Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.09.2026 р. № 5522/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначеного у зверненні платник податків є податковим резидентом України. Планує відкрити спільний рахунок ( ) в іноземній брокерській компанії ( ) для здійснення інвестиційної діяльності на іноземних фондових ринках (купівля-продаж цінних паперів, отримання дивідендів, відсотків тощо). Другим співвласником рахунку буде член сім’ї – донька, яка також є податковим резидентом України. Умовами такого спільного рахунку не передбачено визначення часток кожного співвласника: кожен співвласник має повний (100%) та незалежний доступ до всієї суми коштів на рахунку і має право самостійно розпоряджатися будь-якою сумою (у тому числі виводити кошти в повному обсязі) без погодження та без повідомлення другого співвласника.

Вибір саме такої форми рахунку (спільний, а не два окремих індивідуальних рахунки) зумовлений вимогами законодавства США щодо спадкування активів, розміщених у брокера-резидента США, особами, які не є резидентами США. У разі відкриття індивідуального (одноосібного) рахунку, у випадку смерті його власника, доступ спадкоємця до активів на рахунку та їх переоформлення можливі лише через процедуру судового підтвердження права на спадщину в судах США, що є тривалим і фінансово обтяжливим процесом, який потребує залучення адвокатів у США. Натомість спільний рахунок передбачає автоматичний перехід права власності на активи до другого (живого) співвласника у разі смерті одного з власників, без проходження процедури probate. Таким чином, відкриття спільного рахунку зумовлене виключно метою спрощення порядку спадкування активів між, донькою і не переслідує мети зміни порядку оподаткування доходів порівняно з індивідуальним рахунком.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. 3 огляду на те, що частки співвласників на рахунку не визначені і кожен з них має повний (100 відс.) незалежний доступ до всієї суми коштів – хто саме з двох співвласників зобов'язаний декларувати доходи, отримані від операцій на такому рахунку (інвестиційний прибуток, дивіденди, відсотки): обидва власники а рівних частках (по 50 відс.) незалежно від фактичного порядку користування коштами, той із співвласників, хто фактично отримав (вивів) кошти, чи один із їх за вибором?

2. Якщо для цілей оподаткування дохід має розподілятися між співвласниками попри відсутність визначених часток на самому рахунку – чи потрібно додатково закріплювати такий розподіл (наприклад, рівними частками по 50 відс.) окремою письмовою угодою між співвласниками, і чи буде для контролюючого органу достатньою підставою сам факт відкриття рахунку як спільного ( ) без визначених часток?

З. Чи повинен кожен співвласник подавати окрему річну декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) з відображенням своєї частки доходу, чи достатньо декларування одного із співвласників усієї суми доходу?

4. Які саме документи (звіти брокера, виписки з рахунку, довідки про доходи) необхідні для підтвердження суми доходу, отриманого за спільним рахунком, при поданні Декларації?

5. Як відображати у розділі Декларації «Доходи від операцій з інвестиційними активами» (та у відповідних додатках до Декларації) доходи, отримані через спільний рахунок, якщо звіт брокера формується на рахунок в цілому, без розподілу по власниках?

6. Чи є особливості щодо сплати військового збору та податку на доходи фізичних осіб при декларуванні доходів за спільним рахунком порівняна з індивідуальним (одноосібним) рахунком?

7. Чи потрібно окремо повідомляти контролюючий орган про відкриття рахунку в іноземній фінансовій установі (у тому числі спільного), і якщо так – у якому порядку та у які строки?

8. Чи є правомірною наступна модель декларування: один із співвласників спільного рахунку подає Декларацію та сплачує податок з усієї суми доходу, отриманого за рахунком, зазначаючи в Декларації дані другого співвласника як пов'язаної особи / другого власника рахунку, тоді як другий співвласник у своїй Декларації зазначає, що податок з цього доходу вже сплачено першим співвласником, і на цій підставі повторно податок не сплачує? Якщо так – які саме реквізити, підтвердні документи чи додатки до Декларації необхідні для коректного відображення такої моделі в Деклараціях обох співвласників?

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Щодо першого – шостого питань

Дохід, отриманий з джерел за межами України, – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо, інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом ІV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток),отримані з джерел за межами України.

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст.170 Кодексу у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація), та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 Кодексу.

У разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Звертаємо увагу, що нормами Кодексу не передбачено зменшення річного податкового зобов’язання з військового збору на суму податків, сплачених за кордоном.

При цьому сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку на доходи фізичних осіб, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України (п.п. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Кодексу, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену Кодексом та іншими законами (абзац другий п.п. 170.11.2. п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема

пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.2 та 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 Кодексу) (п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

Пасивні доходи для цілей розділу IV Кодексу – це доходи, отримані у вигляді, зокрема, дивідендів (п.п. 14.1.268 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Порядок оподаткування дивідендів встановлено п. 170.5 ст. 170 Кодексу.

Ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

у половинному розмірі ставки, тобто 9 відсотків, встановленої у п. 167.1 ст. 167 Кодексу - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток (п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу);

18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. Кодексу) (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід, який отримується фізичною особою – резидентом України з джерел за межами України у вигляді дивідендів та інвестиційного прибутку, включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується:

дивіденди - податком на доходи фізичних осіб за ставкою 9 відс. і військовим збором за ставкою 5 відсотків;

інвестиційний прибуток – податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 5 відсотків.

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними за межами України, є звіт торговця цінними паперами, який формується на базі звіту іноземної інвестиційної фірми, та інші документи (за наявності).

При цьому фізична особа зобов’язана подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.

Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, із змінами. При цьому додатки є складовою частиною податкової декларації. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках (п. 2 розділу II Інструкції).

Порядок подання річної Декларації та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати Декларацію відповідно до Кодексу.

Декларація подається за звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу), а податкове зобов’язання, зазначене в поданій податковій декларації підлягає сплаті до 01 серпня року, що настає за звітним (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).

Враховуючи викладене, у разі якщо нарахування іноземного доходу у вигляді дивідендів та інвестиційного прибутку здійснюється нерезидентом окремо на доньку та окремо на батька, то обов’язок щодо подання Декларації та сплата податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, зазначеного у вказаній декларації, виникає у кожної фізичної особи окремо, незалежно від того, що дохід перераховується нерезидентом на спільний рахунок подружжя. Тобто Декларацію подає фізична особа на користь якої здійснюється нарахування доходу.

При цьому, Кодекс не містить норм, якими встановлено розподіл доходів між декларантами.

Щодо сьомого питання

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2473) резиденти, з урахуванням обмежень, визначених Законом № 2473 та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.

Надання банками, іншими фінансовими установами інформації про відкриття/закриття та наявність рахунків/електронних гаманців, відкритих клієнтам – платникам податків, здійснюється відповідно до ст.ст. 20, 69 та 118 Кодексу та Порядку подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків/електронних гаманців платників податків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей до контролюючих органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 № 721 із змінами та доповненнями, ст. 62 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІI «Про банки і банківську діяльність» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2121).

Відповідно до п. 69.2 ст. 69 Кодексу банки, інші фінансові установи, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей зобов’язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця платника податків – юридичної особи (резидента і нерезидента), у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунку/електронного гаманця.

Статтею 118 Кодексу встановлено відповідальність за порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків/електронних гаманців до відповідного контролюючого органу.

Враховуючи викладене, Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України не передбачено подання до контролюючого органу повідомлення про відкриття або закриття рахунків/електронних гаманців в іноземних банках та інших фінансових установах за межами України.

Щодо восьмого питання

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Кодексу виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Кодексу).

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 Кодексу).

Відповідно до ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Представник платника податків користується правами, встановленими Кодексу для платників податків.

Крім цього, згідно з п. 87.7 ст. 87 Кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення п. 87.7 ст. 87 Кодексу не поширюються на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено Кодексу.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексу або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Кодексу).

Таким чином, обов’язок щодо подання Декларації та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору виникає у фізичної особи на користь якої здійснюється безпосередньо нарахування (виплата) доходу у вигляді дивідендів, інвестиційного прибутку тощо.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.