Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.09.2026 р. № 5789/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

    Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ та податком на прибуток підприємств та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство подало заявку на участь у програмі компенсації за пошкоджене/знищене майно (далі – Програма) та здійснило оплату реєстраційного внеску за участь у Програмі на користь ПрАТ (далі – Агентство) з урахуванням ПДВ, а Агентство склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) на Товариство відповідну податкову накладну.

Зазначена операція оформлена платіжною інструкцією та повідомленням про включення (участь) суб’єкта господарювання до Програми, складання акту приймання-передачі послуг, акту про надання послуг, іншого аналогічного документа за такою операцією не передбачено.

З огляду на викладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право Підприємство включити до складу податкового кредиту суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, складеній та зареєстрованій в ЄРПН Агентством, за умови використання придбаних послуг у господарській діяльності та дотримання інших вимог ПКУ?

2. Чи є відсутність акту наданих послуг або іншого аналогічного документа підставою для невизнання права Підприємства на податковий кредит у викладеній ситуації?

3. Чи є платіжна інструкція про перерахування реєстраційного внеску та повідомлення про включення (участь) до Програми достатніми документами для підтвердження факту понесення Підприємством відповідних витрат за умови відсутності акту наданих послуг або іншого аналогічного документа?

4. Чи має право Підприємство віднести суму сплаченого реєстраційного внеску без урахування ПДВ до складу витрат відповідного звітного періоду за наявності зазначених документів?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Механізм надання часткової компенсації вартості майна суб’єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі – компенсація за пошкодження/знищення майна), а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків (далі – компенсація страхових премій) визначено Порядком надання часткової компенсації вартості майна суб’єктів господарювання, знищеного чи пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також часткової компенсації страхових премій за договорами страхування від воєнних ризиків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2025 року № 1541, зі змінами (далі – Порядок № 1541).

Пунктом 7 Порядку № 1541 передбачено, що компенсація за пошкодження/знищення майна надається суб’єкту господарювання лише за майно, що було знищено або пошкоджено починаючи з 1 січня 2026 р., за умови, що суб’єкт господарювання є учасником програми з компенсації за пошкодження/знищення майна на дату пошкодження/знищення майна внаслідок настання воєнних ризиків, передбачених пунктом 6 Порядку № 1541, і на дату прийняття рішення про виплату компенсації за пошкодження/знищення майна такий суб’єкт не належить до суб’єктів господарювання, зазначених у пункті 4 Порядку № 1541.

За участь у програмі з компенсації за пошкодження/знищення майна суб’єктом господарювання сплачується внесок у розмірі 0,5 відсотка загальної суми ймовірного збитку за пошкодження/знищення всього майна, зазначеного у заяві про участь у програмі з компенсації за пошкодження/знищення майна (далі – заява про участь у програмі з компенсації) та заяві (заявах) про включення додаткового майна учасника Програми (далі – заява про включення додаткового майна), передбачених абзацами першим і другим пункту 10 Порядку № 1541.

Зазначений внесок сплачується суб’єктом господарювання одноразово під час подання заяви про участь у програмі з компенсації та заяви про включення додаткового майна на рахунок Агентства за реквізитами Агентства, зазначеними в таких заявах.

У разі ненастання випадків, за які передбачена виплата компенсації за пошкодження/знищення майна, а також у разі відмови у наданні (виплаті) компенсації за пошкодження/знищення майна відповідно до пункту 27 Порядку № 1541 та/або відсутності відповідного бюджетного фінансування сплачений суб’єктом господарювання внесок (внески) не повертається (не повертаються) (пункт 9 Порядку № 1541).

Щодо питань 1, 2

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в ЄРПН встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.

Пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

За загальними правилами, визначеними нормами ПКУ, за операцією з придбання товарів/послуг платник податку (в т.ч. Товариство) включає до податкового кредиту відповідного періоду суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, складеній постачальником товарів/послуг (в т.ч. Агентством) з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованій в ЄРПН у встановлений термін. Дані такої податкової накладної повинні відповідати даним первинних (бухгалтерських) документів, складених за фактом здійснення такої господарської операції.

З питання щодо первинних (бухгалтерських) документів, якими повинні бути оформлені зазначені у зверненні операції, платник податку може звернутися до Міністерства фінансів України.

Щодо питань 3, 4

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 розділу IІ ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 розділу IІ ПКУ).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі – підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі – установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (зі змінами та доповненнями) (далі – Положення).

Відповідно до пункту 2.5 глави 2 Положення, фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Якщо правилами документообороту підприємства передбачена можливість відображення господарської операції, щодо якої на момент закінчення складання регістрів бухгалтерського обліку за звітний період від контрагента у терміни, встановлені законодавством, не отримано первинного документа, підставою для перенесення інформації про таку господарську операцію до регістрів бухгалтерського обліку є належним чином оформлений внутрішній первинний документ (акт), складений посадовою особою.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами).

Отже, питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку на суму реєстраційного внеску за участь у певній програмі та підтвердження таких витрат необхідними первинними документами належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).