Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.10.2026 р. № 5812/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

   Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…), щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою та розміщує оголошення про продаж товарів через цифрову платформу (маркетплейс) за моделлю дропшипінгу.

При цьому:

товари належать постачальникам;

право власності на товар до платника не переходить;

зберігання товарів не здійснюється;

комплектування замовлень не здійснюється;

відправлення товарів покупцям здійснюються безпосередньо постачальниками;

фактичним доходом для платника є лише комісійна винагорода (маржа), яку платник отримую після успішного виконання замовлення.

Крім того, платник податків співпрацюю з двома різними постачальниками, моделі роботи з якими дещо відрізняються.

Модель роботи № 1 (постачальник зі Львова).

Покупець оформлює замовлення через маркетплейс. Для підтвердження замовлення покупець здійснює мінімальну передоплату безпосередньо на банківський рахунок фізичної особи – підприємця – постачальника.

Реквізити цього рахунку платник податків повідомляє покупцю виключно для здійснення передоплати.

Після отримання передоплати постачальник самостійно здійснює відправлення товару покупцю службою доставки.

Решту вартості товару покупець сплачує під час отримання товару шляхом післяплати (накладеним платежем).

Усі кошти за товар отримує постачальник.

Після завершення продажу постачальник виплачує платнику лише комісійну винагороду (маржу).

Таким чином, повна вартість товару не є фактичним доходом платника податків.

Модель роботи № 2 (постачальник з Одеси).

Покупець оформлює замовлення через маркетплейс.

У більшості випадків товар також відправляється накладеним платежем без попередньої оплати.

Разом із тим у деяких випадках покупець може добровільно здійснити повну оплату вартості товару на банківську картку платника податків (не систематично).

Після отримання коштів платник перераховую постачальнику його частину коштів (дроп-ціну) за мінусом узгодженої комісійної винагороди.

Економічно ці кошти не є доходом платника у повному обсязі, оскільки більша їх частина належить постачальнику та перераховується йому.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є доходом платника для цілей оподаткування:

повна вартість товару, сплачена покупцем;

чи лише сума комісійної винагороди (маржі), яка фактично залишається у розпорядженні платника після перерахування належної постачальнику частини коштів?

2. Якщо оператор цифрової платформи (маркетплейс) передає до Державної податкової служби України інформацію про повну вартість реалізованих через акаунт платника товарів, чи означає це автоматично, що саме ця сума є доходом для цілей оподаткування?

3. Чи враховує Державна податкова служба України під час визначення доходу фізичної особи фактичний економічний зміст господарської операції, якщо значна частина отриманих коштів належить постачальнику товару та підлягає обов'язковому перерахуванню йому?

4. Чи впливає на визначення доходу платника податків та порядок його оподаткування те, що:

товар належить постачальнику;

відправлення товару здійснює постачальник;

гарантійні зобов'язання виконує постачальник;

право власності на товар мені не переходить;

платник отримую лише погоджену комісійну винагороду?

5. У випадку, коли покупець тимчасово перераховує повну вартість товару на банківську картку платника податків, а після цього такий платник перераховую постачальнику належну йому частину коштів, чи є вся отримана сума доходом платника, чи доходом вважається лише комісійна винагорода?

6. Які документи або інші докази можуть підтверджувати, що доходом платника податків є лише комісійна винагорода, а не повна вартість реалізованого товару?

7. Чи може описана модель діяльності вважатися посередницькою (агентською) діяльністю, якщо:

право власності на товар належить постачальнику;

товар відправляється постачальником;

основна частина коштів належить постачальнику;

платник отримую лише комісійну винагороду?

8. Чи застосовується передбачений законодавством неоподатковуваний ліміт у розмірі 2000 євро:

до повної вартості товарів, реалізованих через маркетплейс;

чи лише до фактичного доходу фізичної особи?

9. Якщо оператор цифрової платформи виконує функції податкового агента та утримує податок із повної вартості товару, хоча фактичним доходом фізичної особи є лише комісійна винагорода, прошу повідомити правові підстави такого порядку оподаткування із посиланням на конкретні норми Кодексу та інших нормативно-правових актів.

10. Якщо описана у цьому зверненні модель діяльності містить ознаки підприємницької діяльності та потребує державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, прошу повідомити:

які саме норми законодавства встановлюють таку вимогу;

за яких умов вона виникає;

чи впливає на це лише розмір доходу, чи також характер діяльності, її систематичність та інші критерії.

Відповідно ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Особливості укладання договору комісії визначено главою 69 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦКУ).

Частиною першою ст. 1013 ЦКУ передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Крім того, згідно з частиною першою ст. 1022 ЦКУ після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до частини першої ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Щодо першого – п’ятого питань

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV Кодексу, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та іноземні
доходи – це доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, відповідно до п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім випадків, наведених у цьому підпункті.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Разом з тим до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу.

Форма Декларації та Інструкція щодо її заповнення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зі змінами.

Відповідно до п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу.

При цьому фізична особа зобов’язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).

Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою - платником податків (продавцем) від продажу товару іншим фізичним особам (покупцям) включається у повному обсязі (тобто уся сума, яка надходить платнику податків на рахунок) до загального річного оподатковуваного доходу такого платника як іноземний дохід, якщо джерело виплати цього доходу є іноземним, або як інший дохід, якщо виплата доходу здійснюється фізичною особою – резидентом на території України, та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. і військовим збором за ставкою 5 відс. у порядку, визначеному розділом IV Кодексу та п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, незалежно від того, що товар відправляється постачальником (власником товару) самостійно.

При цьому фізична особа (продавець) зобов’язана подати податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплати податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, визначені ним у вказаній декларації.

Щодо шостого питання

Пунктом 176.1 ст. 176 Кодексу визначено, що платники податку зобов’язані, зокрема:

вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов’язаний відповідно до Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Так, наказом Міністерства фінансів від 23.06.2017 № 591 затверджено Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу (п.п. «а» п. 176.1 ст. 176 Кодексу);

отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку (п.п. «б» п. 176.1 ст. 176 Кодексу).

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов’язані пред’являти документи і відомості, пов’язані з виникненням доходу, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку (п.п. «в» п. 176.1 ст. 176 Кодексу).

При цьому ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, передбачено ст. 9 Закону № 996.

Таким чином, документальним підтвердженням виникнення доходу є документи первинного обліку.

Щодо сьомого питання

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2026 року № 1029 затверджено Положення про Міністерство економіки та довкілля України, відповідно до п. 1 якого про Міністерство економіки та довкілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема у сфері розвитку підприємництва.

Отже, з питання віднесення Вашої діяльності до посередницької доцільно звернутися до Міністерства економіки та довкілля України.

Щодо восьмого питання

Положеннями Кодексу не встановлено сум розміру неоподатковуваного ліміту.

Щодо дев’ятого питання

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб – юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента – юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу ().

Таким чином, положеннями п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не передбачено такого податкового агента як цифрова платформа.

Щодо десятого питання

Згідно з абзацом першим ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Частиною першою ст. 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема, що комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами – підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, якщо фізична особа здійснює продаж товарів, у тому числі на підставі договорів комісії (дропшипінгу) на систематичній основі з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, то у розумінні Господарського процесуального кодексу України така діяльність відноситься до комерційної господарської діяльності (підприємництва), а отже фізична особа має зареєструватися як фізична особа – підприємець у порядку, визначеному чинним законодавством.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців здійснюється відповідно до Закону України від 15 березня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» шляхом включення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.