Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.09.2026 р. № 5549/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

    Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування окремих норм статті 140 розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

У зверненні платник податків повідомив, що зареєстрований у 2002 році, основним видом його діяльності є виробництво гофрованого паперу та картону, паперової та картонної тари.

Протягом 2025 року платник податків здійснював господарські операції з імпорту товарів з контрагентом – нерезидентом, який є резидентом Федеративної Республіки Німеччина та має організаційно-правову форму GmbH & Co. KG, яка включена до Переліку організаційно-правових форм нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 480 (далі – Перелік № 480) із змінами та доповненнями.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що для господарських операцій за 2025 рік із контрагентом виконуються обидва вартісні критерії, встановлені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, а саме: дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищив 150 мільйонів гривень; сума операцій між платником податків та нерезидентом перевищила 10 мільйонів гривень.

Також платник податків зазначив, що його господарські операції з контрагентом не підпадають під критерії, визначені підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу.

Додатково платник податків зазначив, що отримав від нерезидента довідку, видану Фінансово-податковим управлінням Гайльбронн (Федеративної Республіки Німеччина), яка підтверджує, що контрагент є резидентом держави, з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування та подав її до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику у порядку, визначеному підпунктом 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає у необхідності отримання роз’яснення щодо застосування платником податків вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу в частині правильного підтвердження платником податків сплати контрагентом – нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у державі реєстрації з метою незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на 30 відсотків вартості товарів, придбаних у такого нерезидента.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є довідка, видана Фінансово-податковим управлінням Гайльбронн (Федеративної Республіки Німеччина), що підтверджує сплату контрагентом-нерезидентом, організаційно-правова форма якого GmbH & Co.KG промислового податку, належним чином легалізована та перекладена, достатнім та правомірним підтвердженням сплати нерезидентом податку на прибуток (корпоративного податку) у розумінні абзацу четвертого підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу та Узагальнюючої податкової консультації щодо застосування окремих положень статті 39 Податкового кодексу України, у тому числі під час коригування фінансового результату до оподаткування на підставі підпунктів 140.5.4, 140.5.5¹ та 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14 травня 2021 року № 266 (далі – УПК № 266), що дає право платнику податків не збільшувати фінансовий результат до оподаткування на 30 відсотків вартості товарів, придбаних у такого нерезидента?

2. Чи правильним є розуміння, що за умови підтвердження сплати нерезидентом, організаційно-правова форма якого GmbH & Co.KG, промислового податку та наявності відповідної довідки, то у платника податків відсутні правові підстави для збільшення фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду на 30 відсотків вартості товарів, придбаних у такого нерезидента?

3. У випадку якщо наявна довідка не відповідає вимогам щодо підтвердження сплати нерезидентом корпоративного податку, виходячи з положень підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу ІІІ Кодексу, якими є вичерпні законодавчі вимоги до форми, змісту та обов’язкових реквізитів довідки, наявність якої є достатнім підтвердженням відсутності у платника податків обов’язку щодо коригування фінансового результату до оподаткування для нерезидентів, зареєстрованих у Федеративній Республіці Німеччина?

 

Щодо питань 1 – 3

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Згідно з абзацом п’ятим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу І Кодексу), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 розділу І Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції.

Вимоги підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат/доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту (абзац шостий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).

Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року (абзац дев’ятий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу).

Отже, якщо платник податків здійснював операції з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, він може бути звільнений від обов’язку збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств податкового (звітного) року, визначений підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу за умови, що такі операції не є контрольованими та підтвердження ним суми таких витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту.

Особливості щодо підтвердження платником податку сум витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 розділу I Кодексу, але без подання звіту роз’яснені у відповіді на питання 8 УПК № 266.

Водночас відповідно до відповіді на питання 6 УПК № 266, – якщо нерезидент, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) у державі, в якій він зареєстрований як юридична особа (за даними відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації) у відповідній організаційно-правовій формі), такий нерезидент може вважатися податковим резидентом зазначеної держави. Відповідно, якщо платник податку на прибуток підприємств здійснює операції з таким контрагентом-нерезидентом, для платника податку відсутні підстави збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств на різниці, визначені підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу. Достатнім підтвердженням для цього буде документ, який свідчитиме про сплату податку нерезидентом у відповідній державі у періоді здійснення операції, у загальному розумінні (наприклад, у якості зареєстрованого платника податку на прибуток (корпоративного податку). Така довідка має містити інформацію про сплату податку саме нерезидентом, який є контрагентом платника податків, а не іншими фізичними, юридичними особами або утвореннями без статусу юридичної особи (зокрема, засновниками партнерства як організаційно-правової форми нерезидента тощо).

Зазначений підпункт статті 140 розділу III Кодексу не містить спеціальних вимог щодо форми документа для підтвердження сплати податку нерезидентом, а також вимог щодо органу, який має видавати такий документ. Водночас, з урахуванням вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, доцільним є отримання від нерезидента документа, виданого фінансовим (податковим) органом відповідної країни, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни. Такий документ повинен бути належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Отже, для цілей застосування положень підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу має значення факт сплати податку на прибуток (корпоративного податку) саме нерезидентом, який є безпосереднім контрагентом платника податків, у державі його реєстрації.

Таким чином, якщо платник податків здійснював операції із контрагентом – нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, він може бути звільнений від обов’язку збільшувати фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток підприємств податкового (звітного) року, визначений підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу, за умови надання документа (довідки), який підтверджує сплату податку на прибуток (корпоративного податку) саме таким нерезидентом, який є контрагентом платника податків, у державі його реєстрації – Федеративній Республіці Німеччина, у періоді здійснення таких операцій, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, який належним чином легалізований та перекладений відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 статті 2 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно» від 22.11.1995 № 449/95-ВР (далі – Угода) встановлено, що ця Угода застосовується до податків на доход і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави, Землі – у випадку Федеративної Республіки Німеччина – або її політикоадміністративного підрозділу або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.

Згідно із пунктом 2 статті 2 Угоди податками на доход і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та сукупного майна або з елементів доходу або майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.

Пунктом 3 статті 2 Угоди визначені податки, на які поширюється ця Угода у Федеративній Республіці Німеччина, зокрема: прибутковий податок, корпоративний податок, податок на майно і промисловий податок.

Відповідно до податкового законодавства Федеративної Республіки Німеччина німецькі підприємства оподатковуються такими податками: податком на прибуток підприємств (Körperschaftsteuer) (https://www.gesetze-iminternet.de/kstg_1977/index.html) та торговим/промисловим податком (Gewerbesteuer) (https://www.gesetze-im-internet.de/gewstg/index.html). Податок на прибуток підприємств (Körperschaftsteuer) є загальнодержавним корпоративним податком, тоді як торговий/промисловий податок (Gewerbesteuer) є податком, який стягується на місцевому (муніципальному) рівні.

Отже, з огляду на вищезазначене, промисловий податок (Gewerbesteuer) не являється податком на прибуток (корпоративним податком). Тому Довідка про сплату контрагентом – нерезидентом зазначеного податку не є підставою для незастосування платником податків вимог підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).