Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.10.2026 р. № 5891/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

 

     Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування положень підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I та підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

Основним видом діяльності платника податків є виробництво тари з пластмас.

Протягом 2025 року платник податків на підставі договірних відносин здійснював господарські операції з імпорту товарів з контрагентом-нерезидентом, зареєстрованим у Об’єднаних Арабських Еміратах, організаційно-правова форма якого Free Zone Establishment (FZE) (далі – нерезидент).

Організаційно-правова форма нерезидента FZE (підприємство вільної економічної зони/Free Zone Establishment) з місцем реєстрації у Об’єднаних Арабських Еміратах включена до Переліку організаційно-правових форм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм» (далі – Перелік № 480).

Платник податків зазначив, що для господарських операцій за 2025 рік із нерезидентом виконуються обидва вартісні критерії визнання операцій контрольованими, встановлені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, а саме: дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищив 150 мільйонів гривень; сума операцій між платником податків та нерезидентом перевищила 10 мільйонів гривень.

Також у своєму зверненні платник податків зазначив, що для операцій з нерезидентом не виконуються критерії, визначені підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу:

- платник податків та нерезидент не є пов’язаними особами у розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу;

- операції з нерезидентом не здійснювалися через комісіонерів-нерезидентів;

- країну реєстрації нерезидента (Об’єднані Арабські Емірати) не включено до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977» (із змінами і доповненнями);

- у нерезидента відсутні постійні представництва на території України.

Платник податків повідомив, що отримав від нерезидента сертифікат – Tax Residence Certificate for Tax Treaty Purposes – Legal Person від квітня 2026 року, виданий Federal Tax Authority в Об’єднаних Арабських Еміратах, який підтверджує, що нерезидент є резидентом Об’єднаних Арабських Еміратів відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал.

Зазначений сертифікат платник податків подав до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, листом від 16.09.2026 у порядку, визначеному підпунктом 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в необхідності отримання роз’яснення щодо застосування змін, внесених до Кодексу Законом України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства», зокрема щодо правильного підтвердження статусу податкового резидентства контрагента-нерезидента платника податків з метою визнання операцій з ним неконтрольованими.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи є виконання вимоги щодо подання сертифіката про підтвердження статусу податкового резидентства контрагента-нерезидента, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, у порядку та строки, визначені абзацом третім підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, самостійною та достатньою умовою для визнання таких господарських операцій неконтрольованими за звітний рік?

2. Виходячи з положень підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I та пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, якими є вичерпні законодавчі вимоги до форми, змісту та обов’язкових реквізитів довідки (сертифіката), що підтверджує статус податкового резидента Об’єднаних Арабських Еміратів, виданої компетентним органом цієї країни для юридичної особи за 2025 рік, наявність яких є достатньою підставою для визнання господарських операцій неконтрольованими?

3. З огляду на положення пункту 103.5 статті 103 розділу II та підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, чи вважається належним документом для підтвердження статусу податкового резидентства нерезидента довідка, яка містить такі обов’язкові реквізити та характеристики для контрагентів з Об’єднаних Арабських Еміратів:

видана компетентним (уповноваженим) органом країни (зокрема, Federal Tax Authority в Об’єднаних Арабських Еміратах);

складена за формою, затвердженою згідно із законодавством такої країни (зокрема, містить заповнену податковим органом інформацію про реєстраційні дані юридичної особи – нерезидента, період, на який поширюється дія сертифіката – 2025 рік та підтвердження, що платник податків є резидентом Об’єднаних Арабських Еміратів відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал);

скріплена підписом посадової особи та печаткою компетентного органу;

належним чином легалізована та перекладена українською мовою з нотаріальним посвідченням підпису перекладача?

4. За умови, що платник податків своєчасно (до 1 жовтня року, що настає за звітним) подав до центрального органу – ДПС України довідку про підтвердження резидентності контрагента, яка повністю відповідає критеріям, описаним у питанні 3, та підтверджує статус податкового резидентства нерезидента, чи правильно платник податків розуміє, що господарські операції з таким нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, визнаються неконтрольованими за звітний рік відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, якщо загальний дохід платника податків та обсяг операцій з відповідним контрагентом перевищують вартісні критерії, визначені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу (за умови відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу)?

5. Чи правомірним є виконання вимог абзацу третього підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу щодо подання довідки про підтвердження статусу податкового резидентства нерезидента шляхом її направлення у вигляді сканованої копії через Електронний кабінет платника податків (як додаток до електронного листа)?

6. Якщо господарські операції з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, за результатами подання довідки про податкове резидентство (що відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу) визнаються неконтрольованими відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, чи правильно платник податків розуміє, що у нього виникає обов’язок щодо збільшення фінансового результату податкового періоду на 30 відсотків вартості придбаних товарів на підставі підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу?

 

Щодо питань 1, 4

Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами – нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів – нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав (територій);

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ цього підпункту;

ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема, операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо.

Підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує
10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Підпунктом 39.2.1.9 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу встановлено, що обсяг господарських операцій платника податків для цілей підпункту 39.2.1.7 цього підпункту обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки».

Законом України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу доповнено підпунктом 39.2.1.2¹, яким встановлено критерії, відповідно до яких господарські операції платника податків з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, визнаються неконтрольованими. Зазначені норми набули чинності з 1 січня 2025 року.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу перелік організаційно-правових форм, що затверджується Кабінетом Міністрів України, включає організаційно-правові форми нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Господарські операції платника податків з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена Кабінетом Міністрів України до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту, визнаються неконтрольованими за наявності хоча б однієї з таких умов:

нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу;

всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України (крім держав (територій), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу.

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Угода між Урядом України і Урядом Об’єднаних Арабських Еміратів про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал ратифікована Законом України № 1013-IV від 19.06.2003 і є чинною у відносинах між Україною та Об’єднаними Арабськими Еміратами щодо оподаткування з 09.03.2004 (далі – Угода).

Таким чином, починаючи з 1 січня 2025 року, господарські операції платника податків, що здійснюються з нерезидентом, зареєстрованим на території Об’єднаних Арабських Еміратів, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, за умови дотримання критеріїв, визначених підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, визнаватимуться неконтрольованими за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, за умови подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки (сертифіката) у паперовій або електронній формі, яка підтверджує, що зазначений нерезидент у періоді здійснення господарських операцій з платником податків є резидентом держави – Об’єднані Арабські Емірати, з якою Україною укладено Угоду. При цьому довідка (сертифікат) повинна відповідати вимогам, визначеним пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, а саме бути видана компетентним (уповноваженим) органом Об’єднаних Арабських Еміратів, визначеним Угодою, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, належним чином легалізована та перекладена відповідно до законодавства України.

 

Щодо питань 2, 3

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У пункті 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Документ для цілей Кодексу – документ, створений у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», складення та/або подання, та/або надіслання якого передбачається Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу, та/або пов’язане з реалізацією прав та обов’язків платника податків, та/або контролюючих органів згідно із нормами Кодексу (підпункт 14.1.144¹ пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Угода регулює податкові аспекти, але не містить положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

Таким чином, довідка (сертифікат), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом держави – Об’єднані Арабські Емірати, з якою Україною укладено Угоду, видана компетентним (уповноваженим) органом Об’єднаних Арабських Еміратів, визначеним Угодою, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови відповідності вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, а саме за наявності консульської легалізації, перекладу відповідно до законодавства України та нотаріального засвідчення.

 

Щодо питання 5

Відповідно до підпункту 16.1.14 пункту 16.1 статті 16 розділу І Кодексу платник податків зобов’язаний використовувати електронний кабінет для листування з контролюючими органами в електронній формі у разі подання звітності в електронній формі, а також після проходження електронної ідентифікації он-лайн в електронному кабінеті, крім платників податків, які відмовилися від використання електронного кабінету в порядку, встановленому Кодексом, та платників податків, які не визначили спосіб взаємодії із контролюючим органом.

Разом з тим, відповідно до підпунктів 17.1.13 та 17.1.14 пункту 17.1 статті 17 розділу І Кодексу платник податків має право самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через електронний кабінет, якщо інше не встановлено Кодексом; реалізовувати через електронний кабінет права та обов’язки, передбачені Кодексом та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв’язку.

Згідно з пунктом 42.4 статті 42 розділу II Кодексу платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Пунктом 42¹.2 статті 42¹ розділу II Кодексу визначено, що електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, довідка (сертифікат), передбачена абзацом третім підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу, може бути подана платником податків до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі через електронний кабінет як додаток до електронного листа.

 

Щодо питання 6

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних, зокрема, у нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Згідно з абзацом п’ятим підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов’язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 розділу I Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування що