Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.09.2026 р. № 5534/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування положень підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I та підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

Основним видом діяльності платника податків є виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари.

Протягом 2025 року платник податків на підставі договірних відносин серед інших здійснював господарські операції з імпорту товарів з контрагентом-нерезидентом, зареєстрованим у Федеративній Республіці Німеччина, організаційно-правова форма якого GmbH & Co.KG (далі – нерезидент).

Організаційно-правова форма нерезидента GmbH & Co.KG (Командитне партнерство/Limited Partnership) з місцем реєстрації у Федеративній Республіці Німеччина включена до Переліку організаційно-правових форм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм» (далі – Перелік № 480).

Платник податків зазначив, що для господарських операцій за 2025 рік із нерезидентом виконуються обидва вартісні критерії визнання операцій контрольованими, встановлені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, а саме: дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищив 150 мільйонів гривень; сума операцій між платником податків та нерезидентом перевищила 10 мільйонів гривень.

Також у своєму зверненні платник податків зазначив, що для операцій з нерезидентом не виконуються критерії, визначені підпунктами «а» – «в», «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу:

- платник податків та нерезидент не є пов’язаними особами у розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу;

- операції з нерезидентом не здійснювалися через комісіонерів-нерезидентів;

- країну реєстрації нерезидента (Федеративну Республіку Німеччина) не включено до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977» (із змінами і доповненнями);

- у нерезидента відсутні постійні представництва на території України.

Платник податків повідомив, що отримав від нерезидента довідку, видану Фінансово-податковим управлінням Гайльбронн, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина.

Зазначену довідку платник податків подав до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, листом від 01.09.2026 у порядку, визначеному підпунктом 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в отриманні роз’яснення щодо застосування змін, внесених до Кодексу Законом України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства», зокрема щодо правильного підтвердження резидентності контрагента-нерезидента платника податків з метою визнання операцій з ним неконтрольованими.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи є виконання вимоги щодо подання довідки про підтвердження статусу податкового резидентства контрагента-нерезидента, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, у порядку та строки, визначені абзацом третім підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, самостійною та достатньою умовою для визнання таких господарських операцій неконтрольованими за звітний рік незалежно від досягнення вартісних критеріїв, передбачених підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу?

2. Виходячи з положень підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I та пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, якими є вичерпні законодавчі вимоги до форми, змісту та обов’язкових реквізитів довідки (сертифіката), що підтверджує статус податкового резидента Федеративної Республіки Німеччина, виданої компетентним органом цієї країни для юридичної особи за 2025 рік, наявність яких є достатньою підставою для визнання господарських операцій неконтрольованими?

3. З огляду на положення пункту 103.5 статті 103 розділу II та підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, чи вважається належним документом для підтвердження статусу податкового резидентства нерезидента довідка, яка містить такі обов’язкові реквізити та характеристики:

видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни (зокрема, Фінансово-податковим управлінням Гайльбронн у Федеративній Республіці Німеччина);

складена за формою, затвердженою згідно із законодавством такої країни (зокрема, містить заповнений податковим органом розділ щодо підтвердження статусу податкового резидентства – «Ansässigkeitsbescheinigung der deutschen Finanzverwaltung»);

містить чітке підтвердження, що юридична особа є резидентом цієї країни у розумінні міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування у відповідному податковому періоді (зокрема, у 2025 – 2026 роках);

скріплена підписом посадової особи та печаткою компетентного органу;

належним чином легалізована (містить штамп «Апостиль») та перекладена українською мовою з нотаріальним засвідченням підпису перекладача?

4. За умови, що платник податків своєчасно (до 1 жовтня року, що настає за звітним) подав до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – ДПС України довідку про підтвердження резидентності контрагента, яка повністю відповідає критеріям, описаним у питанні 3, та підтверджує податкове резидентство Федеративної Республіки Німеччина, чи правильно розуміє платник податків, що господарські операції з таким нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, визнаються неконтрольованими за звітний рік відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, навіть якщо загальний дохід платника податків та обсяг операцій з цим контрагентом перевищують вартісні критерії, визначені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу (за умови відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу)?

5. Чи правомірним є виконання вимог абзацу третього підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу щодо подання довідки про підтвердження статусу податкового резидентства нерезидента шляхом її направлення у вигляді сканованої копії через Електронний кабінет платника податків (як додаток до електронного листа)?

6. Якщо господарські операції з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, за результатами подання довідки про податкове резидентство (що відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу) визнаються неконтрольованими відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, чи правильно розуміє платник податків, що у нього виникає обов’язок щодо збільшення фінансового результату податкового періоду на 30 відсотків вартості придбаних товарів на підставі підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу?

 

Щодо питань 1, 4

Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами – нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів – нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав (територій);

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ цього підпункту;

ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема, операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо.

Підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Підпунктом 39.2.1.9 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу встановлено, що обсяг господарських операцій платника податків для цілей підпункту 39.2.1.7 цього підпункту обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки».

Законом України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу доповнено підпунктом 39.2.1.2¹, яким встановлені критерії, відповідно до яких господарські операції платника податків з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, визнаються неконтрольованими. Зазначені норми набули чинності з 1 січня 2025 року.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу перелік організаційно-правових форм, що затверджується Кабінетом Міністрів України, включає організаційно-правові форми нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Господарські операції платника податків з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена Кабінетом Міністрів України до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту, визнаються неконтрольованими за наявності хоча б однієї з таких умов:

нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу;

всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України (крім держав (територій), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу.

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно ратифікована Законом України № 449/95-ВР від 22.11.1995 і набула чинності 04.10.1996 (далі – Угода).

Таким чином, починаючи з 1 січня 2025 року, господарські операції платника податків, що здійснюються з нерезидентом, зареєстрованим на території Федеративної Республіки Німеччина, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, за умови дотримання критеріїв, визначених підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, визнаватимуться неконтрольованими за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, за умови подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки (сертифіката) у паперовій або електронній формі, яка підтверджує, що зазначений нерезидент у періоді здійснення господарських операцій з платником податків є резидентом держави – Федеративної Республіки Німеччина, з якою Україною укладено Угоду. При цьому довідка (сертифікат) повинна відповідати вимогам, визначеним пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, а саме бути видана компетентним (уповноваженим) органом Федеративної Республіки Німеччина, визначеним Угодою, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, належним чином легалізована та перекладена відповідно до законодавства України.

 

Щодо питань 2, 3

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У пункті 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Документ для цілей Кодексу – документ, створений у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», складення та/або подання, та/або надіслання якого передбачається Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу, та/або пов’язане з реалізацією прав та обов’язків платника податків, та/або контролюючих органів згідно із нормами Кодексу (підпункт 14.1.144¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей Гаазької Конвенції офіційними документами вважаються:

1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

2) адміністративні документи;

3) нотаріальні акти;

4) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

У частині другій статті 3 Гаазької Конвенції визначено, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Угода регулює податкові аспекти, але не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

Таким чином, довідка (сертифікат), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина (країни – учасниці Гаазької Конвенції, з якою укладено міжнародний договір України), видана компетентним (уповноваженим) органом Федеративної Республіки Німеччина, визначеним Угодою, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладена відповідно до законодавства України і нотаріально засвідчена.

 

Щодо питання 5

Відповідно до підпункту 16.1.14 пункту 16.1 статті 16 розділу І Кодексу платник податків зобов’язаний використовувати електронний кабінет для листування з контролюючими органами в електронній формі у разі подання звітності в електронній формі, а також після проходження електронної ідентифікації он-лайн в електронному кабінеті, крім платників податків, які відмовилися від використання електронного кабінету в порядку, встановленому Кодексом, та платників податків, які не визначили спосіб взаємодії із контролюючим органом.

Разом з тим, відповідно до підпунктів 17.1.13 та 17.1.14 пункту 17.1 статті 17 розділу І Кодексу платник податків має право самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через електронний кабінет, якщо інше не встановлено Кодексом; реалізовувати через електронний кабінет права та обов’язки, передбачені Кодексом та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв’язку.

Згідно з пунктом 42.4 статті 42 розділу II Кодексу платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Пунктом 42¹.2 статті 42¹ розділу II Кодексу визначено, що електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, довідка (сертифікат), передбачена абзацом третім підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу, може бути подана платником податків до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі через електронний кабінет як додаток до електронного листа.

 

Щодо питання 6

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Згідно з абзацом п’ятим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 розділу I Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Відповідно до абзацу шостого підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту.

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року (абзац дев’ятий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).

Отже, враховуючи, що платник податків здійснив операцію з придбання товарів у нерезидента, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, така операція підпадає під дію положень підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу. Відтак фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період 2025 року підлягає збільшенню на 30 відсотків вартості придбаних товарів, якщо відсутні підстави для незастосування такого коригування, передбачені цим підпунктом.

При цьому порядок застосування передбачених підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу положень та документального підтвердження відповідних обставин роз’яснено в Узагальнюючій податковій консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.5¹ та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2021 року № 266 (далі – УПК № 266), зокрема у відповідях на питання 6 та 8.

Особливості щодо підтвердження платником податку сум витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту роз’яснені у відповіді на питання 8 УПК № 266.

Водночас, відповідно до відповіді на питання 6 УПК № 266, – якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно-правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави. Відповідно, якщо платник податку на прибуток підприємств здійснює операції з таким контрагентом-нерезидентом, для платника податку відсутні підстави збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу. Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Зазначений підпункт статті 140 розділу III Кодексу не містить спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, доцільним є отримання від контрагента документа, виданого фінансовим (податковим) органом відповідної країни,