Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.09.2026 р. № 5397/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

  Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення _____ обласної організації Товариства _______ (далі – Організація) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Організація є місцевим осередком Товариства ______ (далі – Товариство), яке є всеукраїнською гуманітарною неприбутковою організацією, зі статусом юридичної особи.

Товариство та Організація внесені до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) з присвоєнням ознаки неприбутковості 0032 (громадські об’єднання) та не є платниками податку на додану вартість (ПДВ) на дату звернення.

Як повідомляється, Товариство має у власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення та гараж (далі – майно). Наразі Товариством розглядається можливість передання зазначеного майна у власність Організації на умовах договору пожертви з метою виконання статутних завдань гуманітарного спрямування.

З огляду на викладене у зверненні Організації поставлено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи буде Організація відповідати вимогам законодавства для перебування у статусі неприбуткової організації та неплатника ПДВ у разі безоплатного одержання зазначених вище об’єктів нерухомого майна у формі договору пожертви для виконання вимог Закону України від 28 листопада 2002 року № 330-ІV «Про Товариство Червоного Хреста України» (зі змінами) (далі – Закон № 330) та статутних завдань і гуманітарних цілей Товариства?

2. Чи існує ризик виключення Організації із Реєстру, якщо вона як місцева організація Товариства безоплатно отримає у власність на умовах пожертви об’єкти нерухомого майна виключно з метою виконання статутних цілей та гуманітарних завдань Товариства?

3. Які обмеження матиме для збереження статусу неприбуткової організації та неплатника ПДВ Організація як набувач майна на умовах договору пожертви у свою власність?

4. Чи виникають у Організації податкові зобов’язання зі сплати податків, зборів та обов’язкових платежів при проведенні операцій із отримання зазначених вище об’єктів нерухомого майна у власність на умовах пожертви? Якщо так, то які саме зобов’язання виникають?

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

В частині запитань 1 – 3

У пункті 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Зокрема, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п.133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Водночас на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів для фінансування видатків, не пов’язаних із реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Так, зокрема, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» (зі змінами) (далі – Закон № 4572).

При цьому зауважимо, що особливості регулювання суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення окремих видів громадських об’єднань можуть визначатися іншими законами (частина третя ст. 2 Закону № 4572).

Відносини, пов’язані з діяльністю Товариства регулює Закон № 330, який визначає його правовий статус та правові засади діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону № 330 Товариство є всеукраїнською добровільною громадською гуманітарною організацією.

Товариство допомагає державі у наданні медичної і гуманітарної допомоги під час збройних конфліктів та в мирний час, бере участь у наданні міжнародної допомоги у разі катастроф і надзвичайних ситуацій, забезпечує медико-соціальну допомогу найменш соціально захищеним верствам населення.

Як встановлено ст. 2 Закону № 330, законодавство України про Товариство та про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала ґрунтується на Конституції України, Женевських конвенціях про захист жертв війни від 12 серпня1949 року та Додаткових протоколах до них, складається з інших міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, Закону України «Про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні», Закону № 330 та інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 5 Закону № 330 Товариство – єдине в Україні ____ товариство Червоного Хреста, що діє на всій території України, створює місцеві організації, через які здійснює свою діяльність відповідно до Статуту Товариства та Закону № 330.

Товариство та його місцеві організації з моменту їх державної реєстрації набувають статусу юридичної особи відповідно до законодавства України (частина перша ст. 10 Закону № 330).

Відповідно до ст. 18 Закону № 330 товари та матеріальні цінності, які надходять, у тому числі і з-за кордону, Товариству, його органам та місцевим організаціям як гуманітарна чи доброчинна допомога, тобто без мети одержання прибутку, розподіляються і використовуються Товариством, його органами та місцевими організаціями виключно безоплатно для виконання статутних завдань Товариства. Такі товари та матеріальні цінності звільняються відповідно до закону від оподаткування, у тому числі митом, та плати за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, встановленим для митних органів.

Товариство, як встановлено ст. 22 Закону № 330, може мати у власності кошти, відокремлене та інше майно, необхідні для здійснення його статутної діяльності.

Товариство набуває право власності на кошти та інше майно, передані йому засновниками, членами Товариства, органами державної влади, органами місцевого самоврядування, набуті від вступних та членських внесків, пожертвувані чи передані фізичними і юридичними особами, громадськими, релігійними організаціями, а також на майно, придбане за власні кошти чи на інших підставах, не заборонених законодавством.

Статтею 27 Закону № 330 передбачено, що все рухоме та нерухоме майно, а також активи, які належать Товариству на праві власності згідно з Статутом Товариства та законодавством, використовуються виключно Товариством або за його дорученням його органами та місцевими організаціями.

Майно та кошти Товариства, його місцевих організацій та створених (заснованих) ними підприємств, установ, організацій без згоди Товариства не можуть бути вилучені чи розподілені, крім випадків та у порядку, встановлених законом.

Отже, безоплатне отримання Організацією у статусі неприбуткової організації об’єктів нерухомого майна від Товариства не є порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу щодо перебування такої організації у Реєстрі лише у разі, якщо такі операції передбачені статутами таких організацій та обумовлені випадками у порядку, встановленому законом, згідно з приписами ст. 27 Закону № 330, та за умови, що таке майно використовується виключно для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами Організації, без розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників), членів такої Організації, працівників, членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених у п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру, із визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 133.4.3 та п.п. 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Щодо оподаткування податком на додану вартість (ПДВ)

В частині запитань 3 та 4

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Кодексу.

Коло осіб, які для цілей оподаткування ГІДВ мають право або зобов'язані бути зареєстровані як платники податку, визначено у п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу. Зокрема, такою особою є юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Згідно з п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених ст. 183 Кодексу, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ІІДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ст. 183 Кодексу).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо.

Операція з отримання Організацією від Товариства у власність нерухомого майна за договором пожертви не є операцією з постачання товарів/послуг, здійсненою Організацією, та, відповідно, не є підставою для виникнення в Організації податкових зобов’язань з ПДВ.

Водночас податкові наслідки з ПДВ за операцією з безоплатної передачі зазначеного майна визначаються щодо особи, яка здійснює таку передачу, а саме у Товариства.

Щодо оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю

В частині запитання 4

Майно є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок).

Порядок справляння Податку визначається ст. 266 Кодексу.

Об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

Платниками Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу).

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-VI «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (зі змінами).

Отже, у разі отримання у власність об’єктів нерухомого майна (незалежно від підстав передачі) з дати державної реєстрації права власності на такі об’єкти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Організація є платником Податку.

Разом з цим звертаємо увагу на те, що майно розташовується на земельній(их) ділянці(ках).

З урахуванням положень підпунктів 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу принцип платності користування землею, передбаченого ст. 206 Земельного кодексу України, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування плати за землю є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо.

Земельним законодавством, зокрема, для юридичних осіб згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України встановлено обов’язок оформлення права власності, а також користування у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

З урахуванням положень частини сьомої ст. 120 Земельного кодексу України документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкти нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою (якщо ділянка перебувала у власності або оренді), на якій розміщений такий об’єкт.

Якщо об’єкт нерухомого майна розміщений на земельний ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач права власності на об’єкт нерухомості зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу України.

Водночас використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, статтями 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди відповідно до статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Разом з цим земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них, як встановлено п. «ї» частини першої ст. 211 Земельного кодексу України.

З огляду на викладене до Організації одночасно з набуттям права власності на майно переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташовано таке майно. Тому Організації доцільно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про визначення його частки земельної ділянки пропорційної площі майна.

Якщо земельна ділянка, на якій розташовано майно, знаходиться у власності / користуванні іншого суб’єкта господарювання, який має правовстановлюючі документи на земельну ділянку та є платником плати за землю, то Організація як власник майна свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через такого суб’єкта господарювання.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).