Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.09.2026 р. № 5720/ІПК/20-40-24-07-06

    Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового законодавства, яке надійшло в електронній формі через електронний кабінет, та, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) (далі – Кодекс), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє.

Платник у зверненні повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи, планує розширити свою діяльність і для цих цілей придбати станцію для зарядки електромобілів, встановити її на території, яка належить платнику на підставі приватної власності, і надавати послуги із зарядки таких авто.  

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи надавати послуги із зарядки електоромобілів?

2. Чи може фізична особа – підприємець – платник єдиного податку  третьої групи надавати послуги із зарядки електоромобілів?

3. Чи правомірно для надання послуг із зарядки електромобілів використовувати КВЕД 45.20 «Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів»?

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 статті 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною першою статті 20 Господарського процесуального кодексу України від 06 листопада 1991 року № 1798-ХІІ (зі змінами) визначено, зокрема, що комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами – підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

 

 

Щодо першого та другого питань

Відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них регулюються Законом України від 24 лютого 2023 року № 2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» (зі змінами) (далі – Закон № 2956).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» станція зарядки електромобілів (електрозарядна станція) - пристрій (пересувний чи стаціонарний), призначений для заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів, електромобілів вантажних, електромобілів легкових, автомобілів плагін-гібридних, електробусів та інших електричних колісних транспортних засобів.

Приєднання станцій зарядки електромобілів до електричних мереж здійснюється відповідно до Закону України від 13.04.2017 року № 2019-VІІІ «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019), Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу (частина перша статті 4 Закону № 2956).

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначено Законом № 2019).

Відповідно до пункту 141 частини першої статті  1 Закону № 2019 постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії.

Електрична енергія - енергія, яку виробляють на об’єктах електроенергетики і, яка є товаром, призначеним для купівлі-продажу (пункт 48 частини першої статті 1 Закону № 2019).

Споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання          (пункт 170 частини першої статті 1 Закону № 2019).

Електростанція - електроустановка або група електроустановок, призначених для виробництва електричної енергії або комбінованого виробництва електричної та теплової енергії (пункт 54 частини першої статті 1 Закону № 2019).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший пункт 291.3 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у пункті 291.5 статті 291 Кодексу.

Так, не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин) (підпункт 3 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Кодексу).

Підпунктом 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) – це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з пунктом 215.1 статті 215 Кодексу до підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія.

Відповідно до пункту 25 частини першої статті 1 Закону № 2019 виробництво електричної енергії – діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Згідно з підпунктом 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 Кодексу відновлювальні джерела енергії – джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Враховуючи викладене, оскільки постачанням електричної енергії вважається також її перепродаж, що фактично Вами здійснюється через власну електрозарядну станцію шляхом зарядження автомобілів інших осіб, а   також зважаючи на те, що електрична енергія є підакцизним товаром, то відсутні законодавчі підстави для застосування Вами спрощеної системи оподаткування.

Щодо третього питання

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, (зі змінами) (далі – Наказ № 457).

Абзацом другим пункту 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, фізична особа – підприємець за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Враховуючи викладене, для отримання більш детальної інформації з питання визначення КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.