Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.09.2026 р. № 5517/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

     Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У зверненні зазначили, що єдиним учасником Товариства є фізична особа – резидент України, якій належить 100 відсотків статутного капіталу Товариства.

Товариство є платником єдиного податку третьої групи.

До видів діяльності Товариства належить:

41.20 – будівництво житлових і нежитлових будівель (основний);

68.10 – купівля та продаж власного нерухомого майна.

У власності Товариства перебувають земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва житлових і нежитлових будівель, які учасник раніше передав Товариству як внесок до статутного капіталу. Вартість внеску була затверджена рішенням єдиного учасника під час створення товариства та відображена в бухгалтерському обліку товариства.

Зазначені вище земельні ділянки відображені в бухгалтерському обліку Товариства як основні засоби.

Єдиним учасником Товариства планується прийняття рішення про зменшення статутного капіталу Товариства шляхом зменшення номінальної вартості належної йому частки.

На виконання такого рішення Товариство передає учаснику у власність частину належних Товариству земельних ділянок за їх балансовою вартістю, попри те, що їх ринкова вартість на дату їх повернення є більшою за вартість, за якою ці земельні ділянки були внесені до статутного капіталу Товариства.

Після завершення зазначеної вище операції учасник залишиться єдиним учасником Товариства, однак розмір статутного капіталу та номінальна вартість його частки будуть зменшені.

Враховуючи вищезазначене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є передача земельних ділянок фізичній особі — єдиному учаснику Товариства у зв’язку зі зменшенням статутного капіталу операцією, передбаченою п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

2. Чи підлягає така операція оподаткуванню виключно за правилами визначення інвестиційного прибутку, встановленими ст. 170 Кодексу?

3. Чи можуть до однієї й тієї самої операції одночасно застосовуватися положення ст. 170 Кодексу та п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу щодо додаткового блага?

4. Яким чином у фізичної особи визначається дохід для цілей розрахунку інвестиційного прибутку у випадку передачі земельної ділянки в рахунок зменшення статутного капіталу товариства?

5. Чи є така передача продажем нерухомого майна в розумінні ст. 172 Кодексу?

6. Чи виникає у товариства — платника єдиного податку третьої групи дохід відповідно до ст. 292 Кодексу внаслідок передачі земельних ділянок учаснику при зменшенні статутного капіталу?

Щодо першого та п’ятого питань

Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (п.п. 14.1.172¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 52.1 ст. 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно відповідати вимогам, передбаченим п. 52.1 ст. 52 Кодексу.

Зазначене звернення не містить обов’язкових реквізитів, а саме зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин), передбаченого абзацом п’ятим п. 52.1 ст. 52 Кодексу;

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у п. 52.1 ст. 52 Кодексу, індивідуальна податкова консультація не надається.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Зважаючи на викладене та з урахуванням, що контролюючий орган надає конкретному платнику податків податкову консультацію, яка має індивідуальний характер і може використовуватися виключно таким платником, саме цей платник може звернутися до контролюючого органу з відповідним запитом.

Оподаткування фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об'єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 94 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним (або особою, у якої інвестиційний актив був придбаний прямо чи опосередковано) до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента, зменшення статутного капіталу такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно з п. 19.1 ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 Кодексу).

Враховуючи викладене, оскільки вами не надано довіреності, яка дає право вам представляти інтереси фізичної особи та отримувати роз’яснення з питань, які стосуються саме фізичної особи, то з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючий орган, будь-які висновки можуть бути надані у разі надходження належним чином оформленого звернення особисто від фізичної особи або від Товариства як представника з наданням копії відповідної довіреності у порядку та строки, визначені Кодексом.

Щодо шостого питання

Визначення правового статусу Товариства, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначається Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» зі змінами (далі – Закон № 2275).

Відповідно до ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства (частина третя ст. 13 Закону № 2275).

Зменшення статутного капіталу товариства визначено нормами ст. 19 Закону № 2275.

Товариство має право зменшити свій статутний капітал. У разі зменшення номінальної вартості часток усіх учасників товариства співвідношення номінальної вартості їхніх часток повинно зберігатися незмінним (частина перша - друга ст. 19 Закону № 2275).

Права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами є корпоративними правами, визначені п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Участь у формуванні статутного капіталу іншої юридичної особи є господарською операцією з придбання корпоративних прав, тобто здійсненням прямих фінансових інвестицій (п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Активи, які передаються інвестором як внесок до статутного капіталу, відображають у бухгалтерському обліку за аналогією з їхньою реалізацією, тобто з визнанням доходу й одночасно витрат (у сумі балансової вартості таких активів). А з метою податкового обліку операція вважається продажем (реалізацією) товарів (п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ). Адже право власності на активи переходить, тому компенсацією вартості таких активів є корпоративні права емітента.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу платниками єдиного податку третьої групи можуть бути юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3
ст. 292 Кодексу.

Пунктом 292.6 ст. 292 Кодексу визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Пунктом 292.2 ст. 292 Кодексу визначено, що при продажу основних засобів юридичними особами - платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

Платники єдиного податку третьої групи – юридичні особи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень п. 44.2, 44.3 ст. 44 Кодексу (п. 296.1 ст. 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Порядок визнання доходів та їх класифікація здійснюється відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі – П(С)БО), яке поширюється на підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності.

Згідно з П(С)БО дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (п. 5 П(С)БО).

У бухгалтерському обліку земельні ділянки та капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом, класифікуються як основні засоби (п. 5 Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (зі змінами і доповненнями) (далі - П(С)БО 7). Придбані (створені) основні засоби (у тому числі земельні ділянки) зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (п. 7 П(С)БО 7).

Залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю необоротного активу і сумою його накопиченої амортизації (зносу) (п. 4 П(С)БО 7).

При цьому, вартість земельних ділянок не є об’єктом для нарахування амортизації в бухгалтерському обліку (п. 22 П(С)БО 7). Як наслідок, земельні ділянки не мають залишкової вартості.

Таким чином, з урахуванням інформації зазначеної у зверненні, повернення юридичною особою – платником єдиного податку третьої групи учаснику частину земельних ділянок, які були внесені до статутного капіталу Товариства прирівнюється до продажу такого майна виходячи з поточної ринкової вартості (оціночна вартість) земельної ділянки.

У разі якщо ринкова вартість земельних ділянок дорівнює вартості внеску до статутного капіталу, то в юридичної особи - платника єдиного податку не виникатиме об'єкт оподаткування.

Однак, якщо ринкова вартість таких земельних ділянок на момент повернення є більшою за вартість, за якою ці земельні ділянки було внесено до статутного капіталу, то в юридичної особи - платника єдиного податку виникає об'єкт оподаткування на суму, яку такий учасник Товариства повинен доплатити як суму різниці між ринковою вартістю таких земельних ділянок на момент повернення та вартістю первісного внеску таких земельних ділянок до статутного капіталу.

При цьому зазначаємо, що платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 Кодексу, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у подвійному розмірі ставок, визначених п. 293.3 ст. 293 Кодексу, а також зобов'язані у порядку, встановленому главою 1 розділу XIV Кодексу, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених Кодексом (п.п. 3 п. 293.8 ст. 293 Кодексу).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.