Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.09.2026 р. № 5558/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

  Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ( ), щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Юридична особа — резидент України у своєму зверненні повідомила, що є платником єдиного податку третьої групи (5 відс.) (далі - Товариство).

Засновниками Товариства є три фізичні особи, один із учасників володіє часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 33 відс. та є податковим резидентом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії.

( ) лютого 2026 року Товариство здійснило виплату дивідендів учасникам, у тому числі зазначеній фізичній особі - резиденту Сполученого Королівства. Під час виплати дивідендів Товариство утримало з доходу засновників податок на доходи фізичних осіб за ставкою 9 відс. та військовий збір за ставкою 5 відсотків.

( ) лютого 2026 року учасник Товариства — резидент Сполученого Королівства — надав Товариству сертифікат (довідку) про податкове резидентство Сполученого Королівства, виданий компетентним органом Великої Британії, який підтверджує його статус податкового резидента.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show /826_648#o169) із змінами, внесеними до неї відповідним Протоколом (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/826_001-17#Text), який ратифіковано Законом України № 244-IX від 30.10.2019 і набрав чинності 05.12.2019 (далі – Конвенція).

Статтею 10 Конвенції передбачені правила оподаткування дивідендів.

У зв’язку з викладеним платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи правильно Товариство, яке є платником єдиного податку третьої групи (5 відс.) та не є платником податку на прибуток підприємств, застосувало ставку податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 відс., передбачену п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, під час виплати 16.02.2026 доходу у вигляді дивідендів на користь фізичної особи — резидента Сполученого Королівства?

2. Чи впливають положення ст. 10 Конвенції на застосування ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9 відс. до дивідендів, виплачених фізичній особі — податковому резиденту Сполученого Королівства, яка володіє 33 відс. статутного капіталу Товариства?

3. Чи є правильним застосування до зазначених дивідендів військового збору за ставкою 5 відс., та чи поширюються положення Конвенції на військовий збір?

4. Чи може Товариство застосувати положення Конвенції при оподаткуванні дивідендів, якщо сертифікат (довідка) про податкове резидентство Сполученого Королівства був наданий нерезидентом 19.02.2026, тобто після виплати дивідендів 16.02.2026, за умови, що сертифікат підтверджує статус податкового резидента Сполученого Королівства за відповідний 2026 рік та/або станом на дату виплати дивідендів?

5. У разі якщо ДПС дійде висновку, що внаслідок застосування положень Конвенції сума податку на доходи фізичних осіб, яка утримана Товариством 16.02.2026, перевищує суму податку, яка підлягала сплаті в Україні, просимо роз'яснити порядок повернення надміру утриманого податку, зокрема: хто має подати заяву про повернення; які документи повинен надати нерезидент; чи може Товариство здійснити повернення відповідної суми нерезиденту; чи необхідне рішення контролюючого органу та висновок Казначейства; яким чином відобразити таке повернення у податковій звітності.

6. Чи має право Товариство як податковий агент надати учаснику — резиденту Сполученого Королівства документ (довідку) про суму дивідендів, нарахованих та виплачених йому в Україні, а також про суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, утриманих і перерахованих до бюджету України, для підтвердження сплати податків в Україні та можливості врахування зазначених сум при оподаткуванні такого доходу у Сполученому Королівстві?

Щодо першого – п’ятого питань

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дивіденди – це платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також, зокрема платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Об'єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п. 163.2 ст. 163 Кодексу).

Відповідно до п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 розділу IV Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами IV Кодексу для нерезидентів).

Підпунктом 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу визначено, що у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Відповідно до п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються, зокрема, пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.2 та 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Пасивні доходи для цілей розділу IV Кодексу – це доходи, отримані у вигляді, зокрема, дивідендів (п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування дивідендів визначено п. 170.5 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.5.2 якого будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб'єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Доходи, зазначені в п. 170.5 ст. 170 Кодексу, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1, 167.5.2 і 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу (п.п. 170.5.4 п. 170.5 ст. 170 Кодексу).

Згідно з п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, ставка податку на доходи фізичних осіб встановлюється у половинному розмірі ставки, визначеної у п. 167.1 ст. 167 Кодексу, тобто 9 відсотків.

Крім того, особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Кодексу є платниками військового збору (п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, дивіденди по акціях та корпоративних правах, нараховані Товариством – платником єдиного податку на користь засновника – фізичної особи – нерезидента оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 9 відс. та військовим збором за ставкою 5 відсотків.

Водночас, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору (п. 3.2 ст. 3 Кодексу).

Положення Конвенції застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Одним з податків, на які поширюється дія Конвенції, зокрема в Україні, є «прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства» (п.п. «ii» ст. 2 Конвенції).

Статтею 4 (Резидент) Конвенції встановлено критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються її положення.

Згідно з п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей цієї Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об’єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне об’єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об’єднання.

«При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у цій Конвенції, має те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція якщо з контексту не випливає інше» (п. 3 ст. 3 Конвенції).

«Для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості з джерел у цій Державі» (п. 1 ст. 4 (Резидент) Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом однієї Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в другій Державі».

«Однак, дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави:

(а) можуть також оподатковуватись у цій Державі та відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо бенефіціарний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

(і) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо бенефіціарним власником дивідендів є компанія, яка безпосередньо або опосередковано володіє принаймні 20 відсотками капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

(її) 15 відсотків від загальної суми дивідендів в інших випадках (п. 2 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції)».

Відповідно до п. 3 ст. 10 Конвенції термін «дивіденди» при використанні в цій статті означає доход від акцій, чи інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, також як доход від інших корпоративних прав, який підпадає такому ж оподаткуванню, як доход від акцій відповідно до податкового законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що робить розподіл прибутку, а також включає будь-які інші доходи (інші, ніж проценти, звільнені від оподаткування згідно з положеннями ст. 11 Конвенції), які за законодавством Договірної Держави, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, оподатковуються податком як дивіденди або розподіл прибутку компанії».

Враховуючи зазначене, при виплаті особою, яка у контексті Конвенції є «компанією» і резидентом України, доходів, що відповідають визначенню «дивіденди» (п. 3 ст. 10 Конвенції), на користь фізичної особи, яка у розумінні Конвенції є резидентом Великобританії та фактичним (бенефіціарним) власником отриманих дивідендів, в Україні такі доходи можуть бути оподатковані за правилами, встановленими українським податковим законодавством, але із застосуванням відповідної ставки оподаткування, яка не повинна перевищувати ставку 15 відсотків від загальної суми дивідендів, зазначену у п.п. «b» п. 2 ст. 10 Конвенції.

Тобто, дохід у вигляді дивідендів, який нараховується та виплачується юридичною особою – резидентом України на користь фізичної особи – резидента Великобританії оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 9 відсотків, яка не перевищує ставку податку, встановлену п.п. «b» п. 2 ст. 10 Конвенції.

Одночасно зауважуємо, що військовий збір має самостійний характер і не підпадає під дію міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, а отже сплачується у загальному порядку, визначеному п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу без урахування положень зазначеної Конвенції.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Згідно з п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4
ст. 103 Кодексу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 103.5, п. 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4
ст. 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Відповідно до п. 103.8 ст. 103 Кодексу особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

В той самий час відповідно до п. 103.11 ст. 103 Кодексу у разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України. Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України.

Контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов’язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента.

Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов’язань або після зарахування коштів від відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов’язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не надсилається (п. 103.12–103.14 ст. 103 Кодексу).

Одночасно зауважуємо, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п. 103.10 ст. 103 Кодексу).

Таким чином, оскільки сертифікат (довідка) про підтвердження резидентського статусу Великобританії був наданий фізичною особою – нерезидентом після нарахування та фактичної виплати юридичною особою – резидентом України дивідендів, то податковим агентом правомірно були застосовані положення розділу IV, п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу та п. 103.10 ст. 103 Кодексу.

Разом з тим, якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України , то такий нерезидент має право скористатися нормами пунктів 103.08 та 103.11 – 103.14 ст. 103 Кодексу.

Щодо шостого питання

Порядок видачі довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) та форма цієї довідки затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 № 219 (далі – Порядок № 219).

Відповідно до п. 2 Порядку № 219 довідка видається контролюючим органом у паперовій або електронній формі за місцезнаходженням (місцем проживання) резидента або нерезидента, який здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво, або іншого нерезидента, на якого покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому Кодексом, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України.

Довідка видається безоплатно у паперовій або електронній формі на підставі Заяви про видачу Довідки про сплачений нерезидентом в Україні податок на прибуток (доходи) за формою, наведеною у додатку до Порядку (далі – Заява) (п. 3 Порядку № 219).

Згідно з п. 4 Порядку № 219 заява подається до відповідного контролюючого органу безпосередньо нерезидентом або через особу, яка здійснює на користь нерезидента виплату доходів з джерелом їх походження з України, або уповноваженою ним особою, яка має підтвердити свої повноваження.

Заява має бути подана українською мовою у паперовій формі або засобами електронного зв’язку в електронній формі з урахуванням вимог, визначених
ст. 42 глави 1 розділу II Кодексу.

Довідка або обґрунтована відмова у її видачі видається контролюючим органом у паперовій або електронній формі за підписом керівника контролюючого органу (його заступника або уповноваженої особи) протягом 5 робочих днів від дати одержання Заяви нерезидента або уповноваженої ним особи у порядку, визначеному ст. 42 глави 1 розділу II Кодексу (п. 5 Порядку
№ 219).

Джерелом інформації для видачі Довідки є, зокрема, надані податковими агентами податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь нерезидентів, а також сум утриманого з них податку (п. 6 Порядку
№ 219).

Отже, для отримання Довідки про сплачений в Україні податок фізична особа – нерезидент повинна самостійно або через представника звернутись до контролюючого органу із відповідною Заявою згідно із Порядком № 219.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.