Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.09.2026 р. № 5598/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

    Державна податкова служба України за результатами розгляду  звернення Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «_______» (далі – ОСББ) від______ (далі – звернення) щодо окремих питань оподаткування об’єднань співвласників багатоквартирного будинку у статусі неприбуткової організації, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України   (далі – Кодекс), у межах компетенції  повідомляє.

Згідно зі зверненням ОСББ є неприбутковою організацією та включене до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Як повідомляється, ОСББ має у власності земельну ділянку, на якій розташований будинок та прибудинкова територія.

З метою покращення умов проживання в будинку ОСББ планується проведення операції із передання в оренду частини земельної ділянки для розміщення зарядної станції для електромобілів.

У зверненні ОСББ викладено таке запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

чи призведе передача в оренду частини власної земельної ділянки ОСББ під зарядну станцію електромобілів та отримання коштів від такої оренди до втрати таким об’єднанням статусу неприбуткової організації (виключення з Реєстру), за умови, що всі отримані кошти використовуються виключно для фінансування видатків на утримання ОСББ та досягнення статутних цілей?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України від 29 листопада   2001 року № 2866-ІІІ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (зі змінами) (далі – Закон № 2866).

Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку (далі – об’єднання) відповідно до ст. 1 Закону № 2866 є юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п. 6 частини першої ст. 1 Закону України від 14 травня 2015 року  № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зі змінами).

Як передбачено частиною сьомою ст. 4 Закону № 2866, об’єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками багатоквартирного будинку.

Статут об’єднання, як зазначено у частині першій ст. 7 Закону № 2866, складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено, зокрема, джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об’єднання.

Відповідно до ст. 10 Закону № 2866 до виключної компетенції загальних зборів об’єднання відноситься, зокрема: затвердження статуту об’єднання, внесення змін до нього; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту.

Права об’єднання встановлено ст. 16 Закону № 2866.

Так, відповідно до абзацу тринадцятого частини першої ст. 16 Закону № 2866 об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання, зокрема, встановлювати сервітути, здавати в оренду допоміжні приміщення та інше спільне майно багатоквартирного будинку.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2866 до складових коштів об’єднання відносяться, зокрема, кошти, отримані об’єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку.

Крім того зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання вчинення та виконання правочинів, у тому числі у сфері передачі та споживання електроенергії (зокрема, із забезпечення умов щодо отримання послуг із заряджання електромобілів) не належать до компетенції ДПС і регулюються нормами цивільного законодавства та іншими нормативно-правовими актами у відповідній сфері.

Водночас повідомляємо, що правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, визначає Закон України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (зі змінами) (далі –  Закон № 2019), який регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Станція зарядки електромобілів (електрозарядна станція) – пристрій (пересувний чи стаціонарний), призначений для заряджання або заміни систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів (п. 177 частини першої ст. 1 Закону № 2019).

Відповідно до абзацу другого частини другої ст. 58 Закону № 2019 споживачі колективного побутового споживача купують та здійснюють розрахунки за спожиту електричну енергію з колективним побутовим споживачем за тими самими цінами, за якими колективний побутовий споживач купує та здійснює розрахунки за електричну енергію з електропостачальником такого колективного побутового споживача.

Як визначено частиною п’ятою ст. 58 Закону № 2019, діяльність з надання послуг із заряджання систем акумулювання електричної енергії (акумуляторних батарей) електромобілів за допомогою електрозарядних станцій є споживанням електричної енергії та не є постачанням електричної енергії в розумінні цього Закону.

        Регулятором згідно з п. 155 частини першої ст. 1 Закону № 2019 є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджено постановою Національно комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (зі змінами) (далі – Правила), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Відповідно до п.п. 2.3.12 глави 2.3 розділу ІІ Правил, споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації  у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому, пункт 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Підпунктом 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені об’єднання.

Отже, передання об’єднанням у статусі неприбуткової організації в оренду спільного майна багатоквартирного будинку у вигляді частини земельної ділянки та отримання коштів у вигляді плати за такі операції з оренди не є підставою для втрати об’єднанням статусу неприбуткової організації та виключення його з Реєстру за умови, що зазначені операції здійснюються в межах статутної діяльності такого об’єднання, і отримані доходи використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такого об’єднання, реалізації його мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його статутом (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ  Кодексу), без  розподілу отриманих доходів або їх частини серед своїх засновників, членів (співвласників), працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ  Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу. 

Водночас з питань порядку діяльності орендарів за договором оренди земельної ділянки з об’єднанням у зв’язку з організацією ними роботи зарядної станції електромобілів із використанням спільного майна багатоквартирного будинку, яке обслуговує об’єднання, у зв’язку із споживанням електричної енергії в комерційних цілях, що має бути забезпечене окремим комерційним обліком, доцільно звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).