Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно виробництва пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Товариство повідомляє, що відповідно статті 1 Закону України від 14 січня 2000 року № 1391-XIV «Про альтернативні види палива» для цілей цього Закону під нормативно визначеною обов'язковою часткою вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів), яка застосовується з 1 липня 2026 року, розуміється вміст рідкого біопалива (біокомпонентів) у всіх обсягах бензинів автомобільних, що відпускаються з місць оптової торгівлі пальним, місць роздрібної торгівлі пальним, крім бензинів з октановим числом 98 i вище та бензинів, що поставляються для потреб Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, при якому загальний вміст біоетанолу складає понад 7 відсотків об’ємних за умови, що масова частка кисню не перевищуватиме 3,7 відсотка.
Товариство зазначає, що з 01 липня 2026 року Україна перейшла на стандарт Е10.
Враховуючи зазначене Товариство запитує:
1. Чи вірно Товариство розуміє, що змішування бензину автомобільного стандарту E0 з бензином автомобільним стандарту Е10 не вважається виробництвом пального з урахуванням того, що у даних товарів різні коди УКТ ЗЕД, але однакова ставка акцизного податку?
2. Чи вірно Товариство розуміє, що змішування бензину автомобільного стандарту E0 з бензином автомобільним стандарту Е10 не потребує отримання ліцензії на виробництво пального?
3. Чи достатньо Товариству мати ліцензію на право оптової торгівлі пальним, без ліцензії на право виробництва, для здійснення змішування пального стандарту E0 з пальним стандарту Е10 з урахуванням того, що у даних товарів різні коди УКТ ЗЕД, але однакова ставка акцизного податку, за умови, що змішування проводиться у відповідних місцях, визначених законодавством?
Щодо зазначених питань
Згідно з підпунктом 14.1.28-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу виробництво підакцизних товарів (продукції) - технологічний процес, в тому числі змішування, здійснення якого внаслідок зміни форми, властивостей або складу сировини, напівфабрикатів або готової продукції призводить до отримання підакцизних товарів (продукції, у тому числі сировини), надання таким товарам інших властивостей, що призводить або не призводить до збільшення обсягів таких товарів.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва i обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).
Відповідно частини першої статті 1 Закону № 3817:
виробництво пального - діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу, інших видів сировини, у тому числі невикопної біологічно відновлюваної сировини органічного походження (біомаси), в результаті якої отримується пальне та інші продукти переробки, а також діяльність із змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) в обсязі понад 1 відсоток загального об’єму пального (пункт 14 частини першої статті 1 Закону № 3817);
ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817).
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 3817 виробництво пального здійснюється суб’єктами господарювання за умови наявності ліцензії на право виробництва пального.
Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право виробництва пального на кожне місце виробництва пального (частина друга статті 26 Закону № 3817).
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 3817 не вважається виробництвом пального змішування пального, яке класифікується за різними кодами згідно з УКТ ЗЕД, у результаті якого отримується пальне, що відноситься до одного з кодів УКТ ЗЕД пального, що змішувалося, змішування скрапленого газу, визначеного у підпункті 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, а також змішування пального (крім скрапленого газу) і добавок (присадок) до пального в обсязі до 1 відсотка включно.
Отже, не вважається виробництвом пального змішування пального, яке класифікується за різними кодами згідно з УКТ ЗЕД, в результаті якого отримується пальне, що відноситься до одного з кодів УКТ ЗЕД пального, що змішувалось.
Відсутність у зверненні Товариства кодів УКТ ЗЕД пального, що змішується, та коду УКТ ЗЕД пального яке отримується внаслідок такого змішування, не надає можливості надати відповідь на зазначені у зверненні питання щодо віднесення такого змішування до виробництва пального в розумінні Закону № 3817 та виду ліцензії, на підставі якої може здійснюватися така діяльність.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |