Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення від ( ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомила, що є єдиним учасником та одноособовим директором ТОВ «( ) (далі – Товариство), яке зареєстроване у 2024 році.
Статутний капітал Товариства становить ( ) грн. і був сформований повністю протягом 2024-2026 років за рахунок власних коштів платника податків. Платник податків володіє часткою в розмірі 100 відс. статутного капіталу Товариства.
У 2024 році Товариство стало учасником будівельного проекту, який успішно реалізується, і планує завершити даний проект до 2030 року. У зв’язку з цим, хоча номінальна вартість належної платнику податків частки в статутному капіталі Товариства становить лише ( ) грн, однак реальна ринкова вартість частки зросла і відповідно до звіту незалежного оцінювача станом на 30.09.2026 року становить ( ) грн.
Платник податків планує створити ще одне товариство з обмеженою відповідальністю (зареєстрована назва «( ) (далі – ТОВ «( )») зі статутним капіталом ( ) грн., який буде сформований за рахунок негрошового внеску платника податків до статутного капіталу у вигляді частки в розмірі 100 відс. статутного капіталу Товариства номіналом ( ) грн, який оцінений в сумі ( ) грн.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором операція з внесення платником податку частки в розмірі 100 відс. статутного капіталу Товариства номінальною вартістю ( ) грн. і ринковою вартістю ( ) грн в якості негрошового вкладу до статутного капіталу ТОВ «( )» в обмін на корпоративні права на частку в розмірі 100 відс. статутного капіталу номінальною вартістю ( ) грн.? Якщо така операція підлягає оподаткуванню, то в якому порядку та за якою ставкою?
2. Чи буде прирівнюватися до операції з придбання інвестиційного активу у вигляді частки 100 відс. статутного капіталу ТОВ «( )» номінальною вартістю ( ) грн, операція з внесення платником податку частки в розмірі 100 відс. статутного капіталу Товариства номінальною вартістю ( ) грн і ринковою вартістю ( ) грн. в якості негрошового вкладу до статутного капіталу ТОВ «( )» в обмін на корпоративні права ТОВ «( )» на частку в розмірі 100 відс. його статутного капіталу номінальною вартістю ( ) грн.?
Чи буде звіт незалежного оцінювача про визначення ринкової вартості частки в розмірі 100 відс. статутного капіталу Товариства номінальною вартістю ( ) грн., рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) ТОВ «( )» про затвердження такої грошової оцінки негрошового вкладу та акт приймання – передачі корпоративних прав Товариства як негрошового вкладу до статутного капіталу ТОВ «( )» в сумі ( ) грн документами, які підтверджують витрати в розмірі ( ) грн на придбання інвестиційного активу у вигляді частки в розмірі 100 відс. статутного капіталу ТОВ «( )» номінальною вартістю ( ) грн.?
Щодо питань першого та другого
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).
Згідно зі ст. 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.
Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.
Відповідно до ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (ст. 21 Закону № 2275).
Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Відповідно до ст. 3 Закону № 2658 оцінка, зокрема, майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно – правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону № 2568,
і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.
Статтею 7 Закону № 2658 визначено випадки проведення оцінки майна.
Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема з метою оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.
Відповідно до п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного капіталу юридичної особи – емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).
Крім того, п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Таким чином, сума немайнового внеску (корпоративних прав) платника податку – фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на корпоративні права не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, тобто не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. При цьому на зазначений дохід не поширюються норми п. 164.2 ст. 164 та п. 170.2 ст. 170 Кодексу.
Разом з тим, перелік доходів, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
При цьому об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 94 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм пп.170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.
Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Згідно з п.п. «а» п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Кодексу не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.
Порядок нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу і п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційного активу (корпоративного права) включається до її загального річного оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. При цьому об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати (вартість внеску до статутного капіталу товариства), пов’язані з придбанням зазначеного корпоративного права.
Слід зазначити, що платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку (п.п. «б» п. 176.1 ст. 176 Кодексу).
При цьому ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, передбачено ст. 9 Закону № 996.
Таким чином, документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу, мають бути документи, що засвідчують факт передачі корпоративних прав, як вкладу до статутного капіталу юридичної особи (зокрема акт приймання-передачі корпоративних прав, за умови, що він містить усі реквізити, визначені ст. 9 Закону № 996), звіт про оцінку (акт оцінки) цих корпоративних прав, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.
Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |