Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.10.2026 р. № 5849/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

         Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Товариство у своєму зверненні повідомило, що перебуває на загальній системі та є платником податку на прибуток підприємств і має статус платника податку на додану вартість (далі – ПДВ). Протягом 2025 року Товариство зазнало значних збитків внаслідок знищення майна через російську агресію. З метою продовження господарської діяльності Товариство планує використовувати у своїй діяльності нерухоме майно, що належить на праві власності фізичній особі. Власник майна зареєстрований як фізична особа – підприємець та є платником єдиного податку другої групи та разом з тим є родичем першого ступеня споріднення власника (учасника) Товариства. Нерухоме майно планується передати Товариству у строкове безоплатне користування на підставі договору позички відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ). Плата за користування майном або будь – яка інша винагорода власнику нерухомого майна не виплачуватиметься.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

1. Чи має право фізична особа, яка зареєстрована як фізична особа – підприємець, передати належне їй на праві приватної власності нерухоме майно юридичній особі у безоплатне користування за договором позички саме як фізична особа, поза межами її підприємницької діяльності? Чи впливає сама наявність у власника нерухомого майна статусу фізичної особи – підприємця на податкову кваліфікацію договору позички, укладеного ним як фізичною особою?

2. Чи вважається передача нерухомого майна у безоплатне користування юридичній особі за договором позички підприємницькою діяльністю фізичної особи – власника майна та/або наданням нею послуг для цілей Кодексу?

3. Якщо договір позички укладено фізичною особою – власником майна як фізичною особою, чи поширюються на таку операцію обмеження, встановлені Кодексом для платників єдиного податку другої групи щодо кола осіб, яким вони мають право надавати послуги? Чи може укладання такого договору вплинути на право цієї особи надалі перебувати на спрощеній системі оподаткування (друга група)?

4. Якщо договір позички укладається як з фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи та юридичною особою, яка перебуває на загальній системі оподаткування, чи є така безоплатна передача майна у користування порушенням умов перебування на другій групі єдиного податку? Чи прирівнюється для цілей застосування спрощеної системи оподаткування безоплатне надання нерухомого майна у користування за договором позички до надання послуги юридичній особі, яка не є платником єдиного податку?

5. Які податкові наслідки виникають у Товариства – платника податку на прибуток підприємств у разі безоплатного отримання права користування нерухомим майном: а) за договором позички, укладеним із власником майна як із фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи; б) за договором позички, укладеним із власником майна як із фізичною особою поза межами її підприємницької діяльності?

6. Чи виникає у Товариства у будь – якому із зазначених випадків дохід у зв’язку з безоплатним користуванням нерухомим майном? Якщо так, Товариство просить зазначити на підставі яких норм законодавства такий дохід визнається; порядок визначення його розміру; якими документами має підтверджуватися його розмір; у якому звітному періоді та з якою періодичністю він має відображатися у податковій звітності Товариства.

7. Чи виникають у Товариства податкові різниці та обов’язок коригувати фінансовий результат до оподаткування у зв’язку з безоплатним отриманням права користування нерухомим майном у кожному із зазначених варіантів?

8. Чи впливає на податкові наслідки для Товариства та обставина, що фізична особа – власник нерухомого майна є родичем першого ступеня споріднення власника (учасника) Товариства? Чи є така фізична особа пов’язаною з Товариством особою для цілей застосування Кодексу та чи спричиняє ця обставина додаткові податкові наслідки для Товариства при безоплатному користуванні належним їй нерухомим майном?

9. Якщо Товариство є платником ПДВ, чи виникає у Товариства об’єкт оподаткування ПДВ або обов’язок нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з безоплатним отриманням права користування нерухомим майном у кожному із зазначених варіантів?

10. Чи виникають у Товариства функції податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб та військового збору у разі укладання договору позички з власником нерухомого майна як із фізичною особою, враховуючи, що жодна плата, винагорода або компенсація за користуванням майном такій фізичній особі не нараховується та не виплачується?

11. Чи виникають у Товариства інші податкові зобов’язання, передбачені Кодексом, у зв’язку з безоплатним користуванням нерухомим майном залежно від того, в якому статусі власник майна виступає стороною договору: як фізична особа – підприємець чи як фізична особа поза межами підприємницької діяльності?

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та ЦКУ.

Учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні та юридичні особи (частина перша ст. 2 та частина перша ст. 318 ЦКУ).

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності.

Так, відповідно до ст. 325 ЦКУ суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Відповідно до ст. 319 ЦКУ власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, та володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Статтею 320 ЦКУ передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами першою та другою ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Частиною третьою ст. 827 ЦКУ визначено, шо до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою визначено загальні положення про найм (оренду).

Щодо першого питання

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п.п. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас, доходи, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, здавання в позичку власного нерухомого майна може здійснюватися фізичною особою як у межах підприємницької діяльності, так і поза нею.

Щодо другого питання

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2026 року № 1029 затверджено Положення про Міністерство економіки та довкілля України, відповідно до п. 1 якого про Міністерство економіки та довкілля України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема у сфері розвитку підприємництва.

Отже, з питання віднесення Вашої діяльності до підприємницької діяльності доцільно звернутися до Міністерства економіки та довкілля України.

Щодо третього та четвертого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Так, згідно з п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб'єкти господарювання – фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Враховуючи викладене, якщо договір позички укладається між фізичною особою (власником нерухомого майна) та юридичною особою – платником податку на прибуток підприємств, то положення п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексом на такі відносини не поширюються.

Одночасно зауважуємо, що обмеження, встановлені нормою п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу, поширюються виключно на фізичних осіб-підприємців, які надають житлові / нежитлові приміщення в оренду. Тобто фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи, яка здійснює діяльність згідно з КВЕД 68.20, має право надавати в безоплатне користування за договором позички житлове / нежитлове приміщення на спрощеній системі оподаткування.

Щодо п’ятого – восьмого та одинадцятого питань (в частині оподаткування податком на прибуток підприємств)

Правові основи оподаткування прибутку підприємств встановлено розділом III та підрозділом 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено особливостей обліку для платників податку на прибуток на загальних умовах (крім резидентів Дія Сіті) операцій з безоплатного користування нерухомим майном, власником якого є фізична особа – підприємець, платник єдиного податку другої групи.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») (зі змінами)).

Отже, питання відображення у бухгалтерському обліку операцій з безоплатного користування нерухомим майном, власником якого є фізична особа – підприємець, платник єдиного податку другої групи належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

При цьому, статус пов’язаності осіб (резидентів) за операцією з оренди майна на безоплатній основі не змінює загальновстановлений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств за цими операціями.

Щодо дев’ятого питання (в частині оподаткування податком на додану вартість)

Положеннями частини четвертої ст. 632 ЦКУ передбачено, що у разі, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Постачання товарів − будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Під постачанням послуг також розуміється постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (п.п. «в» п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Продаж результатів робіт (послуг) − будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, у Товариство як платника ПДВ при отриманні права користування нерухомим майном за договором позички податкові зобов’язання з ПДВ у зв’язку з отриманням такого права користування не виникають, оскільки Товариство не здійснює операцію з постачання товарів/послуг.

При цьому, незалежно від того, чи надається право користування нерухомим майном безпосередньо фізичною особою чи фізичною особою – підприємцем, податкові наслідки з ПДВ для Товариства є однаковими. Наявність родинних відносин з учасником Товариства також не впливає на визначений порядок оподаткування ПДВ у Товариства.

Отже, в жодному із зазначених у зверненні варіантів з отримання Товариством безоплатного права користування нерухомим майном об’єкт оподаткування ПДВ у Товариства не виникає та податкові зобов’язання з ПДВ не нараховуються.

Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.