Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2026 р. № 5906/ІПК/99-00-21-03-03 ІПК

      Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Підприємства щодо отримання індивідуальної податкової консультації та повідомляє наступне.

Підприємство платник податку на прибуток на загальних підставах, платник податку на додану вартість, є офіційним дилером автомобілів на територію України та здійснює діяльність з роздрібної та оптової торгівлі новими та вживаними автомобілями, автозапчастинами, а також надання послуг з технічного і гарантійного обслуговування та ремонту автомобілів.

Підприємство придбаває пальне на автозаправних cтанціях та/або у гуртових постачальників, заправляє пальним виключно штатні (заводські) паливні баки автомобілів, призначені для забезпечення роботи двигуна транспортного засобу. Придбане пальне не реалізується Підприємством в жодній іншій тарі, ємності чи резервуарі об’ємом понад 5 літрів, крім штатних паливних баків автомобілів. Автомобіль покупцю передається за договором купівлі-продажу як єдиний об’єкт постачання, перехід права власності на пальне окремо від автомобіля договором не передбачається. Підприємство не є розпорядником акцизного складу та акцизного складу пересувного, не здійснює виробництва чи реалізації пального як самостійного товару. Підприємство має ліцензоване місце зберігання палива, таке паливо використовується для генераторних установок у разі відключення електроенергії.

У зверненні Підприємство просить надати роз’яснення щодо реєстрації платником акцизного податку, об’єкту оподаткування акцизним податком, ліцензування операцій з пальним та об’єкту оподаткування податком на додану вартість і відповісти на питання:

1. Чи вважається операція з передачі Підприємством покупцю автомобіля з пальним у штатному паливному баку операцією з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу з урахуванням того, що відповідно до підпункту 14.1.6¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу паливний бак транспортного засобу не є акцизним складом?

2. Чи виникає у Підприємства у зв’язку з такою операцією об’єкт оподаткування акцизним податком, визначений підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу та чи зобов’язане Підприємство реєструватися платником акцизного податку відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу?

3. Чи є операція передачі Підприємством покупцю автомобіля з пальним у штатному паливному баку оптовою та роздрібною торгівлею пальним у розумінні підпунктів 63, 77 частини першої статті 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) і чи потребує вона отримання ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі пальним?

4. Чи потребує Підприємство ліцензії на право зберігання пального (у тому числі ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки) стосовно пального, що міститься у штатних паливних баках автомобілів, розміщених на майданчику Підприємства в очікуванні продажу, з урахуванням частини п’ятої статті 28 та підпункту 49 частини першої статті 1 Закону № 3817?

5. Чи підлягає окремому оподаткуванню податком на додану вартість пальне, використане для перепродажної підготовки автомобіля, за умови, що його вартість не виділяється окремо в розрахункових документах і формує єдину договірну вартість автомобіля, з урахуванням пункту 188.1 статті 188 Кодексу?

6. Чи виникають у Підприємства будь-які коригування (податкові різниці), передбачені розділом ІІІ Кодексу, фінансового результату до оподаткування щодо вартості пального, використаного для перепродажної підготовки автомобіля?

7. Чи є достатнім для документального підтвердження витрат на пальне, використане для перепродажної підготовки автомобіля для цілей пункту 44.1 статті 44 Кодексу наступний перелік первинних документів:

а) внутрішній наказ (положення) Підприємства про норми заправки автомобілів при перепродажній підготовці;

б) акт перепродажної підготовки автомобіля із зазначенням номера кузова (VIN) та обсягу залитого пального;

в) накладні та/або розрахункові документи на придбання пального;

г) документ на внутрішнє переміщення (списання) пального зі складу Підприємства на конкретний автомобіль?

 

Щодо питання 1-2

Відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Згідно із абзацом «г» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі, або обладнанні чи пристрої.

Згідно із підпунктом 14.1.6 ¹ пунктом 14.1 статті 14 Кодексу не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пунктом 14.1 статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу – суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до підпункту 14.1.224¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу розпорядник акцизного складу пересувного – суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Отже, операція з передачі покупцю автомобіля з пальним у штатному паливному баку не є операцією з реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, при цьому, паливний бак транспортного засобу не є акцизним складом/акцизним складом пересувним та операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного не відбуваються.

У разі, якщо Підприємство здійснює операції з передачі покупцю автомобіля з пальним у штатному паливному баку без реалізації пального в розумінні підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу та не є розпорядником акцизного складу/акцизного складу пересувного, то за такими операціями суб’єкту господарювання не потрібно реєструватись платником акцизного податку з реалізації пального, об’єкт оподаткування акцизним податком при цьому не виникатиме.

 

Щодо питання 3

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3817:

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце оптової торгівлі пальним - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання пального, у тому числі для змішування пального або змішування пального і добавок (присадок) до пального, та оптової торгівлі пальним, який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування. Місце оптової торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем оптової торгівлі пальним (пункт 50 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце роздрібної торгівлі пальним - об'єкт нерухомого майна або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого розташоване технологічне обладнання, призначене для приймання, зберігання та роздрібної торгівлі пальним, який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування; нафтоналивний несамохідний морський/річковий бункерувальник (далі - бункерувальник); спеціалізований транспортний засіб для перевезення балонів із скрапленим вуглеводневим газом, з якого здійснюється роздрібна торгівля скрапленим вуглеводневим газом у балонах для побутових потреб населення та інших споживачів. Місце роздрібної торгівлі пальним вважається місцем зберігання пального, якщо зберігання пального здійснюється за таким місцем роздрібної торгівлі пальним (пункт 52 частини першої статті 1 Закону № 3817);

оптова торгівля пальним - діяльність з реалізації власно виробленого, ввезеного або придбаного пального суб’єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю пальним, іншим суб’єктам господарювання, у тому числі в транспортному засобі, яким переміщується та/або в якому зберігається пальне. Не вважається оптовою торгівлею пальним заправлення пальним за договором підряду, що відноситься до власного споживання відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (пункт 63 частини першої статті 1 Закону № 3817);

роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшої реалізації або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з місць роздрібної торгівлі пальним через паливороздавальні колонки, газороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, а також реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів, а також заправлення з бункерувальника у водному просторі морських та річкових суден (пункт 77 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Згідно із частиною першою статті 29 Закону № 3817 оптова торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним.

Роздрібна торгівля пальним здійснюється суб’єктом господарювання за наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним (частина друга статті 29 Закону № 3817).

Отже, враховуючи викладене вище, за описаних Підприємством умов, зокрема, заправлення пальним виключно паливних баків автомобілів, які передаються покупцю за договором купівлі-продажу як єдиний об'єкт постачання, а вартість пального включена до вартості автомобіля, не підпадає під визначення оптової або роздрібної торгівлі пальним відповідно до Закону № 3817 і Підприємство не зобов'язане отримувати ліцензію на право оптової або роздрібної торгівлі пальним.

 

Щодо питання 4

Відповідно до статті 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Згідно з статтею 1 Закону № 3817 зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб).

Підпунктом 14.1.6¹ пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що не є акцизним складом пересувним, зокрема, паливний бак транспортного засобу.

Відповідно до частини п'ятої статті 28 Закону № 3817 суб’єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газових балонах), кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

При цьому, відповідно до пункту 49 статті 1 Закону № 3817 місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання.

Суб’єкт господарювання має право зберігати власне пальне та пальне, що належить іншому суб’єкту господарювання, без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідну ліцензію.

Згідно зі статтею 29 Закону № 3817 суб’єкти господарювання здійснюють оптову або роздрібну торгівлю пальним виключно у споживчій тарі об’ємом до 5 літрів включно без отримання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, на право роздрібної торгівлі пальним, на право зберігання пального.

Пунктом 24 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 установлено, що на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1) суб’єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі - декларація), яка безоплатно подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Таким чином, враховуючи викладене вище, перебування пального виключно у паливних баках автомобілів не потребує отримання Підприємством ліцензії на право зберігання пального, ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Зберігання пального, яке споживається виключно для заправлення електрогенераторної установки, на період дії воєнного стану, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, в обсязі до 2000 літрів може здійснюватись без отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Якщо обсяг такого пального перевищує 2000 літрів, його зберігання потребує подання декларації до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Водночас, зберігання пального у резервуарах, ємностях та/або іншій тарі (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) для інших цілей, ніж використання виключно для заправлення електрогенераторних установок потребує отримання ліцензії на право зберігання пального або ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

 

Щодо питання 5

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» – «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Під безоплатно наданими товарами розуміються, зокрема товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів (підпункт 14.1.13 пункт 14.1 статті 14 Кодексу).

Пунктом 188.1 статтею 188 Кодексу визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунків 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками − суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Враховуючи викладене, якщо вартість пального, яке було використане для передпродажної підготовки автомобіля, включається до договірної вартості такого автомобіля при його продажу, то передача такого пального в баку транспортного засобу не розглядається Кодексом як окрема операція з постачання та податком на додану вартість не оподатковується.

 

Щодо питання 6

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Кодексу).

Об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу (підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 Кодексу).

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях з використання пального для передпродажної підготовки автомобіля.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання відображення в бухгалтерському обліку операцій з використання пального для передпродажної підготовки автомобіля належить до компетенції Міністерства фінансів України.

 

Щодо питання 7

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов’язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому в податковому та митному законодавствах, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, забезпечувати збереження документів, пов’язаних із виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених у Кодексі.

Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Кодексу відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несе платник податків, крім випадків, визначених у Кодексі.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, встановлено у статті 44 Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено в законодавстві.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених у документах, що визначені в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено в Законі України від 16 липня 1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансо