Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.10.2026 р. № 5810/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомляє що, є податковий резидент України, планує придбати корпоративні права та отримувати дивіденди від компанії зареєстрованої в Федеративній Республіці Німеччина (далі – «(…)»), безпосередньо в Україну з подальшим декларуванням та оподаткуванням такого доходу відповідно до вимог законодавства України та положень Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Законом України № 449/95-ВР від 22.11.1995, яка набрала чинності в українсько-німецьких податкових відносинах 04.10.1996 (далі – Угода).

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи підпадає військовий збір під дію Конвенції як «ідентичний або подібний по суті податок» у розумінні ст. 2 Конвенції (з урахуванням ст. 2 Модельної Конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (далі – Модельна конвенція ОЕСР, https://www.oecd-ilibrary.org/taxation/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-condensed-version-2017_mtc_cond-2017-en,), покладеної в основу більшості цих міжнародних договорів, у тому числі Конвенції)?

Згідно зі ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Угоди, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Угоди).

Статтею 2 (Податки, на які поширюється Угода) Угоди визначено:

«1. Ця Угода застосовується до податків на доход і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави, Землі - у випадку Федеративної Республіки Німеччина - або її політико-адміністративного підрозділу, або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.

2. Податками на доход і на майно вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходу та сукупного майна або з елементів доходу або майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, сплачуваних підприємством.

3. Існуючими податками, на які поширюється ця Угода, зокрема, є:

а) в Україні:

податок на прибуток підприємств,

прибутковий податок з громадян,

податок на майно підприємств і

податок на нерухоме майно громадян

(надалі «Український податок»);

b) у Федеративній Республіці Німеччина:

прибутковий податок,

корпоративний податок,

податок на майно і

промисловий податок

(надалі «Німецький податок»).

4. Угода застосовується також до всіх ідентичних або подібних по суті податків, які будуть стягуватися однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Угоди, в доповнення до або замість існуючих податків. Компетентні органи Договірних Держав будуть, у разі необхідності, повідомляти один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування».

У розумінні Угоди термін «особа» означає будь-яку фізичну особу і компанію; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне обʼєднання або будь-яку іншу організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне обʼєднання (п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Угоди); термін «резидент однієї Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу або іншого аналогічного критерію. Цей термін разом з тим не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел у цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться (п. 1
ст. 4 (Резиденція) Угоди).

Пунктом 2 ст. 3 Угоди визначено, що «при застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений в Угоді, буде мати те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави, щодо податків, на які поширюється Угода, якщо з контексту не випливає інше».

Відповідно до п. 1 ст. 10 (Дивіденди) Угоди «дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом однієї Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі».

«Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 5 процентів валової суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймні 20 процентів капіталу компанії, яка сплачує дивіденди;

b) 10 процентів валової суми дивідендів в усіх інших випадках.

Цей пункт не торкається оподаткування компанії щодо прибутку, з якого виплачуються дивіденди» (п. 2 ст. 10 Угоди).

Згідно з п. 3 ст. 10 Угоди «термін «дивіденди» при використанні в цій статті означає:

a) дивіденди від акцій, включаючи доход від акцій, від користування акціями або користування правами, акцій гірничодобувної промисловості, акцій засновників чи інших прав, які не є борговими зобов'язаннями, що дають право на участь у прибутку, і

b) інший доход, який підлягає такому ж податковому регулюванню, як доход від акцій відповідно до законодавства Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток, і, для цілей оподаткування в Федеративній Республіці Німеччина, доход, одержуваний негласним компаньйоном від такої участі і розподілу по сертифікатах інвестиційного фонду або інвестиційного трасту».

Враховуючи зазначене, згідно з положеннями ст. 10 Угоди при виплаті особою, яка у розумінні Угоди є «компанією» і резидентом Федеративної Республіки Німеччини, доходів, що є «дивідендами» (відповідно до визначення п. 3 ст. 10 Угоди), на користь фізичної особи, яка у контексті Угоди є резидентом України і фактично має право на отримані дивіденди, у Федеративній Республіці Німеччини такі доходи можуть бути оподатковані за правилами, встановленими німецьким податковим законодавством, але із застосуванням відповідної ставки оподаткування, яка не повинна перевищувати ставку 10 відсотків від загальної суми дивідендів, зазначену у п.п. «b» п. 2 ст. 10 Угоди.

Відповідно до п. 1 ст. 23 (Усунення подвійного оподаткування) Угоди «податок у випадку резидента України визначається таким чином:

З урахуванням положень законодавства України, що стосується звільнення від подвійного оподаткування доходу, що виникає на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на німецький податок, сплачуваний за законодавством Федеративної Республіки Німеччина, та відповідно до цієї Угоди прямо або шляхом вирахування з прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Федеративній Республіці Німеччина, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.

Ці вирахування в будь-якому випадку не повинні перевищувати тієї частини податку з доходу або майна, як було підраховано до надання вирахування, яка стосується доходу або майна, які можуть оподатковуватись у Федеративній Республіці Німеччина, залежно від обставин».

Таким чином, якщо фізична особа, що одержує доходи у вигляді дивідендів, є податковим резидентом України, то відповідно до п. 1 ст. 10 Угоди Україна має право на оподаткування цих доходів, але з урахуванням відповідного німецького податку (зазначеного у п. 3 ст. 2 Угоди), сплаченого з таких доходів у Федеративній Республіці Німеччини. При цьому згідно із п. 1 ст. 23 Угоди сума відповідного німецького податку, що підлягає зарахуванню в Україні, не повинна перевищувати суму відповідного Українського податку, який мав би бути нарахований в Україні українському резиденту - фізичній особі до врахування аналогічного Німецького податку, сплаченого у Федеративній Республіці Німеччини.

Згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 23.05.1969 з метою трактування положень чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування застосовуються офіційні Коментарі (далі – Коментарі) до ст. 2 (Податки, на які поширюється Конвенція), Модельної податкової ОЕСР), «ця стаття призначена для того, щоб зробити терміни та поняття, що стосуються визначення податків, на які поширюється ця Конвенція, більш прийнятними та точними, забезпечити ідентифікацію податків Договірних Держав, охоплених Конвенцією, максимально розширити область застосування Конвенції, включивши, наскільки це можливо та у гармонії з внутрішнім законодавством Договірних Держав, податки, що стягуються їх політичними структурними одиницями або місцевими органами влади, щоб уникнути необхідності укладання нової конвенції у разі, коли відбувається модифікація внутрішнього законодавства Договірної Держави, і забезпечити для кожної Договірної Держави повідомлення про суттєві зміни в податковому законодавстві іншої Держави».

Відповідно до п. 6 Коментарів до п. 3 ст. 2 Модельної Конвенції ОЕСР «у цьому пункті перелічені податки, що діяли на час підписання Конвенції. Список не є вичерпним. Він служить для ілюстрації попередніх параграфів цієї статті. Однак, в принципі, він вважається повним переліком податків, що стягуються в кожній Договірній Державі на момент підписання та охоплюються Конвенцією».

«Оскільки перелік податків у пункті 3 є суто декларативним, то Конвенція застосовується також до всіх таких самих або суттєво подібних податків, що вводяться в Договірній Державі після дати підписання Конвенції на додаток до або замість існуючих у цій Державі податків» (п. 7 Коментарів до п. 4 ст. 2 Модельної Конвенції ОЕСР ).

Враховуючи викладене та зважаючи на положення зазначеної Угоди існуючим податком, на який поширюється Угода, зокрема в Україні, є податок на доходи фізичних осіб.

Тобто норми Угоди не поширюються на жодний збір, встановлений Кодексом, у тому числі і військовий збір.

Таким чином, військовий збір має самостійний характер і не підпадає під дію міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, а отже сплачується у загальному порядку, визначеному п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу без урахування положень зазначених Конвенцій.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.