Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.09.2026 р. № 5444/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

      Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі –ТОВ) щодо визнання заборгованості безнадійною та її списання, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податку на прибуток на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ.

У ТОВ наявна дебіторська заборгованість за договором на постачання паливно-мастильних матеріалів, укладеним з ТОВ1.

У зв'язку з невиконанням ТОВ1 зобов'язань за договором, ТОВ звернулося до Господарського суду «» області з позовною заявою про стягнення заборгованості.

За результатами судового розгляду позов задоволено в повному обсязі.

На виконання рішення Господарського суду «» області, яке набрало законної сили, було видано наказ Господарського суду «» області про примусове виконання.

Зазначений наказ було пред'явлено до виконання до «» відділу державної виконавчої служби у «» районі «» області «» міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 частини першої cт. 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (зі змінами) (далі – Закон № 1404-VIII) у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи є постанова виконавця про повернення виконавчого документа на підставі п. 2 частини першої ст. 37 Закону № 1404-VIII (у зв'язку з відсутністю у боржника майна) достатньою підставою для визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

2. Чи має право ТОВ визнати заборгованість безнадійною на підставі п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та списати її в обліку одразу після отримання постанови виконавця про повернення наказу Господарського суду (на підставі п. 2 частини першої ст. 37 Закону 1404-VIII без очікування закінчення трирічного строку для її повторного пред’явлення?

3. Чи переривається строк на списання цієї заборгованості як безнадійної, якщо ТОВ скористається своїм правом та повторно пред’явить наказ господарського суду до виконання до закінчення трирічного строку?

 

Щодо питань 1, 2

Виконавче провадження як завершальну стадію судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон № 1404-VIII.

Пунктами 1, 1¹, 2 частини першої ст. 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

судові накази;

ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 2, 3, 6 частини першої ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404-VIII заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта ст. 37 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини п’ятої ст. 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Підстави закінчення виконавчого провадження встановлені ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Абзацом першим та другим частини першої ст. 40 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом № 1404-VIII.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, у разі відсутності майна у боржника – фізичної або юридичної особи для повного погашення заборгованості, визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404-VIII заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у боржника – відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404-VIII.

При списанні дебіторської заборгованості визнаються податкові різниці відповідно до п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості.

При цьому, при списанні дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів.

Питання порядку списання дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Щодо питання 3

Відповідно до частини першої ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина).

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частина друга ст. 12 Закону№ 1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої ст. 12 Закону № 1404-VIII строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред’явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п’ята ст. 12 Закону № 1404-VIII).

Стягувач, який пропустив строк пред’явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста ст. 12 Закону № 1404-VIII).

Отже, повторне пред’явлення виконавчого документа до виконання до закінчення трирічного строку не впливає на визнання дебіторської заборгованості безнадійною відповідно до положень п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).