Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.09.2026 р. № 5412/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Садівничого товариства «_________» (далі – Садівниче товариство) від _____ (далі – звернення) щодо окремих питань оподаткування неприбуткових організацій, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Садівниче товариство є обслуговуючим кооперативом та внесене до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр) за ознакою неприбутковості 0042 (садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства)).

Головною метою діяльності Садівничого товариства є утримання колективного майна та забезпечення потреб членів такого товариства.

Як повідомляється, з метою приведення технічної та дозвільної документації у відповідність до вимог чинного законодавства в умовах воєнного стану (зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (зі змінами) (далі – постанова КМУ № 314) та рішення виконавчого комітету міської ради) планується внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) щодо додаткового виду економічної діяльності Садівничого товариства за КВЕД 36.00 «Забір, очищення та постачання води».

При цьому зазначений вид економічної діяльності додається з некомерційною метою – для організації колективного обліку, технологічного транспортування та розрахунків з комунальним підприємством, яке забезпечує централізоване водопостачання та водовідведення (далі – комунальне підприємство), за питну воду, що споживається членами Садівничого товариства для власних господарсько-побутових та питних потреб. Транспортування питної води від вузла комерційного обліку до споживачів Садівничого товариства здійснюється по внутрішній мережі (трубопроводу), що був побудований за власні кошти Садівничого товариства. У кожного споживача встановлений лічильник розподільного обліку.

У зверненні зазначено, що Садівниче товариство не здійснює підприємницької діяльності, не надає послуг стороннім організаціям та не отримує прибутку (доходу) від цієї діяльності. Усі кошти, що надходять від членів Садівничого товариства за спожиту воду, є виключно цільовими внесками на компенсацію фактичних витрат перед комунальним підприємством та утримання внутрішніх мереж і в повному обсязі перераховуються надавачу послуг.

З урахуванням викладеного вище Садівниче товариство звертається за отриманням індивідуальної податкової консультації із таких запитань:

1. Чи призведе внесення до Єдиного державного реєстру змін щодо додаткового виду економічної діяльності Садівничого товариства за КВЕД 36.00 «Забір, очищення та постачання води» та подання декларації про провадження господарської діяльності за постановою КМУ № 314 до втрати статусу неприбуткової організації Садівничим товариством та виключення його з Реєстру?

2. Чи вважаються кошти, що надходять на рахунок Садівничого товариства від його членів як компенсація за спожиту воду (пропорційно показникам індивідуальних лічильників з урахуванням технічної похибки мережі), цільовими внесками (фінансуванням), які не є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, за умови, що вони повністю спрямовуються на статутні цілі (оплату рахунків комунального підприємства) та не розподіляються між членами Садівничого товариства?

 

Щодо запитань 1 та 2

Оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання організації діяльності, вчинення, оформлення правочинів, забезпечення виконання зобов’язань суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою, визначає Закон України від 10 січня 2002 року № 2918-III «Про питну воду та питне водопостачання» (зі змінами) (далі – Закон № 2918).

Підприємством питного водопостачання згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 2918 є суб’єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв) підготовки питної води та/або виробництво фасованої питної води.

Інші терміни в Законі № 2918 вживаються у значенні, наведеному у Водному кодексі України, законах України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», «Про охорону навколишнього природного середовища» (частина друга ст. 1 Закону № 2918).

Згідно з пунктами 6 та 9 частини першої ст. 1 Закону України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (зі змінами) індивідуальний споживач – це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Колективний споживач – юридична особа, що об’єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Відповідно до п.п. 1 п. 1² розділу ХІІ Закону № 2918 установлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року  № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом дванадцяти місяців після його припинення чи скасування частина четверта ст. 11 Закону № 2918 застосовується в такій редакції:

«Органом державного регулювання у сфері централізованого водопостачання є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка розробляє та затверджує ліцензійні умови провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, порядки (методики) формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та проводить контрольні перевірки правильності встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення».

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі та на користь отримувачів, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені садівничі кооперативи (товариства).

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України від 10 липня 2003 року № 1087-IV «Про кооперацію» (зі змінами) (далі – Закон № 1087).

Як встановлено ст. 2 Закону № 1087, обслуговуючий кооператив – це кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Цільовий внесок – грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Згідно з частиною першою ст. 5 Закону № 1087, законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, Закону № 1087, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, житлово-будівельні (житлові), обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо (частина друга ст. 6 Закону № 1087).

Статут кооперативу, як передбачено ст. 8 Закону № 1087, повинен містити такі відомості, зокрема: мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов’язань щодо їх сплати; тощо.

До джерел формування майна кооперативу відповідно до частини другої ст. 19 Закону № 1087 віднесено, зокрема: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; інші надходження, не заборонені законодавством.

Статтею 23 Закону № 1087 передбачено, що інші кооперативи, крім виробничих, надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Отже, отримання садівничим товариством у статусі неприбуткової організації доходів у межах статутної діяльності відповідно до профільного Закону № 1087, у тому числі у вигляді коштів для компенсації вартості послуг за споживання води членами такого товариства як індивідуальними споживачами з метою подальшого перерахування таких коштів садівничим товариством як колективним споживачем на користь водопостачального підприємства, не є підставою для виключення такого садівничого товариства з Реєстру з визначенням податкових зобов’язань з податку на прибуток.

При цьому слід дотримуватися умов, що такі отримані на некомерційній основі без мети отримання прибутку доходи використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, та не здійснюється розподіл отриманих доходів серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Кошти, що надходять на рахунок Садівничого товариства від його членів як компенсація за спожиту воду (пропорційно показникам індивідуальних лічильників) не відповідають визначенню цільових внесків згідно із Законом № 1087, оскільки фактично є оплатою комунальних послуг, хоча і мають транзитний характер та цільове спрямування.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п.133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Водночас з питання порядку організації водопостачання води для членів Садівничого товариства та необхідності внесення відповідних змін до установчих документів такого товариства доцільно звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).