів, необхідних для належного супроводження та документального оформлення транспортування пального, не належить до компетенції ДПС України.

 

 

Щодо питань 4, 5

 

Згідно з підпунктом 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України, зокрема, власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне, розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують, зокрема, пальне, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України. Такі заявки подаються суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Форма заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такі заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забороняється.

Форма Заявки та Порядок її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 № 188 «Про затвердження форми заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, та Порядку її заповнення» (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 1 Порядку цей Порядок визначає механізм заповнення форми заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними (далі - Заявка), відповідно до підпункту 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 розділу VI «Акцизний податок» Кодексу.

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку Заявки складають суб’єкти господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів та здійснюють переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки (далі - власник).

Заявки вважаються недійсними у разі їх заповнення іншими суб’єктами господарювання, ніж зазначені в абзаці першому цього пункту.

Отже, як зазначено у зверненні Підприємство не є платником акцизного податку, але використовує транспортні засоби та є власником пального, яке переміщується транспортним засобом стороннього перевізника, зобов’язане подавати відповідно до підпункту 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу Заявку на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними.

Відповідно до пункту 228.3 статті 228 Кодексу у разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального або спирту етилового з використанням транспортних засобів, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, або в заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, або в митних деклараціях при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України, а також фактів реалізації пального або спирту етилового з таких транспортних засобів відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають такі пальне або спирт етиловий та транспортні засоби з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.