Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.09.2026 р. № 5624/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

 

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У зверненні Товариство повідомляє, що не є платником акцизного податку та використовує пальне виключно для забезпечення власної господарської діяльності. На місця провадження діяльності підрозділів Товариством отримано ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання. Відомості, подані для отримання (переоформлення) зазначених ліцензій, мітять інформацію про стаціонарні резервуари, розташовані за відповідними місцями зберігання пального.

Для забезпечення власної господарської діяльності пальним Товариство використовує різні резервуари, як стаціонарні – горизонтальні сталеві, так і спеціалізовані транспортні засоби – бензовози. Бензовози використовуються для

перевезення пального, призначеного виключно для забезпечення власних потреб Товариства.

Залежно від виробничої необхідності пальне може зберігатися в секціях бензовозів не лише під час перевезення, а і під час простою бензовозу, під час очікування на вивантаження пального в стаціонарну цистерну, протягом різного

часу до моменту вивантаження та подальшого використання для забезпечення власних потреб.

Бензовози перебувають за місцями провадження діяльності відповідних підрозділів Товариства, щодо яких отримано ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання. В окремих випадках такі бензовози можуть перебувати у підрозділах де відсутні стаціонарні резервуари для зберігання пального, таке може статися до прикладу через безпекову ситуацію, при цьому під час такого перебування, пальне зберігається виключно в секціях бензовозів.

У зв’язку з викладеним, у Товариства виникли питання щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального за місцями перебування бензовозів та щодо врахування місткості секцій таких транспортних засобів для цілей ліцензування.

1.-Чи вважається місце стоянки бензовозів (паливозаправників) місцем зберігання пального, щодо якого необхідно отримувати ліцензію на право зберігання пального, якщо пальне знаходиться виключно в секціях таких транспортних засобів, а окремі резервуари за вказаним місцем відсутні?

2.-Чи впливає факт тимчасового перебування бензовоза (паливозаправника) на певній території на виникнення обов’язку враховувати місткість його секцій при визначенні загальної місткості місця зберігання пального для цілей ліцензування?

3.-Чи зобов’язане Товариство отримувати окрему ліцензію на право зберігання пального або вчиняти будь-які дії щодо оформлення права на зберігання пального за місцем стоянки бензовозів (паливозаправників), якщо такі транспортні засоби перебувають за місцями провадження діяльності відповідних підрозділів Товариства, щодо яких вже отримано ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, а в їх секціях залишається пальне? Або без отримання таких ліцензій.

4. Чи повинно Товариство при поданні заяви про отримання або переоформлення ліцензії на право зберігання пального, а також за наявності вже діючих ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та промислової переробки, у тому числі за місцями стоянок бензовозів, включати місткість секцій таких транспортних засобів до загальної місткості ємностей (стаціонарних резервуарів), відомості про які подаються для отримання або переоформлення відповідних ліцензій?

Щодо питання 1

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначено Законом України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817 визначено:

зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального – об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування (п. 48 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Відповідно до частини другої ст. 28 Закону № 3817 суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Отже, якщо пальне певний час зберігається виключно в секціях транспортних засобів (бензовозів) в місці стоянки таких бензовозів, де наявні об’єкти оподаткування, таке місце стоянки є місцем зберігання пального. Відповідно зберігання пального в секціях бензовозів у такому місці стоянки бензовозів потребує отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Щодо питань 2, 4

Відповідно до частини третьої ст. 43 Закону № 3817 у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності зазначаються, зокрема, такі відомості:

загальна місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (п. 14 частини третьої ст. 43 Закону № 3817);

загальна місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (п. 15 частини третьої ст. 43 Закону № 3817);

про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (п. 16 частини третьої ст. 43 Закону № 3817);

про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари понад 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (п. 17 частини третьої ст. 43 Закону № 3817).

Частиною п’ятою ст. 43 Закону № 3817 встановлено перелік копій документів, які додатково додаються до заяви про отримання ліцензії на право виробництва, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального.

Відповідно до частини п’ятої ст. 43 Закону № 3817 суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначають про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і наводять, зокрема, такі відомості для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна – місткість кожної ємності та загальна місткість ємностей, без зазначення їх фактичного місцезнаходження.

Форму заяви щодо ліцензій на право зберігання пального та Порядок заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 2025 року № 374.

Отже, місткість усіх секцій бензовозу враховується при визначенні загальної місткості ємностей, відомості про які зазначаються у пункті 10 «Загальна місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (літри)» Заяви щодо ліцензій на право зберігання пального.

Відповідно до п. 37 частини другої ст. 46 Закону № 3817 факт відмови у наданні посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, інформації про адресу або кадастрові номери земельних ділянок, на яких розміщені всі ємності для зберігання пального, про кількість та місткість таких ємностей та/або у можливості огляду таких ємностей посадовими особами контролюючого органу під час проведення перевірки з питань дотримання вимог цього Закону суб’єктами господарювання, які отримали ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, зафіксований у відповідному акті, складеному посадовими (службовими) особами податкового органу, є підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Щодо питання 3

Згідно з частиною дев’ятою статті 35 Закону № 3817 у разі якщо після отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у ліцензіата відбулися зміни у відомостях, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, такий ліцензіат зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня настання події, що спричинила відповідні зміни, подати до органу ліцензування заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального.

Заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, подається у разі настання таких подій, зокрема, як зміна відомостей про наявність та ємність стаціонарних резервуарів, ємностей та/або споживчої тари, що використовуються для зберігання пального.

Отже, у випадку, якщо пальне знаходиться в транспортних засобах, а такі транспортні засоби перебувають в місцях зберігання пального (місцях провадження діяльності філій Товариства), на які отримано ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, у Товариства відсутня необхідність отримувати додаткову ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Водночас місткість секцій транспортного засобу, в якому певний час знаходиться пальне в місці зберігання пального, на яке отримано ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, повинна бути врахована в відомостях Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.

Для внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, Товариству необхідно подати до органу ліцензування Заяву щодо ліцензії на право зберігання пального, вид заяви – «Внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального».

Відповідно до п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу транспортні засоби, що, зокрема, використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий.

Згідно з п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України. Такі заявки подаються суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Форма заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такі заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забороняється.

Згідно з п. 228.3 ст. 228 Кодексу у разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального або спирту етилового з використанням транспортних засобів, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, або в заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, або в митних деклараціях при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України, а також фактів реалізації пального або спирту етилового з таких транспортних засобів відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають такі пальне або спирт етиловий та транспортні засоби з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Отже, транспортні засоби Товариства, в яких переміщується або зберігається пальне, повинні бути зазначені в заявці на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, надісланій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.