Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.09.2026 р. № 5478/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

   Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є особою, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, оскільки отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, став на відповідний податковий облік та на облік платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) (як фізична особа, яка проводить незалежну професійну діяльність). При платник має намір зареєструватись як фізична особа – підприємець та обрати основний КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері прав».

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право фізична особа, яка вже перебуває на обліку в контролюючому податковому органі як самозайнята особа (адвокат), додатково зареєструватися як фізична особа – підприємець?

2. Чи існують обмеження щодо видів економічної діяльності (далі – КВЕД) для фізичної особи – підприємця, якщо платник є адвокатом? Чи може платник як фізична особа – підприємець обрати КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» або інші КВЕД, що стосуються надання юридичних послуг, якщо платник вже здійснює адвокатську діяльність як самозайнята особа?

3. Чи виникає обов’язок подвійної сплати єдиного внеску у разі одночасної діяльності як самозайнятої особи та фізичної особи – підприємця? До якого контролюючого органу необхідно сплачувати єдиний внесок після державної реєстрації фізичною особою – підприємцем?

4. Як правильно звітувати з єдиного внеску у разі поєднання статусів самозайнятої особи (адвоката) та фізичної особи – підприємця? Яким чином у такому випадку подавати звітність – окремо по кожному статусу чи є механізм об’єднання? Які є обов’язки щодо подання декларацій та сплати податків у кожному з випадків?

5. Якщо платник податків є найманим працівником та єдиний внесок за платника податків сплачує роботодавець, прошу підтвердити, що обов’язок зі сплати єдиного внеску не виникає у платника податків як у адвоката та не виникатиме у мене як фізичної особи – підприємця.

Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076), ст. 1 якого визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом
№ 5076.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 5076 визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (частина перша ст. 13 Закону № 5076).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа – це платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це діяльність, зокрема, адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого п. 65.9 ст. 65 Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Разом з тим згідно з нормами Закону № 5076 та Кодексу для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо одночасного здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Щодо першого питання

Згідно з пп. 63.1, 63.2 ст. 63 Кодексу облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст. 63 Кодексу визначено, що всі фізичні особи – платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному Кодексом.

Фізичні особи – підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 Кодексу облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно з п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Кодексу контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень частини четвертої п. 6.7 розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Щодо другого питання

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, зі змінами та доповненнями, (далі – Наказ № 457).

Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків.

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, фізична особа – підприємець за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Щодо третього – п’ятого питань

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено ст. 178 Кодексу.

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 Кодексу доходи громадян, отримані від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 ст.167 Кодексу (18 відсотків).

Крім того, об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п. 178.4 ст. 178 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а також іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи та є резидентами, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до розділу IV Кодексу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, в якій поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

При цьому форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», зі змінами (далі – Наказ 859, Інструкція, Декларація про доходи).

Відповідно до п. 178.6 ст. 178 Кодексу фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Типова форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 № 261 «Про затвердження типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення» (далі – Порядок № 261).

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Кодексу.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Кодексу доходи фізичних осіб – підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою 18 відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця (п. 177.2 ст. 177 Кодексу).

Згідно з п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Кодексу фізичні особи – підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку, або переходять на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, або перейшли із спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, подають податкову декларацію за результатами звітного року, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на (перехід із) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Кодексу, що настануть у звітному податковому році.

Відповідно до п. 177.10 ст. 177 Кодексу фізичні особи – підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Згідно з п. 177.11 ст. 170 Кодексу фізичні особи – підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Крім того, відповідно до п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно з п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є, зокрема:

фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів) (п.п. 3 п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить – 1 відс. від доходу, визначеного ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (п. 296.1 ст. 296 Кодексу).

Фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування подають податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця за формою затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» зі змінами (далі – Декларація платника єдиного податку).

Таким чином, за результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації:

Декларацію про доходи з додатком Ф2 для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, та від господарської діяльності на загальній системі оподаткування (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб та військовий збір до 1 серпня року, що настає за звітним);

Декларацію платника єдиного податку для відображення доходів, отриманих від підприємницької діяльності (третя група – подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

При цьому облік доходів та витрат, отриманих від незалежної професійної діяльності та загальній системі оподаткування, ведеться за типовою формою, а облік доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, ведеться у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Крім того, доходи, отримані від провадження незалежної професійної діяльності та/або від господарської діяльності на загальній системі оподаткування та/або як платник єдиного податку третьої групи оподатковуються окремо.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є:

фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів) (п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464);

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Базою нарахування єдиного внеску є:

для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, – суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону № 2464);

для платників, зазначених, зокрема у п. 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Водночас частиною п'ятою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені у п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за умови взяття їх на облік фізичних осіб – підприємців та провадження ними одного виду діяльності одночасно як осіб, зазначених у пп. 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464.

Частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно зі ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний, зокрема:

своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексу.

Згідно з приміткою 10 до Декларації платника єдиного податку невід’ємною частиною Декларації платника єдиного податку є додаток 1 «Відомості про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» (далі – Додаток 1), який подається та заповнюється фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку першої – третьої груп, відповідно до п.п. 296.2 та 296.3 ст. 296 Кодексу, та які є платниками єдиного внеску відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону № 2464. Додаток 1 не подається та не заповнюється зазначеними платниками, за умови дотримання ними вимог, визначених частинами четвертою та шостою ст. 4 Закону № 2464, що дають право на звільнення таких осіб від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть подавати Додаток 1 виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Крім того, фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають у складі Декларації про доходи додаток ЄСВ1 «Розрахунок сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» далі – Додаток ЄСВ1).

При цьому фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, за яких роботодавцем сплачено єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску за всі календарні місяці звітного періоду, Додаток ЄСВ1 до Декларації про доходи не заповнюють та не подають.

Якщо роботодавцем у звітному періоді єдиний внесок нараховувався та сплачувався у розмірі менше мінімального страхового внеску або не нараховувався та не сплачувався, то фізичні особи – підприємці на загальній системі оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, визначають базу нарахування єдиного внеску за такі місяці та подають Додаток ЄСВ1 у складі Декларації про доходи. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464, та не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, в табличній частині Додатка ЄСВ1:

у графі 3 зазначається сума чистого доходу (прибутку), заявлена в Декларації (у разі відсутності проставляється значення «0,00»);

у графі 4 – сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини» (у разі відсутності доходу проставляється самостійно визначена сума, яка не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464 та не може бути меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом);

у графі 5 – розмір єдиного внеску у відс. – «22,00»;

у графі 6 – сума нарахованого єдиного внеску проставляється сума нарахованого єдиного внеску (графа 4 х графа 5).

Враховуючи викладене, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність звільняється від сплати за себе єдиного внеску:

якщо одночасно перебуває на обліку як фізична особа – підприємець, за умови здійснення одного виду діяльності та/або;

якщо має основне місце роботи і роботодавцем за відповідні місяці звітного періоду було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.