Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.10.2026 р. № 5883/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

     Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо віднесення первинного (мобільного) укриття як технічного виробу до групи 9 «інші основні засоби» , та керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податку на прибуток на загальних підставах та застосовує податкові різниці, передбачені розділом III Кодексу.

Для забезпечення захисту працівників ТОВ планує придбати та ввести в експлуатацію на території власної виробничої бази технічний виріб – первинне (мобільне) укриття, наземну фортифікаційну захисну споруду.

Відповідно до умов договору предметом придбання є готовий виріб заводського виготовлення, який складається з комплекту залізобетонних виробів (модулів), доставляється на територію покупця та монтується продавцем.

У вартість придбання входять доставка, монтаж конструкції, встановлення плит підлоги, гідроізоляція, герметизація швів та встановлення дверей.

Відповідно до законодавства у сфері цивільного захисту первинне (мобільне) укриття визначається як технічний виріб, зокрема, блок-модульного типу, призначений для короткострокового захисту населення на місцевості. При цьому первинне (мобільне) укриття не є об’єктом будівництва та об’єктом нерухомого майна.

На придбаний виріб продавцем надано сертифікати відповідності вимогам ДСТУ 9329:2025 та ДСТУ 9195:2022, відповідно до яких виріб ідентифікований як первинне (мобільне) укриття – наземна фортифікаційна захисна споруда цивільного захисту.

Будівництво ТОВ окремого об’єкта нерухомого майна за договором не здійснюється.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

Чи підлягає зазначене первинне (мобільне) укриття з урахуванням наведених у цьому зверненні характеристик та законодавчого визначення первинного (мобільного) укриття як технічного виробу, який не є об’єктом будівництва та об’єктом нерухомого майна, віднесенню для цілей податкової амортизації до групи 9 «інші основні засоби» відповідно до п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу?

 

Відповідно до абзаців другого, третього, шостого частини другої ст. 32 Кодексу цивільного захисту України первинне (мобільне) укриття – це технічний виріб, у тому числі блок-модульного типу, призначений для короткострокового (до 4 годин) захисту населення на місцевості шляхом зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій.

Первинне (мобільне) укриття монтується чи виготовляється з дотриманням вимог національних стандартів та/або технічних регламентів, що заявлені у документі про відповідність.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту, є об’єктами такого фонду, мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належать до засобів колективного захисту.

Згідно з п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби –матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 Кодексу терміни «невиробничі основні засоби», «невиробничі нематеріальні активи» означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів, а також мінімально допустимі строки їх амортизації в податковому обліку визначені у п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за групами визначеними п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зі змінами) та Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 16 «Основні засоби».

При цьому класифікація основних засобів за групами у податковому обліку та бухгалтерському обліку є аналогічною.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Отже, для цілей застосування п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу основні засоби відносяться до тієї категорії, до якої їх віднесено у бухгалтерському обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

Отже, питання віднесення об’єкта основних засобів у бухгалтерському обліку до певної групи з метою нарахування амортизації, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).