Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2026 р. № 5823/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

     Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операцій з надання транспортно-експедиторських послуг нерезиденту, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ, повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство (резидент) надає транспортно-експедиторські послуги (далі – ТЕП) нерезиденту. Для виконання цих послуг на території України здійснюється придбання товарно -матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) та послуг, в тому числі транспортних послуг в міжнародному сполученні за ставкою ПДВ 0 відсотків.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи зобов’язане Товариство складати податкові накладні при наданні ТЕП нерезиденту?

2) чи необхідно складати компенсуючі податкові накладні за отриманим податковим кредитом?

3) чи необхідно робити розподіл ПДВ при наданні ТЕП нерезиденту?

4) чи необхідно перевиставляти податкову накладну на транспортні послуги для нерезидента за ставкою ПДВ 0 %, або виписувати компенсуючу накладну, якщо такі послуги є частиною ТЕП для нерезидента і не виділяються окремо?

Разом з тим, звернення не містить чіткого опису операцій, які здійснюються платником податку, та умов договорів, укладених між клієнтом та експедитором, між експедитором та первізником, що не дає змоги чітко ідентифікувати суть послуг, які надаються в межах виконання таких договорів, та місце їх постачання. У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 розділу І ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до статті 1 Закону України від 01.07.2004 № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» із змінами (далі – Закон № 1955) транспортно-експедиторська діяльність – це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) – суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує  виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт – споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа),   який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

перевізник – юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов’язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов’язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування (стаття 9 Закону № 1955).

Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України (стаття 4 Закону № 1955).

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України (далі − ЦКУ) за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

При цьому договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Частиною першою статті 1002 ЦКУ визначено, що повірений має право на плату за виконання свого обов’язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «б», «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, а також з постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Зокрема, місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або − у разі відсутності такого місця − місце постійного чи переважного його проживання (підпункт «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг, є місце фактичного постачання послуг (підпункт «а» підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг (у тому числі і послуг з перевезення) є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських  засобів, у тому числі компонентів крові і  вироблених з  них  препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до абзацу «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ операції з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою. У випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення перевізників нульова ставка, визначена підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ, застосовується саме такими перевізниками.

При цьому міжнародним перевезенням вважається перевезення, що здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

У випадку залучення експедитором до міжнародного перевезення перевізників нульова ставка, визначена підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 ПКУ, застосовується саме такими перевізниками.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН)  в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними / виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в негосподарській діяльності платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).

Порядок пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення платником податку оподатковуваних та неоподатковуваних ПДВ операцій регламентується статтею 199 розділу V ПКУ.

Пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ визначено, що у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05.10.2017 № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Форма та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289, із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 21).

Роз’яснення щодо особливостей оподаткування ПДВ операцій з надання транспортно-експедиторських послуг, залежно від того, зокрема, чи є залучені до виконання договору транспортного експедирування треті особи платниками ПДВ, чи неплатниками ПДВ, надано в Узагальнюючій податковій консультації щодо порядку оподаткування податком на додану вартість транспортно-експедиторської діяльності, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 06.07.2012 № 610.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (найменування) (стаття 4 Закону № 996).

Щодо питання 1

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання послуг, місцем постачання яких розташоване на митній території України.

Місцем постачання ТЕП є місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання (підпункт «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, при здійсненні Товариством операцій з постачання ТЕП, які надаються замовнику – нерезиденту, такі операції не є об’єктом оподаткування ПДВ, відповідно за такою операцією податкова накладна не складається.

Обсяг таких послуг згідно з підпунктом 6 пункту 3 розділу V Порядку № 21 відображається у рядку 5 декларації з ПДВ.

Щодо питання 2, 3

Якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи були придбані з ПДВ але призначаються для використання або починають використовуватися в операціях, що не є об’єктом оподаткування, зокрема, при наданні ТЕП нерезиденту, місце постачання яких визначено за межами України згідно з підпунктом «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, Товариство зобов’язане нараховувати податкові зобов’язання відповідно до підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ.

Що стосується придбаних послуг міжнародного перевезення.

Оскільки в описаній у зверненні ситуації, такі послуги придбані за ставкою ПДВ 0 %, відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ компенсуючі податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

У разі, якщо для організації ТЕП (місце постачання яких знаходиться за межами митної території України) придбані товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, Товариство зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 розділу V ПКУ).

При цьому податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ необхідно нараховувати у кожному звітному (податковому) періоді, в якому відбувається придбання товарів/послуг, які призначаються для використання одночасно у таких оподатковуваних ПДВ та неоподатковуваних ПДВ операціях, у тому числі і у разі, якщо у таких звітних (податкових) періодах були відсутні неоподатковувані ПДВ операції, виходячи із частки використання придбаних товарів/послуг в неоподатковуваних ПДВ операціях.

Щодо питання 4

Згідно із загальними правилами оподаткування ПДВ при здійсненні операцій з постачання ТЕП платник податку – експедитор повинен визначити податкове зобов'язання з ПДВ на суму наданих замовнику експедиторських послуг (якщо такий замовник є резидентом) та на суму послуг з перевезення (як наданих експедитором самостійно, так і у випадку залучення перевізника – платника ПДВ) та скласти на такі суми і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, в якій окремими рядками відобразити вартість експедиторських послуг та вартість послуг з перевезення.

За послугами перевезення, отриманими від третіх осіб при виконанні договору транспортного експедирування, вартість яких перевиставляється клієнту, податкові зобов’язання експедитором нараховуються за ставкою ПДВ, із застосуванням якої такі послуги були придбані у третіх осіб.

Водночас, при здійсненні операцій з постачання ТЕП замовнику-нерезиденту відповідно до підпункту «ж» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ отримана Товариством винагорода не є об’єктом оподаткування ПДВ, тому обов’язок щодо складання податкової накладної на суму такої винагороди відсутній.

Кожен конкретний випадок стосовно оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням усіх умов і суттєвих обставин здійснення господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до норм чинного законодавства (стаття 36 розділу I ПКУ) платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).