Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.09.2026 р. № 5594/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо податкових наслідків від отримання об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ, об’єднання) у статусі неприбуткової організації компенсації (відшкодування) витрат за теплову енергію від іншого ОСББ та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, існують 2 сусідніх ОСББ, а саме ОСББ-1 та ОСББ-2, які зареєстровані у травні 2026 року. У таких ОСББ наявне спільне майно – котельня, яка прибудована до будинку ОСББ-1. У зв’язку з припиненням управління попередньою обслуговуючою організацією та передачею будинків в управління ОСББ зазначена котельня була передана на баланс ОСББ-1.

ОСББ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1. Який порядок оформлення правовідносин між ОСББ у випадку, якщо  ОСББ-1 здійснюватиме постачання теплової енергії ОСББ-2?

        2. Чи можливе укладення договору про відшкодування витрат на виробництво та постачання теплової енергії між ОСББ без визнання такої діяльності господарською?

        3. Чи буде отримання компенсації витрат від ОСББ-2 (з призначенням платежу «Відшкодування витрат за поставлену теплоенергію») вважатися доходом, що підлягає оподаткуванню?

        4. Чи вплине така діяльність на статус неприбутковості ОСББ-1 відповідно до вимог п. п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу?

        5. Чи буде така компенсація вважатися доходом, що використовується не за статутною діяльністю, що може бути підставою для виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр)?

        

        Щодо питань 1-5        

        Перш за все зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹ .1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення та виконання правочинів, у тому числі у сфері передачі та споживання теплової енергії не належать до компетенції ДПС і регулюються нормами цивільного законодавства та іншими нормативно-правовими актами у відповідній сфері.       

        Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 розділу І Кодексу).

        Відповідно до п. 5.3 ст. 5 розділу І Кодексу, інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

       Зауважимо, що згідно з частиною першою ст. 2 Закону України від 9 січня  2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» (зі змінами), під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

        Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (зі змінами) (далі – Закон № 2866).

        Відповідно до ст. 21 Закону № 2866, до складових коштів ОСББ відносяться, зокрема: внески і платежі співвласників; кошти, отримані об’єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; кошти та майно, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об’єднання; добровільні майнові, у тому числі грошові, внески фізичних та юридичних осіб; кошти, отримані з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об’єднання, тощо.

       Згідно з п. 6 частини 1 ст. 1  Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (зі змінами) (далі – Закон № 417), спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

        Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (зі змінами) (далі - Закон № 2189).

         Відповідно до ст. 2 Закону № 2189, не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону № 2866.

        Відповідно до ст. 22 Закону № 2866, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, отримання послуги з управління побутовими відходами, об’єднання за рішенням загальних зборів має право:

        задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

        визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

        виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

        Об’єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

        Правові засади державного регулювання у сфері комунальних послуг визначено Законом України від 09.07.2010 року № 2479-VI «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (зі змінами) (далі – Закон № 2479).

         Згідно з частиною першою ст. 2 Закону № 2479, органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

         Відповідно до частини першої ст. 6 Закону № 2479, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:

         розробляє та затверджує правила користування тепловою енергією, правила приєднання до теплових та водопровідних мереж і типові договори, передбачені цими правилами;

         встановлює порядок формування оплати за підключення до мереж суб'єктів природних монополій та здійснення контролю за його дотриманням;

        бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відповідно до законодавства;

        бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

        Відповідно до частини шостої ст. 21 Закону № 2189, тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб’єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб’єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

        Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина сьома ст. 21 Закону № 2189).

        Закон України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (зі змінами) (далі – Закон № 2633) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

        Згідно з абзацом 3 частини третьої ст. 15 Закону № 2633, державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання здійснюється, зокрема:

        Кабінетом Міністрів України;

        Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

        Тож, з питань вчинення та виконання правочинів у сфері передачі та споживання теплової енергії, правомірності та порядку отримання ОСББ, яке обслуговує спільне майно (котельню)  співвласників багатоквартирних будинків і перебуває на самозабезпеченні, плати за спожиту теплову енергію від субспоживачів (іншого ОСББ) та проведення відповідних розрахунків (відшкодування), а також порядку організації доступу до теплових мереж такого основного споживача доцільно звернутись до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та Мінрозвитку.

        Щодо оподаткування податком на прибуток доходів ОСББ у статусі неприбуткової організації

        Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

        Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

        утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

        установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

        внесена контролюючим органом до Реєстру.

       Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

       Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

       Перелік підприємств, установ та організацій, які за умови їх відповідності вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, які не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено  п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

       Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків.

        Тож обов’язковими умовами для ОСББ у статусі неприбуткової організації  є, зокрема: утворення та реєстрація в порядку, визначеному Законом № 2866, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;  використання своїх доходів виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її  установчими документами з урахуванням положень профільного закону; а також заборона розподілу доходів або їх частини серед засновників (учасників),  членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

        У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру  та зобов’язана визначити податкове зобов’язання з податку на прибуток   підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

        Крім того, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту України (далі – Мінрозвитку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 460 (зі змінами), Мінрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема:

        у сфері благоустрою населених пунктів, житлово-комунального господарства, управління побутовими відходами;

        у сфері контролю житлово-комунального господарства.

        Отже, отримання ОСББ-1 у статусі неприбуткової організації відшкодування витрат на виробництво та постачання теплової енергії від іншого ОСББ-2 в межах самозабезпечення при використанні котельні, що належить до спільного майна співвласників відповідних багатоквартирних будинків, які обслуговують такі ОСББ, не призведе до порушень вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу та виключення такого ОСББ-1 з Реєстру за умови дотримання організаційних, технічних та технологічних правил такого постачання і споживання, а також організації та здійснення оплати за таке постачання і споживання за відповідними тарифами на некомерційній основі (без мети отримання прибутку).

        При цьому організація обліку споживання теплової енергії в комерційних цілях безпосередньо ОСББ-1, яке обслуговує спільне майно (котельню) співвласників багатоквартирних будинків, що перебуває на балансі такого ОСББ-1, за умов  самостійного забезпечення є несумісним з діяльністю такої організації як неприбуткової.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).