Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 24.09.2026 р. № 5680/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

  Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, Підприємство з метою страхування працівників, заключило із страховою компанією договір страхування від нещасного випадку (у тому числі на випадок виробничої травми та професійного захворювання), виступаючи у якості Страхувальника. За умовами договору: «Одержувачами страхової виплати при настанні страхового випадку є Застрахована особа (працівник) або спадкоємець Застрахованої особи».

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи вважається договір страхування працівників від нещасного випадку (у тому числі на випадок виробничої травми та професійного захворювання) таким, що відповідає вимогам Кодексу для цілей застосування ст. 123¹ Кодексу?

2. Якщо в момент укладання договору страхування він не відповідає положенням п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу (у зв’язку з тим, що страхова виплата буде виплачена на користь застрахованої особи), то на яку дату Підприємство має визначити облікову ставку НБУ для розрахунку пені відповідно до ст. 123¹ Кодексу?

Щодо першого питання

Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» (далі – Закон № 1909) передбачено, що страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

При цьому страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) – плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов’язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (п. 53 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

Відповідно до п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Таким чином, договір, за яким страхова виплата здійснюється не закладам охорони здоров’я, а третім особам (працівникам підприємства), зокрема договір страхування від нещасного випадку (у тому числі на випадок виробничої травми та професійного захворювання), не вважається договором страхування, що підпадає під дію п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Щодо другого питання

Згідно зі ст. 123¹ Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.

Податкові зобов’язання страховика у зв’язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування.

Враховуючи викладене, у разі якщо договір страхування не відповідає вимогам, передбаченим п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а платник податку – страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати, у зв’язку з виконанням договору добровільного медичного страхування, такий платник зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому платник заключив договір, що не відповідає вимогам, передбаченим Кодексом, та сплачував страхові внески без коригування фінансового результату до оподаткування звітних періодів на такі витрати.

Слід зазначити, що пеня, передбачена ст. 123¹ Кодексу нараховується за кожен період, у якому такий договір не відповідає вимогам п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.