Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.10.2026 р. № 5826/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткування операцій з безоплатного користування нерухомим майном фізичної особи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі– Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство планує отримати від фізичної особи – власника нерухомого майна у безоплатне користування за договором позички нежитлову будівлю. Право власності на нерухоме майно протягом усього строку користування залишається за фізичною особою.

Також в договорі планується передбачити можливість відшкодування фізичній особі фактично сплачену нею суму податку на нерухоме майно щодо зазначеної будівлі без будь-якої націнки чи додаткової винагороди.

Крім того, планується передача Товариству цією ж фізичною особою права користування та для забудови (суперфіцій) земельної ділянки. Право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) за цим договором надається безоплатно. Товариство за договором не сплачує власнику плату за надання та здійснення права суперфіцію протягом строку дії цього договору.

Сторони також хочуть погодити, що встановлення безоплатного суперфіцію   не звільняє власника земельної ділянки від виконання податкових обов’язків, покладених на нього законодавством України, та зобов’язання для Товариства відшкодувати власнику фактично сплачену ним суму земельного податку за всю земельну ділянку на період дії договору. Розмір відшкодування дорівнює фактичній сумі земельного податку, нарахованій та сплаченій власником щодо зазначеної земельної ділянки, без будь-якої націнки, винагороди чи додаткової плати. Відшкодування земельного податку не є платою за право суперфіцію та не змінює безоплатного характеру права користування земельною ділянкою, встановленого цим договором.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1. Чи виникає у Товариства дохід та/або необхідність збільшення фінансового результату до оподаткування у зв’язку з отриманням від фізичної особи нерухомого майна в безоплатне користування за договором позички строком на 49 років, якщо право власності на майно до Товариства не переходить та після закінчення договору майно підлягає поверненню власнику?

        2. Чи передбачає Кодекс податкові різниці або інші коригування фінансового результату на суму ринкової, звичайної, оціночної або іншої вартості користування таким нерухомим майном?

        3. Чи виникає необхідність визначати для цілей податку на прибуток умовну ринкову орендну плату за користування зазначеним майном?

        4. Чи виникає необхідність визначати для фізичної особи нарахування умовної ринкової орендної плати за надання в безоплатне користування свого майна та відповідне декларування умовного доходу?

        5. Чи враховуються при визначенні фінансового результату Товариства відповідно до правил бухгалтерського обліку документально підтверджені витрати на утримання будівлі, поточний ремонт, комунальні послуги, охорону, страхування та інші витрати, безпосередньо пов’язані з використанням будівлі у господарській діяльності Товариства?

        6. Чи буде враховуватись при визначенні фінансового результату Товариства розмір відшкодованих фізичній особі податку на нерухомість та земельного податку?

        7. Якщо Товариство відшкодовує фізичній особі – власнику будівлі та земельної ділянки виключно фактично сплачені нею суми податку на нерухоме майно та земельного податку без будь-якої націнки або винагороди:

        7.1. чи є така сума оподатковуваним доходом фізичної особи, якщо за умовами договорів та за своєю сутністю дані операції не передбачають отримання фізичною особою будь-яких доходів?

        7.2. чи виступає Товариство податковим агентом фізичної особи щодо виплат зазначених сум відшкодування податків, утримання та перерахування до бюджетів військового збору та податку з доходів фізичних осіб з таких сум відшкодування?

           

        Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

        Відповідно до частини першої та другої ст. 827 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

        Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

        До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою визначено загальні положення про найм (оренду).

        Відповідно до частини першої ст. 773 глави 58 ЦКУ, наймач зобов’язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

        Згідно ст. 831 ЦКУ, якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

        Відповідно до ст. 395 ЦКУ, одним з видів речових прав на чуже майно є право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

        Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту (частина 1 ст. 413 ЦКУ).

        Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

        Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування щодо операцій з :

- безоплатного користування нерухомим майном, власником якого є фізична особа;

- безоплатного користування земельною ділянкою ддя забудови (суперфіцій) на підставі відповідного договору;

- відшкодування фізичній особі сплачених нею податку на нерухоме майно та земельного податку;

- утримання будівлі, поточний ремонт, комунальні послуги, охорону, страхування та інші витрати, безпосередньо пов’язані з використанням будівлі у господарській діяльності.

        Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

        Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») (зі змінами)).

        Отже, з питань відображення у бухгалтерському обліку операцій з безоплатного користування нерухомим майном, отриманим від фізичної особи за договором позички, безоплатного користування земельною ділянкою для забудови на підставі договору (суперфіцій), відшкодування фізичній особі сплачених нею податку на нерухоме майно та земельного податку,  утримання будівлі, поточний ремонт, комунальні послуги, охорону, страхування та інші витрати, безпосередньо пов’язані з використанням будівлі у господарській діяльності доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

 

        Щодо оподаткування доходів фізичних осіб

        Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

        Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, встановлено ст. 165 Кодексу.

        Відповідно до п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та   п. 14 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

        Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

        Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2–167.5 ст. 167 Кодексу) (п. 167.1 ст. 167 Кодексу).

        Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

        Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

        Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

        Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

        Враховуючи викладене, дохід у вигляді суми відшкодування витрат, понесених фізичною особою на сплату земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором без урахування норм п. 164.5 ст. 164 Кодексу. При цьому Товариство,  як юридична особа, повинно виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.

        Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Кодексу, особи, які мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, для податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Розрахунок ЮО) до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок ЮО подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

        Форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку (далі – Порядок), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (зі змінами).

        Відповідно до п. 4 підрозділу 2 розділу ІІ Порядку, в додатку 4 ДФ до Розрахунку ЮО у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.

        Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, наведених у Додатку 2 до Порядку, доходи, наведені у зверненні, відображаються під ознакою доходу «126»– дохід, отриманий платником податку як додаткове благо.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).