Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.09.2026 р. № 5724/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо окремих питань з визначення суми доходу юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку за ставкою 5 %.

Товариство надає приміщення в оренду/користування. Електрична енергія, водопостачання, водовідведення та інші комунальні послуги оплачуються юридичною особою безпосередньо відповідним постачальникам. Орендарі та/або користувачі приміщень надалі компенсують Товариству фактичну вартість спожитих ними комунальних послуг. Така компенсація здійснюється без націнки та без отримання юридичною особою прибутку. Розмір компенсації визначається виходячи з фактичного споживання та вартості відповідних комунальних послуг.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

 

1. Чи включаються до доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % кошти, отримані від орендарів/користувачів виключно як компенсація фактичної вартості спожитої ними електричної енергії, водопостачання, водовідведення та інших комунальних послуг?

2. Чи зобов’язана юридична особа нараховувати та сплачувати 5 % єдиного податку з повної суми отриманої компенсації, якщо така компенсація здійснюється без націнки та не створює для юридичної особи економічного прибутку?

3. Чи впливає на порядок визначення доходу те, що у призначенні банківського платежу безпосередньо зазначено: «компенсація електроенергії», «компенсація водопостачання», «відшкодування комунальних витрат» тощо?

4. Чи має значення для цілей оподаткування те, що обов’язок орендаря компенсувати фактичну вартість комунальних послуг окремо від орендної плати передбаченої договорм оренди?

5. Чи змінюється порядок оподаткування, якщо компенсація комунальних витрат оформлена окремим договором про відшкодування витрат , а не включена до розміру орендної плати?

6. Зазначити конкретну норму Кодексу відповідно до якої сума відшкодування фактично понесених витрат без націнки включається до доходу та підлягає оподаткуванню єдиним податком за ставкою 5 %

7. Чи має право юридична особа не включати компенсаційні платежі до доходу платника єдиного податку за умови їх документального підтвердження рахунками постачальників, показниками засобів обліку, розрахунками фактичного споживання та відповідними умовами договору з орендарем?

Щодо першого – сьомого питання.

Товариством до звернення не надано достатньої інформації щодо договірних відносин між орендарем та орендодавцем, тому відповідь надається відповідно до загальних норм Кодексу.

Найм (оренда) визначено главою 57 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до частини першої статті 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 ЦКУ).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 2189).

Житлово - комунальні послуги ‑ це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2189).

При цьому індивідуальний споживач ‑ це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2189).

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання ряду послуг, пов'язаних з необхідністю утримання такого майна (комунальні послуги, тощо), сплата податків, пов'язаних з рухомим/нерухомим майном, так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, в тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме/нерухоме майно.

З огляду на наведене, у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов'язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й такої складової, як спожиті орендарем комунальні послуги.

Якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, інших загальноексплуатаційних послуг тощо з їх безпосередніми постачальниками, а здійснює відшкодування (компенсацію) орендодавцю витрат на їх оплату, то в договорі оренди визначається порядок розрахунку вартості спожитих орендарем таких послуг та їх оплати (відшкодування, компенсації).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

До суб’єктів господарювання третьої групи, належать юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (підпункт 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Пунктом 292.6 статті 292 Кодексу визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу (пункт 296.1 статті 296 Кодексу). Такий облік ведеться за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу).

Склад та порядок формування собівартості наданих послуг з оренди та облік отриманого відшкодування (компенсації) комунальних платежів має визначатися орендодавцем в обліковій політиці із врахуванням принципу превалювання сутності над формою та згідно з вимогами Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та пунктів 10 - 14 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, які визначають порядок визнання доходів та витрат від надання послуг.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доходом юридичної особи є будь-який дохід, отриманий протягом звітного періоду в грошовій (готівковій або безготівковій) матеріальній або нематеріальній формі, тому у разі, якщо за умовами договору оренди сплата комунальних платежів здійснюється орендарем окремо від орендної плати, то кошти, отримані Товариством від орендарів/користувачів виключно як компенсація фактичної вартості спожитої ними електричної енергії, водопостачання, водовідведення та інших комунальних послуг, включаються до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи по даті надходження таких коштів та оподатковуються за обраною ставкою єдиного податку, встановленою Кодексом для такого платника єдиного податку.

При цьому, слід зазначити, що формулювання призначення платежу не змінює загальний порядок визначення доходу для юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи, які відповідно до статті 292 Кодексу в повному обсязі включаються до складу доходу юридичної особи – платника єдиного податку третьої групи.

Крім цього зазначаємо, що будь-яка господарська операція, що спрямована на отримання доходу і проводиться суб’єктом господарювання самостійно або через свої відокремлені підрозділи відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, є господарською діяльністю. Тому, оцінка відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій здійснюється в межах перевірки контролюючого органу відповідно до вимог Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).