Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.09.2026 р. № 5791/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство на протязі 2025 року отримувало рекламні послуги від нерезидента. При цьому, у період з 15.04.2025 по 13.07.2025 Товариство перебувало на загальній системі оподаткування та не було зареєстровано як платник ПДВ, з 14.07.2025 по 30.09.2025 Товариство було зареєстровано як платник ПДВ, а з 01.10.2025 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 3 групи за ставкою 5 відс., без реєстрації платником ПДВ. За отриманими у 2025 році послугами від нерезидента Товариство не нараховувало та сплачувало податкові зобов’язання з ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов'язане Товариство сплатити податкові зобов'язання з ПДВ за отриманими у 2025 році рекламними послугами від нерезидентів, зокрема: за період з 15.04.2025 по 13.07.2025, коли Товариство не було платником ПДВ; за період з 14.07.2025 по 30.09.2025, коли Товариство було платником ПДВ?

2. Який порядок виправлення помилки має застосовуватися щодо операцій з отримання рекламних послуг від нерезидентів, які були здійснені у період з 15.04.2025 по 13.07.2025, коли Товариство не було зареєстроване платником ПДВ?

3. Який порядок виправлення помилки має застосовуватися щодо операцій з отримання рекламних послуг від нерезидентів, які були здійснені у період з 14.07.2025 по 30.09.2025, коли Товариство було зареєстроване платником ПДВ?

4. Які звітні документи необхідно подати та за які звітні періоди, якщо на дату подання уточнюючих документів Товариство вже не є платником ПДВ та перебуває на спрощеній системі оподаткування?

5. Чи виникають у Товариства штрафні санкції та/або пеня у зв'язку з несвоєчасним нарахуванням і сплатою податкових зобов'язань з ПДВ за такими операціями та який порядок їх розрахунку та сплати?

6. Яким чином та на які бюджетні рахунки Товариство повинно сплатити суми ПДВ, яка буде визначена за результатами виправлення помилки, якщо на дату подання уточнюючих документів Товариство вже не є платником ПДВ та перебуває на спрощеній системі оподаткування?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II ПКУ податкова декларація, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених ПКУ) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Згідно з пунктом 49.2 статті 49 розділу II ПКУ платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Податкова звітність з ПДВ всіма платниками цього податку подається контролюючому органу виключно в електронній формі (абзац другий пункту 49.4 статті 49 розділу ІІ ПКУ).

Пунктом 50.1 статті 50 розділу ІІ ПКУ передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу ІІ ПКУ) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту «б» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання рекламних послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання нерезидентами суб’єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше (пункт 187.8 статті 187 розділу V ПКУ).

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Відповідно до пунктів 208.2 – 208.3 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ.

При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному статтею 201 розділу V ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника податку, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 208.4 статті 208 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 208.5 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V ПКУ щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 розділу V ПКУ).

Крім того пунктом 203.2 статті 203 розділу V ПКУ передбачено, що сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 розділу V ПКУ для подання податкової декларації.

Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 21).

Відповідно до пунктів 5 та 6 розділу I Порядку № 21 отримувачі послуг, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, на митній території України, які відповідно до пункту 180.2 статті 180 розділу V ПКУ є відповідальними за нарахування та сплату податку до бюджету і не зареєстровані як платники ПДВ, подають розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податків, на митній території України (далі – Розрахунок податкових зобов'язань), який належить до податкової звітності з ПДВ.

Згідно із пунктом 9 розділу III Порядку № 21 розрахунок податкових зобов’язань подається отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, у разі наявності таких операцій.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

Операції з постачання особою-нерезидентом, яка не має постійного представництва на території України, послуг, які відносяться до категорії послуг, місцем постачання яких згідно зі статтею 186 розділу V ПКУ вважається митна територія України, юридичній особі-резиденту, є об’єктом оподаткування ПДВ. Відповідальною особою за нарахування та сплату податку до бюджету за такою операцією є отримувач послуг.

При цьому, нормами статтей 180 та 208 розділу V ПКУ не передбачено виключень в частині обов’язку нарахування та сплати ПДВ у разі постачання нерезидентом послуг, місцем постачання яких є митна територія України, якщо отримувачем таких послуг є особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 5 відсотків, без реєстрації платником ПДВ.

Таким чином, у разі, якщо Товариством у 2025 році були отримані рекламні послуги від нерезидентів, які не мають постійного представництва на території України, то для цілей оподаткування ПДВ операції з постачання таких послуг нерезидентами є об’єктом оподаткування ПДВ.

За такими операціями Товариство, виступаючи у якості податкового агента нерезидента, зобов’язане визначити податкові зобов’язання з ПДВ, незалежно від того, чи було Товариство зареєстровано як платник ПДВ на дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями чи ні.

Щодо питань 2 – 4

Якщо дата виникнення податкових зобов’язань за отриманими від нерезидента рекламними послугами припадає на період, в якому Товариство не було зареєстровано як платник ПДВ, Товариство зобов’язано визначити податкові зобов’язання з ПДВ, а також скласти і подати до контролюючого органу Розрахунок податкових зобов'язань.

Якщо дата виникнення податкових зобов’язань за отриманими від нерезидента рекламними послугами припадає на період, в якому Товариство було зареєстровано як платник ПДВ, Товариство повинно було нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та включити суму нарахованого податку до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період. Податкові декларації з ПДВ підлягають поданню виключно за звітні (податкові) періоди, в яких Товариство було зареєстровано та перебувало на обліку як платник ПДВ.

Податкова декларація та/або Розрахунок податкових зобов'язань подається отримувачем послуг від нерезидента протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, в якому наявні операції з постачання послуг нерезидентами (з урахуванням положень пункту 46.1 статті 46 та пункту 49.20 статті 49 розділу II ПКУ).

При цьому нарахована у податковій декларації чи Розрахунку податкових зобов'язань сума ПДВ підлягає сплаті до бюджету протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем зазначеного 20-денного строку.

Оскільки обов’язок щодо подання податкової декларації та уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації покладається на платника ПДВ, виправлення самостійно виявлених Товариством помилок, якщо вони були здійснені за звітні (податкові) періоди, в яких Товариство було зареєстроване платником ПДВ, шляхом подання податкових декларацій або уточнюючих розрахунків є неможливим у зв’язку з анулюванням реєстрації платника ПДВ.

Враховуючи вищезазначене, нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за операціями з отримання послуг від нерезидентів за період реєстрації Товариства платником ПДВ можливе виключно за наслідками проведення контролюючим органом документальної перевірки.

Оскільки за звітні (податкові) періоди 2025 року, в яких Товариство не було зареєстроване платником ПДВ, Розрахунки контролюючому органу не подавались, у випадку наявності у Товариства операцій з постачання послуг нерезидентами в таких звітних (податкових) періодах Розрахунки можуть бути подані в межах визначених статтею 102 розділу II ПКУ строків з метою самостійного визначення відповідного податкового зобов’язання з ПДВ, однак подання таких Розрахунків відбудеться з порушенням встановлених ПКУ строків і не може бути визнане як самостійне виправлення помилок в розумінні статті 50 розділу ІІ ПКУ.

Щодо питання 5

Особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених ПКУ (пункт 112.3 статті 112 розділу II ПКУ).

Пунктом 109.2 статті 109 розділу ІІ ПКУ визначено, що порушення податкового законодавства та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену ПКУ та іншими законами України.

Відповідно до пункту 112.5 статті 112 розділу II ПКУ підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 розділу II ПКУ.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 розділу ІІ ПКУ неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 розділу ІІ ПКУ) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено ПКУ, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 розділу II ПКУ, – тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.1 статті 123 розділу II ПКУ).

Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2¹ статті 123 розділу II ПКУ, вчинені умисно, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.2 статті 123 розділу II ПКУ).

Пунктом 124.1 статті 124 розділу ІІ ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПКУ чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням того, що відповідно до пункту 112.5 статті 112 розділу II ПКУ підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення та стягнення штрафу є податкове повідомлення-рішення, що відповідає вимогам, визначеним пунктом 58.1 статті 58 розділу II ПКУ, розрахунок передбачених статтями 120, 123 та 124 розділу ІІ ПКУ штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснює контролюючий орган (пункт 54.3 статті 54 розділу II ПКУ).

У разі визначення грошового зобов’язання ПКУ органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 розділу II ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший пункту 57.3 статті 57 розділу II ПКУ).

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (абзац другий пункту 57.3 статті 57 розділу II ПКУ).

Разом з цим, при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов’язання у встановлених ПКУ випадках, не пов’язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов’язання, визначеного за результатами перевірки, пеня нараховується починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із ПКУ (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПКУ розділу II ПКУ).

При нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження пеня нараховується на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов’язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 розділу II ПКУ).

Відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 розділу II ПКУ при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 розділу II ПКУ, нарахування пені розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 розділу II ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов’язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац перший пункту 129.4 статті 129 розділу II ПКУ).

На суми заниження податкового зобов’язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 статті 129 розділу II ПКУ, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов’язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац другий пункту 129.4 статті 129 розділу II ПКУ).

На суми грошового зобов’язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 розділу II ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (абзац третій пункту 129.4 статті 129 розділу II ПКУ).

Суми пені зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки (пункт 131.3 статті 131 розділу II ПКУ).

Разом з цим підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов’язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов’язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Сума грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов’язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення (абзац другий підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Сума податкового зобов’язання, сплаченого у порядку, передбаченому підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ, не підлягає оскарженню (абзац третій підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Норми статей 56 та 57 глави 4 розділу II ПКУ застосовуються з урахуванням строків, визначених підпунктом 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ (абзац четвертий підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Щодо питання 6

Порядок сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов’язання визначений пунктом 57.3 статті 57 розділу II ПКУ.

Порядок н