Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.09.2026 р. № 5579/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

  Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ … (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації зі справляння орендної плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що у зв’язку з його реорганізацією шляхом виділу частина нерухомого майна (будівля) (далі – Майно) передається новоствореній юридичній особі. Будівля розташована на земельній ділянці комунальної власності (далі – Ділянка), орендованої у міської ради.

Товариство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1) чи повинно Товариство подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю та припинити сплачувати орендну плату за Ділянку у разі передачі новоствореній юридичній особі Майна, і хто є платником орендної плати за Ділянку;

2) чи повинно Товариство подати уточнюючу податкову декларацію з Податку і хто є платником Податку якщо згідно з розподільчим балансом Майно передається новоствореній юридичній особі ?

Обсяг наведених у зверненні фактичних обставин є недостатнім, оскільки Товариство не надало копій договору оренди на Ділянку, укладеного з міською радою (далі – Договір), правовстановлюючих документів на Майно, умов правонаступництва на Майно тощо, тому роз’яснення надаються з трактування загальних норм податкового законодавства щодо викладених питань.

Щодо питання  1.

Платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт  269.1.2 пункту  269.1 статті  269 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни та/або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема права власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей заявником для проведення реєстраційних дій до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125,  126 Земельного кодексу).

Відповідно до пункту  49.2 статті  49 Кодексу платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Разом із цим Кодексом передбачено підстави та порядок внесення змін до податкової звітності. За наявності підстав та за умови додержання вимог статті  50 Кодексу платник податків має право вносити такі зміни до податкової звітності, з урахуванням строків давності, встановлених статтею  102 Кодексу.  

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

Отже, платником орендної плати за Ділянку є орендар цієї Ділянки згідно з умовами Договору до дати державної реєстрації припинення права оренди у Державному реєстрі прав.

Враховуючи викладене, Товариство як орендар Ділянки, має право подати уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на зменшення податкових зобов’язань з орендної плати та не сплачувати орендну плату з дати державної реєстрації припинення права оренди на Ділянку в Державному реєстрі прав.

Щодо питання  2.

Платниками Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт  266.1.1 пункту  266.1 статті  266 Кодексу).

Відповідно до частини першої статті  4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема речові права на нерухоме майно, похідні від права власності тощо.

Згідно з підпунктом  266.8.1 пункту  266.8 статті  266 Кодексу у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

З огляду на зазначене, податковий обов’язок з обчислення, декларування та сплати зобов’язань з Податку виникає у Товариства – власника Майна до дати державної реєстрації припинення права власності на Майно
у Державному реєстрі прав.

У разі переходу права власності на Майно до нового власника – новоствореної особи Товариство зможе подати уточнюючу декларацію з Податку у порядку і строки, передбачені підпунктом 266.8.1 пункту  266.8 статті  266 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.