Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.09.2026 р. № 5531/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

   Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, Товариство перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ.

Товариство здійснює імпорт косметичної продукції від іноземних постачальників для її подальшої реалізації на території України.

З метою стимулювання збуту, розширення ринків продажу та ознайомлення покупців із споживчими властивостями імпортованого товару, Товариство планує розробити маркетингову програму. Відповідно до умов цієї програми, покупцям при оформленні замовлення на основну продукцію буде надаватися можливість придбати тестери та пробники косметичних засобів за акційною/спеціальною ціною – 0,01 грн за 1 шт. (у т.ч. ПДВ).

Балансова вартість (ціна придбання/розмитнення) таких тестерів у бухгалтерському обліку є вищою за ціну їх реалізації.

Товариство запитує:

1. Чи має право Товариство включати вартість імпортованих тестерів та пробників при продажу тестерів за ціною 0,01 грн за 1 шт. (якщо їх собівартість вища за ціну продажу) до складу витрат на збут (витрат на рекламу) при формуванні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток?

2. Чи виникають коригування (податкові різниці) з податку на прибуток при продажу імпортованих тестерів та пробників за ціною 0,01 грн за 1 шт. (якщо їх собівартість вища за ціну продажу)?

3. Який порядок оподаткування ПДВ застосовується при продажу імпортованих тестерів та пробників за ціною 0,01 грн за 1 шт. (якщо їх собівартість вища за ціну продажу)?

4. Чи виникає у Товариства обов’язок щодо нарахування компенсуючих податкових зобов’язань з ПДВ за п. 198.5 ст. 198 Кодексу при продажу тестерів та пробників за ціною 0,01 грн за 1 шт., зважаючи на те, що така операція є оплатним постачанням товарів?

Щодо питань 1 - 2

Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1ст. 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Кодексом не передбачено особливостей оподаткування операцій з продажу продукції за ціною нижче собівартості покупцям на території України, тому зазначені операції відображаються при визначенні фінансового результату до оподаткування та, відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку відображення доходів та витрат за операціями з розповсюдження продукції за ціною нижче собівартості, вказаних у запиті, в бухгалтерському обліку відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що у разі якщо операції з придбання товарів у нерезидентів підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 та визначає різницю відповідно до положень п.п. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу. Крім того, у разі, коли операції з такими нерезидентами не є контрольованими, застосовуються вимоги п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Водночас, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Цей підпункт застосовується для цілей ст. 39 цього Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень ст. 39 цього Кодексу.

Щодо питань 3 – 4

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

На дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 Кодексу).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, інших зазначених вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

База оподаткування ПДВ при здійсненні постачання товарів (в т.ч. раніше ввезених на митну територію України) відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу визначається виходячи з їх договірної вартості, яка не може бути нижче ціни придбання таких товарів.

Отже, у викладеній у зверненнях ситуації, за операцією з постачання тестерів та пробників за ціною 0,01 грн платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної згідно з абзацом другим п. 188.1 ст. 188 Кодексу, та скласти дві податкові накладні:

одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання (0,01 грн);

іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни над фактичною ціною.

При цьому, норми п. 198.5 ст. 198 Кодексу не застосовуються.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).