Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.09.2026 р. № 5581/ІПК/99-00-04-02-03 ІПК

  Державна податкова служба України розглянула звернення Підприємства та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у червні 2026 року Підприємством придбано у постачальника А товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) на суму податку на додану вартість (далі – ПДВ) 20 000 грн та отримано зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну № 1, яку включено до складу податкового кредиту звітної декларації з ПДВ за червень 2026 року (рядок 10.1) та відображено в додатку 2 до такої декларації.

У липні 2026 року Підприємством від постачальника А отримано послугу на суму ПДВ 40 000 грн, зареєстровану в ЄРПН податкову накладну № 2 за такою операцією включено до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2026 року.

Також у липні 2026 року відбулося часткове повернення придбаних у постачальника А у червні ТМЦ на суму ПДВ 2 000 гривень. На дату такого повернення було складено та зареєстровано в ЄРПН розрахунок коригування, який включено Підприємством до рядка 14 декларації з ПДВ
за липень 2026 року.

При формуванні таблиці 1 додатку 2 до декларації з ПДВ за липень 2026 року Підприємство в розрізі постачальника А відобразило від’ємне значення по звітному періоду липень 2026 як різницю (40 000 грн – 2 000 грн =38 000 грн).

Тобто, Підприємство в таблиці 1 додатку 2 до декларації з ПДВ за липень 2026 року відобразило суму від’ємного значення по операціях з постачальником А на загальну суму ПДВ 58 000 грн в розрізі звітних періодів: червень 2026 року – 20 000 грн та липень 2026 року – 38 000 гривень.

З огляду на викладене Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи відповідає спосіб заповнення Підприємством таблиці 1 додатку 2 декларації з ПДВ за липень 2026 року вимогам пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу та розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21)?

2) яким чином мало б відобразити Підприємство розрахунок коригування на зменшення податкового кредиту до попередніх періодів, якщо по постачальнику був би відсутній залишок у додатку 2 до декларації з ПДВ (наприклад, у разі якщо на цю суму від’ємного значення були б погашені податкові зобов’язання)?

3) у разі якщо контролюючий орган вважає застосований Підприємством порядок відображення помилковим:

який механізм відображення таких операцій у додатку 2 до декларації з ПДВ є нормативно встановленим відповідно до розділу V Порядку № 21?

у який спосіб Підприємству слід виправити показники додатка 2 до декларації з ПДВ за липень 2026 року: шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок) з додатком 2 із відміткою «уточнюючий» чи шляхом коригування показників у декларації з ПДВ за наступний звітний період?

4) чи впливає застосований Підприємством порядок заповнення додатка 2 до декларації з ПДВ на правильність визначення показників рядків 16.1, 19, 20 та 21 декларацій з ПДВ за липень і серпень 2026 року, та:

на можливість заявлення бюджетного відшкодування за липень 2026 року?

чи наявні підстави для застосування до Підприємства фінансової відповідальності, передбаченої статтями 120 та 123 розділу ІІ Кодексу, за умови, що загальні суми податкових зобов’язань і податкового кредиту за наслідками зазначених звітних періодів визначено правильно, а суму від’ємного значення з ПДВ не завищено?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами (далі – Закон № 996).

Частиною другою статті 3 Закону № 996 передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (частина третя статті 8 Закону № 996).

При цьому підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства та обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом № 996, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій (частина пʼята статті 8 Закону № 996).

Згідно з принципом послідовності (стаття 4 Закону № 996), підприємство постійно застосовує обрану облікову політику.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи – це документи, які містять відомості про господарську операцію (дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів або зобов’язань, власному капіталі підприємства) (стаття1, частина перша статті 9 Закону № 996).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 розділу V Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами, та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН. Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів / послуг (підпункт «б» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 розділу V Кодексу визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 розділу V Кодексу, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ розділу V Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Бюджетне відшкодування – це відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника (підпункт 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Разом з цим, згідно з пунктом 200.4¹ статті 200 розділу V Кодексу платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від’ємного значення.

Суми такого від’ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу – до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від’ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів / послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів / послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об’єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості.

Суми такого від’ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до їх повного погашення податковими зобов’язаннями (пункт 200.4² статті 200 розділу V Кодексу).

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 розділу V Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до статті 200 розділу V Кодексу та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 розділу V Кодексу, – за результатами документальної перевірки (абзац другий пункту 200.10 статті 200 розділу V Кодексу).

Відповідно до пункту 6 розділу III Порядку № 21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій звітності. Дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку № 21).

У складі декларації подаються передбачені Порядком № 21 додатки, які додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках (пункти 9 та 11 розділу ІІІ Порядку № 21).

Дані щодо податкових зобов’язань з ПДВ відображаються в розділі І декларації з ПДВ, дані щодо податкового кредиту – в розділі ІІ декларації з ПДВ, а розрахунки за звітний період – в розділі ІІІ декларації.

Обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з ПДВ товарів / послуг, необоротних активів на митній території України включаються до рядків 10.1, 10.2 та 10.3 розділу ІІ декларації (в залежності від ставки ПДВ), при заповненні яких обов’язковим є подання додатка 1 (Д1), що заповнюється в розрізі контрагентів (підпункт 1 пункту 4 розділу V
Порядку № 21).

Коригування податкового кредиту відображається у рядку 14 розділу ІІ декларації, при заповненні якого обов’язковим є подання додатка 1 (Д1), що заповнюється в розрізі контрагентів (підпункт 3 пункту 4 розділу V Порядку № 21).

Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов’язань (рядок 9 розділу І) і податкового кредиту (рядок 17 розділу ІІ) отримано від’ємне значення, то заповнюється рядок 19 розділу ІІІ декларації (підпункт 2 пункту 5 розділу V Порядку № 21).

Сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відображається у рядку 21 розділу ІІІ декларації та переноситься до рядка 16.1 розділу ІІ декларації наступного звітного (податкового) періоду (підпункт 5 пункту 5 розділу V Порядку № 21).

При заповненні, рядків 19, 20.1, 20.2 та 21 розділу ІІІ декларації обов’язковим є подання до неї додатку 2 (Д2) (підпункти 2, 4 та 5 пункту 5 розділу V Порядку № 21).

У таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації розшифровується сума від’ємного значення з рядка 19 розділу ІІІ декларації в розрізі: звітних (податкових) періодів, у яких виникло від’ємне значення; податкових накладних / розрахунків коригування / інших документів, згрупованих по періодах їх складання окремо по кожному постачальнику товарів / послуг, за якими сформовано таке від’ємне значення. Відомості про суми від’ємного значення зазначаються у хронологічному порядку виникнення таких сум, починаючи зі звітного (податкового) періоду, який є найбільш давнім до дати подання декларації (найдавніший звітний (податковий) період) (рядок 1), та закінчуючи найближчим звітним (податковим) періодом.

Слід зауважити, що у графі 4 таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації вказується індивідуальний податковий номер або умовний індивідуальний податковий номер постачальника залежно від причини формування від’ємного значення.

Сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) дорівнює сумі рядка «Усього» графи 10 таблиці 1 додатка 2 (Д2) (підпункт 5 пункту 5 розділу V Порядку № 21).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

У разі складання розрахунку коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг сума від’ємного значення ПДВ зменшується за відповідним контрагентом і таке зменшення враховується у поточному звітному (податковому) періоді. При цьому в таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації зазначається:

у графах 2 та 3 – звітний (податковий) період виникнення від’ємного значення (період включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною);

у графі 5 – період складання податкової накладної (відповідно до якої сформовано суму податкового кредиту);

у графі 6 – залишок від’ємного значення, сформований за рахунок відповідного постачальника, з урахуванням проведеного коригування.

Тобто якщо сума ПДВ, за отриманою від постачальника податковою накладною, складеною в червні 2026 року та вчасно зареєстрованою в ЄРПН, була включена до складу податкового кредиту декларації за червень 2026 року і за результатами такої декларації було сформовано від’ємне значення, а
в таблиці 1 додатка 2 (Д2) до неї розшифровано від’ємне значення із зазначенням даних такої податкової накладної, і сума такого від’ємного значення переноситься до декларації з ПДВ за липень 2026 року, та в подальшому у липні 2026 року до такої податкової накладної у зв’язку з поверненням ТМЦ складено розрахунок коригування, то в додатку 2 (Д2) до декларації з ПДВ за липень 2026 року (у разі його подання), сума від’ємного значення зменшується за таким постачальником А з періодом виникнення від’ємного значення ПДВ та з періодом складання податкової накладної – червень 2026 року.

Щодо питання 2

У разі, якщо сума від’ємного значення ПДВ, що розшифрована в таблиці 1 додатка 2 (Д2) до декларації за червень 2026 року перенесена до декларації за наступний звітний період, та в подальшому, декларація за наступний звітний (податковий) період не містить даних за таким постачальником, то зменшувати суму від’ємного значення ПДВ доцільно починаючи зі звітного (податкового) періоду, який є найбільш давнім до дати подання декларації (найдавніший звітний (податковий) період), та закінчуючи найближчим звітним (податковим) періодом.

Щодо питання 3

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 розділу ІІ Кодексу у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу ІІ Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених статтею 50 розділу ІІ Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Порядок внесення змін до податкової звітності з ПДВ та заповнення уточнюючого розрахунку визначено розділами IV та VI Порядку № 21.

У зазначеній у зверненні ситуації Підприємство має подати уточнюючий розрахунок за липень 2026 року з додаванням додатка 2 (Д2) з відміткою «уточнюючий» для приведення розшифровки по постачальнику А у відповідність до вимог Порядку № 21.

Щодо питання 4

Платники податків, податкові агенти, а також інші суб’єкти у випадках, прямо передбачених Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень (пункт 110.1 статті 110 розділу ІІ Кодексу).

Неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (пункт 120.1 статті 120 розділу ІІ Кодексу).

У разі, якщо Підприємством податкові декларації з ПДВ за звітні (податкові) періоди, зокрема липень та серпень 2026 року, подано у встановлений пунктом 49.18 статті 49 розділу І та пунктом 203.1 статті 203 розділу V Кодексу строк підстави для застосування штрафів передбачених статтею 120 розділу ІІ Кодексу відсутні.

Застосування фінансової відповідальності, передбаченої статтею 123 розділу ІІ Кодексу здійснюється у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання або зменшує суму бюджетного відшкодування чи від’ємного значення ПДВ за результатами проведеної таким контролюючим органом перевірки.

Якщо за результатами звітного (податкового) періоду у платника сформовано від’ємне значення ПДВ, такий платник має право заявити до бюджетного відшкодування суму ПДВ, за умови фактичної сплати постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує реєстраційну суму на момент отримання контролюючим органом декларації. При цьому, правомірність бюджетного відшкодування сум ПДВ підтверджується виключно за результатами перевірки, що проводиться відповідно до Кодексу.

Крім того зазначаємо, що відповідно до норм чинного законодавства (стаття 36 розділу І Кодексу) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідальність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).