Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.09.2026 р. № 5785/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції  повідомляє.

Відповідно до наведеної у зверненні інформації, платник податків є резидентом України та зареєстрований фізичною особою – підприємцем (далі – ФОП), який перебуває на спрощеній системі оподаткування (третя група єдиного податку, ставка 5 відс.). 

ФОП планує здійснювати господарську діяльність в Україні як незалежний реселер підписок на доступ до        – платформи.

Оператором платформи є юридична особа, зареєстрована відповідно до законодавства Республіки Польща (далі – Нерезидент), яка не має постійного представництва в Україні та не зареєстрована платником ПДВ відповідно до статті 2081 розділу V ПКУ.

На підставі договору реселінгу ФОП планує придбавати у Нерезидента підписки (subscriptions) на доступ до     -платформи виключно з метою їх подальшого перепродажу кінцевим користувачам на території України
(як юридичним так і фізичним особам – підприємцям), від власного імені; за власний рахунок; на власний комерційний ризик та не виступатиме агентом (комісіонером, повіреним, платіжним агентом або представником Нерезидента).

При цьому майнові права інтелектуальної власності на програмне забезпечення ФОП не передаються.

ФОП отримуватиме 100 відс. платежів від кінцевих користувачів на власний рахунок як власну виручку від здійснення господарської діяльності.

Розрахунки між ФОП та Нерезидентом здійснюватимуться окремо від розрахунків ФОП із кінцевими користувачами.

У зв’язку із викладеним, ФОП просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи є операція, за якою Нерезидент на підставі договору реселінга надає ФОП можливість придбавати підписки (subscriptions) на доступ до   -платформи виключно з метою їх подальшого перепродажу кінцевим користувачам в Україні, постачанням електронних послуг безпосередньо ФОП як кінцевому споживачу у розумінні статей 208 та 2081 розділу V ПКУ, чи операцією з постачання в межах дистриб’юторського (реселерського) ланцюга суб’єкту господарювання та іншим ФОП, якщо ФОП не використовує відповідні підписки для власних потреб, а придбаває їх виключно з метою подальшого перепродажу?

2. Якщо описана операція визнається постачанням електронних послуг ФОП, чи є місцем постачання таких послуг митна територія України та який порядок оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) застосовується до такої операції з урахуванням того, що ФОП є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків та не зареєстрований платником ПДВ, а Нерезидент станом на дату подання звернення не зареєстрований платником ПДВ відповідно до статті 2081 розділу V ПКУ?

3. Чи є плата, яку ФОП сплачує Нерезиденту за придбання підписок на доступ до   - платформи для подальшого перепродажу (без передачі ФОП майнових прав інтелектуальної власності, без права модифікації, відтворення чи субліцензування програмного забезпечення, адаптації, декомпіляції програмного забезпечення та без надання ФОП права на використання авторського права на комп’ютерну програму), роялті у розумінні підпункту 14.1.225 ПКУ, та чи виникає у ФОП обов’язок утримання податку на доходи нерезидента (податку на репатріацію) при виплаті таких сум Нерезиденту згідно з пунктом 141.4 ПКУ? Чи правильно розуміти, що у разі, якщо зазначені платежі не відповідають визначенню роялті та не є іншими доходами нерезидента із джерелом їх походження з України, що підлягають оподаткуванню відповідно до пункту 141.4 ПКУ, у ФОП не виникає обов’язку утримувати податок з доходів нерезидента при здійсненні таких платежів? 

4. Чи виникає за описаних обставин у ФОП обов’язок нараховувати та сплачувати ПДВ відповідно до статті 208 розділу V ПКУ за операціями з придбання у Нерезидента підписок для подальшого перепродажу, та чи виникає у зв’язку з такими операціями обов’язок зареєструватися платником ПДВ і перейти зі ставки єдиного податку 5 відсотків на ставку, що передбачає сплату ПДВ, або ФОП має право продовжувати застосовувати третю групу єдиного податку за ставкою 5 відс. без реєстрації платником ПДВ? Зокрема, прошу роз’яснити співвідношення положень статті 208 розділу V та спеціальних положень статті 2081 розділу V ПКУ у випадку отримання електронних послуг ФОП – платником єдиного податку 3-ї групи, який не зареєстрований платником ПДВ? 

5. Якщо Нерезидент зареєструється платником ПДВ в Україні відповідно до пункту 2081.2 статті 208¹ розділу V ПКУ, чи буде за описаних обставин саме він відповідальним за нарахування та сплату ПДВ щодо електронних послуг, які для цілей ПКУ вважатимуться поставленими ФОП, який не зареєстрований платником ПДВ, та чи виникатиме при цьому будь який обов’язок з нарахування/сплати ПДВ або реєстрації платником ПДВ у самого ФОП?

6. Хто для цілей оподаткування ПДВ визнається постачальником електронних послуг кінцевому користувачу в описаній моделі:

- ФОП, який від власного імені продає підписку, самостійно визначає ціну продажу, укладає договір із кінцевим користувачем та отримує від нього 100 відсотків оплати;

- чи Нерезидент як власник/оператор    -платформи, зважаючи на те, що технічну активацію облікового запису та технічне функціонування платформи забезпечує Нерезидент, тоді як ФОП діє від власного імені та не виступає агентом чи представником Нерезидента?

7. Чи є операція ФОП з подальшого продажу таких підписок кінцевим користувачам в Україні операцією, яка сама по собі створює для ФОП — платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків обов’язок реєстрації платником ПДВ згідно з пунктом 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, з урахуванням того, що ФОП перебуває на спрощеній системі оподаткування (третя група, ставка 5 відс.)?

8. Чи виникає у Нерезидента в описаній моделі обов’язок реєстрації платником ПДВ в Україні відповідно до статті 2081 розділу V ПКУ, та чи створює діяльність ФОП як незалежного реселера (який діє від власного імені, за власний рахунок і на власний ризик та не є агентом чи представником Нерезидента) ознаки постійного представництва Нерезидента в Україні у розумінні підпункту 14.1.193 та пункту 141.4 ПКУ, якщо безпосереднім контрагентом Нерезидентом є ФОП – суб’єкт господарювання, а продаж кінцевим користувачам здійснюється ФОП від власного імені у разі досягнення встановленого цією статтею обсягу операцій з постачання електронних послуг фізичним особам, у тому числі фізичним особам - підприємцям, не зареєстрованим платниками ПДВ? Чи включаються для цілей визначення такого обсягу операції Нерезидента з постачання підписок ФОП за описаним договором реселінга, якщо ФОП не зареєстрований платником ПДВ та придбаває такі підписки виключно для їх подальшого перепродажу?

9. Чи створює за описаних фактичних обставин діяльність ФОП як незалежного реселера ознаки постійного представництва Нерезидента в Україні у розумінні підпункту 14.1.193 та пункту 141.4 ПКУ, якщо ФОП:

є самостійним суб’єктом господарювання;

діє від власного імені, за власний рахунок та на власний комерційний ризик;

самостійно укладає договори з кінцевими користувачами;

не має та фактично не здійснює повноважень укладати договори від імені Нерезидента;

не має повноважень юридично зобов’язувати Нерезидента перед третіми особами;

не приймає платежі від кінцевих користувачів від імені або за дорученням Польської компанії;

не є агентом, комісіонером тощо.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.2 і 5.3 статті 5 розділу І ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 418 ЦКУ право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Статтею 420 та частиною першою ст. 433 ЦКУ визначено об’єкти права інтелектуальної власності.

Перелік осіб для цілей розділу V ПКУ наведено у підпункті 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, згідно з підпунктом «д» якого такою особою є зокрема, особа-нерезидент, яка не має постійного представництва та постачає на митній території України фізичним особам, у тому числі фізичним особам – підприємцям, не зареєстрованим платниками ПДВ, електронні послуги, у тому числі шляхом надання доступу до електронних послуг через електронний інтерфейс, надання технічних, організаційних, інформаційних та інших можливостей, які здійснюються з використанням інформаційних технологій і систем, для встановлення контактів та укладення угод між продавцями і покупцями та/або постачає такі електронні послуги за посередницькими договорами від власного імені, але за дорученням надавача електронних послуг.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996)).

Щодо податку на додану вартість

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ постачанням послуг є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Поряд з цим, пунктом 14.1.56 5 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено таке поняття як електронні послуги, відповідно до якого ними є послуги, які постачаються через мережу Інтернет, автоматизовано, за допомогою інформаційних технологій та переважно без втручання людини, у тому числі шляхом встановлення спеціального застосунку або додатка на смартфонах, планшетах, телевізійних приймачах чи інших цифрових пристроях. До таких послуг, зокрема, але не виключно, належить  надання послуг доступу до програмного забезпечення (      ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника, або отримувача відповідних послуг, або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема: послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп’ютерних систем;

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31 статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання електронних послуг вважається місцезнаходження отримувача послуг (пункт 186.31 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статтях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 2081 розділу V ПКУ.

Відповідно до пункту 208.2 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок, зокрема, за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ.

Якщо отримувача послуг не зареєстровано як платника ПДВ, то податкова накладна не складається. Форма розрахунку податкових зобов’язань такого отримувача послуг затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 208.4 статті 208 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктом 208.5 статті 208 розділу V ПКУ отримувач послуг прирівнюється до платника податку для цілей застосування правил розділу V ПКУ щодо сплати податку, стягнення податкового боргу та притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Документом, що підтверджує факт постачання електронних послуг нерезидентом, є будь-який документ, що підтверджує факт оплати вартості таких послуг, у тому числі надісланий в електронній формі засобами електронного зв’язку (пункт 208.51 статті 208 розділу V ПКУ).

Правила статті 208 розділу V ПКУ не застосовуються у разі постачання електронних послуг особою-нерезидентом, яку зареєстровано як платника податку відповідно до пункту 2081.2 статті 2081 розділу V ПКУ, фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, яку не зареєстровано як платника податку (абзац другий пункту 208.1 статті 208 розділу V ПКУ). 

При цьому, статтею 2081 розділу V ПКУ встановлюються правила оподаткування ПДВ операцій з постачання електронних послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, у разі постачання таких послуг фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, яку не зареєстровано як платника податку, особою-нерезидентом, яка визначена підпунктом «д» підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ і яку зареєстровано як платника податку відповідно до пункту 2081.2 статті 2081 розділу V ПКУ.

Так, абзацом другим пункту 2081.1 статті 2081 розділу V ПКУ визначено, що якщо електронні послуги на митній території України постачаються фізичній особі через посередника, то для цілей оподаткування ПДВ вважається, що посередник є постачальником таких електронних послуг. На такого посередника, якщо він є особою – нерезидентом, поширюються правила оподаткування, встановлені статтею 2081 розділу V ПКУ.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ під обов’язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно з пунктом 183.4 статті 183 розділу V ПКУ у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV ПКУ, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, реєстраційна заява платника ПДВ подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 розділу V ПКУ, реєстраційна заява платника ПДВ подається у строк, визначений пунктом 183.3 статті 183 розділу V ПКУ.

До загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг для цілей реєстрації особи як платника ПДВ належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 і 14 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ. Обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не враховується.

При цьому будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву платника ПДВ, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (пункт 183.10 статті 183 розділу V ПКУ).

Особливості оподаткування ПДВ операцій, пов’язаних із комп’ютерними програмами, цифровим контентом, визначено в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 04.03.2026 № 133.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів / послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Щодо першого, другого, четвертого, п’ятого та восьмого питань

Для цілей оподаткування ПДВ місце постачання послуг визначається за правилами, встановленими пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ.

У разі, якщо зазначені у зверненні послуги належать до категорії послуг, визначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то місцем постачання таких послуг буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання.

Оскільки ФОП має намір придбавати підписки на доступ до SaaS-платформи у Нерезидента не для особистого використання, а виключно з  метою подальшого перепродажу кінцевим користувачам в Україні (юридичним та фізичним особам), операція між нерезидентом та ФОП не підлягає регулюванню статтею 2081 розділу V ПКУ.

Водночас, згідно з пунктом 208.2 та пунктом 208.5 статті 208 розділу V ПКУ при отриманні послуг від Нерезидента, місце постачання яких розташоване на митній території України, ФОП є податковим агентом такого Нерезидента, та зокрема відповідальною особою у частині нарахування та сплати податку до бюджету за такою операцією. Згідно з пунктом 208.4 статті 208 розділу V ПКУ якщо отримувач послуг не зареєстровано як платника ПДВ, то податкова накладна не складається. Такий отримувач зобов’язаний подати «Розрахунок податкових зобов’язань за операціями, визначеними пунктом 208.2 статті 208 ПКУ», форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

В той же час, нарахування податкових зобов’язань з ПДВ нерезидентом при здійсненні операцій з постачання на митній території України електронних послуг здійснюється у випадку, якщо такий нерезидент зареєстрований платником ПДВ відповідно до пункту 2081.2 статті 2081 ПКУ та постачає такі послуги фізичним особам, у тому числі ФОП, які не зареєстровані платниками ПДВ.

Оскільки ФОП виступає отримувачем послуг, а не постачальником, обов’язок реєстрації платником ПДВ у цьому випадку відсутній».

Щодо шостого питання

Оскільки в описаній моделі ФОП укладає договір на постачання зазначених у зверненні послуг із кінцевим користувачем від власного імені, самостійно встановлює ціну та приймає 100 відс. оплати, а також не виступає агентом чи представником Нерезидента, то для кінцевого користувача саме ФОП є безпосереднім продавцем (постачальником).

Щодо сьомого питання

Згідно з підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пункту 180.1 статті 180 розділу V ПКУ платниками ПДВ є визначене ПКУ коло осіб: юридичні особи, фізичні особи – підприємці, а також інші особи у випадках, передбачених  податковим законодавством.

Так, згідно з пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ для цілей оподаткування платником ПДВ є, зокрема, будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 розділу V ПКУ; будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Обов’язок реєстрації платником ПДВ встановлений пунктом 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, за винятком осіб, які є платниками єдиного податку першої - третьої групи».

Водночас глава 1 розділу ІV ПКУ передбачає, що платники єдиного податку першої та другої груп не є платниками ПДВ.

Таким чином, фізична особа – підприємець, яка перебуває на першій та другій групі єдиного податку та відповідає вимогам статті 291 глави 1 розділу ІV ПКУ, не підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ у разі перевищення обсягу постачання 1000000 гривень.

Щодо податку на прибуток підприємств

Щодо третього питання

Відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПКУ під доходом з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема:  процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні.

Згідно з підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ роялті – будь-який платіж, в тому числі платіж, що сплачується користувачем об’єктів авторського права і (або) суміжних прав на користь організацій колективного управління, відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп’ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп’ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання «кінцевим споживачем»);

за придбання примірників (копій, екземплярів) об’єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об’єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об’єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов’язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

При цьому, якщо придбання у нерезидента послуги (підписки на доступ до платформи) здійснюється виключно з метою подальшого її перепродажу кінцевим користувачам на території України, то така операція не буде вважатись роялті.

Підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 розділу III ПКУ встановлено, що платниками податку - нерезидентами є нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у підпункті 141.4 статті 141 розділу III ПКУ.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ, встановлений підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ.

Відповідно до підпункту «к» пункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, зокрема відносяться інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Згідно з підпунктами 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, у разі якщо резидент України здійснює виплату доходів на користь нерезидента за надані таким нерезидентом послуги (зокрема, надання доступу до платформи), то такі доходи не є об’єктом оподаткування згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ.

Щодо дев’ятого питання

Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ до нерезидентів належать іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодав