Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.10.2026 р. № 5917/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

      Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з передачі майна у разі реорганізації шляхом виділу та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство здійснює реорганізацію шляхом виділу нової юридичної особи. Відповідно до розподільчого балансу новоствореній юридичній особі передається частина майна Товариства, у тому числі дебіторська заборгованість.

Враховуючи вищевикладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) чи підлягає оподаткуванню ПДВ операція з передачі за розподільчим балансом частини майна від Товариства до нової юридичної особи, створеної в результаті такого виділу;

2) чи вважається операція з передачі за розподільчим балансом частини майна від Товариства до нової юридичної особи безоплатним постачанням товарів/послуг; чи є така операція об’єктом оподаткування ПДВ;

3) чи вважається операція з отримання за розподільчим балансом частини майна від Товариства до нової юридичної особи безоплатно отриманими товарами/послугами; чи є така операція об’єктом оподаткування ПДВ;

4) чи правомірно Товариство в описаній у зверненні ситуації застосовує норми статті 109 Цивільного кодексу України та статей 47, 54 та 55 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275);

5) чи виникають податкові зобов’язання з ПДВ у нової юридичної особи внаслідок отримання нею коштів у рахунок погашення переданої за розподільчим балансом дебіторської заборгованості;

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 розділу I ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами ЦКУ.

Відповідно до частини першої та другої статті 109 ЦКУ виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом № 2275.

Виділом є створення одного або більше товариств із переданням йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов’язків товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення останнього (частина перша статті 47 Закону № 2275).

Підпунктом 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 глави 9 розділу ІІ ПКУ визначено, що під реорганізацією платника податків у такій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає, зокрема, виділення з платника податків інших платників податків, а саме: передачу частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Таким чином, унаслідок виділення створюється новий платник податку, а той, із якого відбувся виділ, не ліквідується.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 розділу V ПКУ на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V ПКУ (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.

У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 розділу V ПКУ).

Водночас відповідно до пункту 199.6 статті 199 розділу V ПКУ правила статті 199 розділу V ПКУ не застосовуються, зокрема, у разі проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС інформує.

Щодо питань 1 - 3

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. При визначенні порядку оподаткування ПДВ конкретних господарських операцій з постачання тих чи інших товарів/послуг необхідно враховувати їх фактичну сутність, а також порядок відображення таких операцій у бухгалтерському обліку.

Передача Товариством частини майна, прав та обов’язків новій юридичній особі за розподільчим балансом у процесі реорганізацій шляхом виділу є операцією з реорганізації юридичних осіб.

Така операція не є окремою операцією з постачання товарів/послуг, у тому числі їх безоплатного постачання, а її отримання новою юридичною особою не є безоплатним отриманням товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ операція з передачі частини майна, прав та обов’язків за розподільчим балансом від Товариства, яке реорганізовано шляхом виділу, до нової юридичної особи, що була створена в результаті такого виділу, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

При цьому положення пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 розділу V ПКУ щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ не застосовуються до такої операції, податкова накладна не складається.

Для цілей застосування норм підпункту 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ в описаній ситуації враховується визначення реорганізації шляхом виділення, наведене у підпункті 98.1.4 пункту 98.1 такої статті ПКУ.

Щодо питання 4

Щодо правомірності застосування положень 109 ЦКУ та статей 47, 54 та 55 Закону № 2275 ДПС повідомляє, що питання правильності застосування норм цивільного законодавства під час проведення реорганізації не належить до компетенції ДПС.

Разом з тим статтею 109 ЦКУ передбачено можливість здійснення виділу шляхом переходу за розподільчим балансом до нової юридичної особи частини майна, прав та обов'язків юридичної особи, з якої здійснюється виділ.

Щодо питання 5

Якщо дебіторська заборгованість, передана Товариством новій юридичній особі за розподільчим балансом у результаті реорганізації шляхом виділу, виникла за операціями з постачання товарів/послуг, за якими Товариством були визначені податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ за правилом першої події, то отримання новою юридичною особою коштів у рахунок погашення такої дебіторської заборгованості не є окремою операцією з постачання товарів/послуг та не зумовлює виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.

Крім цього ДПС повідомляє, що в межах надання індивідуальних податкових консультацій ДПС не здійснює аналіз господарських операцій платника та не проводить оцінку правомірності відображення окремих операцій в податковому обліку платника податку, яка може бути досліджена під час проведення документальної перевірки платника податку у порядку та межах, визначених ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).