Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.10.2026 р. № 5977/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

     Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань застосування положень підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I та підпункту 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 розділу ІІ та підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

Основним видом діяльності платника податків є виробництво меблів.

Протягом 2025 року платник податків на підставі договірних відносин здійснював господарські операції з експорту товарів на користь контрагентів-нерезидентів, один з яких зареєстрований у Федеративній Республіці Німеччина та має організаційно-правову форму GmbH & Co.KG (далі – Нерезидент 1), інший – у Австрійській Республіці з організаційно-правовою формою KG (далі – Нерезидент 2).

Організаційно-правові форми нерезидентів – GmbH & Co.KG (командитне партнерство/Limited Partnership) з місцем реєстрації у Федеративній Республіці Німеччина та KG (командитне партнерство/Limited Partnership) з місцем реєстрації в Австрійській Республіці включені до Переліку організаційно-правових форм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2017 року № 480 «Про затвердження переліку організаційно-правових форм» (далі – Перелік № 480).

Платник податків зазначив, що за результатами 2025 року для господарських операцій із Нерезидентом 1 та Нерезидентом 2 виконуються обидва вартісні критерії визнання операцій контрольованими, встановлені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, а саме: дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищив 150 мільйонів гривень; сума операцій між платником податків та кожним із нерезидентів перевищила 10 мільйонів гривень.

Також у своєму зверненні платник податків зазначив, що щодо господарських операцій з Нерезидентом 1 та Нерезидентом 2 не виконуються критерії, визначені підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу:

- платник податків та нерезиденти не є пов’язаними особами у розумінні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу;

- зовнішньоекономічні господарські операції не здійснювалися через комісіонерів-нерезидентів;

- країни реєстрації нерезидентів (Федеративна Республіка Німеччина та Австрійська Республіка) не включено до переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977» (із змінами і доповненнями);

- у нерезидентів відсутні постійні представництва на території України.

Платник податків повідомив, що отримав документи, видані компетентними органами відповідних держав, які підтверджують статус податкового резидентства нерезидентів, а саме:

довідку, видану Податковою інспекцією Бранденбурга-на-Гафелі у травні 2026 року, яка підтверджує, що Нерезидент 1 є резидентом Федеративної Республіки Німеччина, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування;

довідку, видану Податковою інспекцією для великих підприємств у Відні у грудні 2025 року, яка підтверджує, що Нерезидент 2 є резидентом Австрійської Республіки, з якою укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування.

Зазначені документи платник податків подав до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, листом від 24.09.2026 у порядку, визначеному підпунктом 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу.

Практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в отриманні роз’яснення щодо застосування змін, внесених до Кодексу Законом України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства», зокрема щодо документального підтвердження статусу податкового резидентства контрагентів-нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, з метою визнання операцій з ними неконтрольованими.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи є виконання вимоги щодо подання довідок про підтвердження статусу податкового резидентства контрагентів-нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, у порядку та строки, визначені абзацом третім підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, самостійною та достатньою умовою для визнання таких господарських операцій неконтрольованими за звітний рік?

2. Виходячи з положень підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I та пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, якими є вичерпні законодавчі вимоги до форми, змісту та обов’язкових реквізитів довідок (сертифікатів), що підтверджують статус податкового резидента Федеративної Республіки Німеччина та Австрійської Республіки, виданих компетентними органами відповідних країн для юридичної особи за 2025 рік, наявність яких є достатньою підставою для визнання господарських операцій неконтрольованими?

3. З огляду на положення пункту 103.5 статті 103 розділу II та підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, чи вважається належним документом для підтвердження статусу податкового резидентства нерезидента довідка, яка містить такі обов’язкові реквізити та характеристики для контрагента з Федеративної Республіки Німеччина:

видана компетентним (уповноваженим) органом країни Finanzamt Brandenburg an der Havel у Федеративній Республіці Німеччина;

складена за формою, затвердженою згідно із законодавством такої країни (зокрема, містить заповнений податковим органом розділ щодо підтвердження статусу податкового резидентства – «Ansässigkeitsbescheinigung der deutschen Finanzverwaltung»);

містить чітке підтвердження, що юридична особа є резидентом цієї країни у розумінні міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування у відповідному податковому періоді (зокрема, у 2025 році);

скріплена підписом посадової особи та печаткою компетентного органу;

належним чином легалізована (містить штамп «Апостиль») та перекладена українською мовою з нотаріальним засвідченням підпису перекладача?

4. З огляду на положення пункту 103.5 статті 103 розділу II та підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, чи вважається належним документом для підтвердження статусу податкового резидентства нерезидента довідка, яка містить такі обов’язкові реквізити та характеристики для контрагента з Австрійської Республіки:

видана компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни (зокрема, Finanzamt für Großbetriebe);

складена за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни;

видана конкретною датою та поширюється на 2025 рік;

скріплена підписом посадової особи та печаткою компетентного органу;

належним чином легалізована (містить штамп «Апостиль») та перекладена українською мовою з нотаріальним засвідченням підпису перекладача?

5. За умови, що платник податків своєчасно (до 1 жовтня року, що настає за звітним) подав до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику – ДПС України довідки про підтвердження статусу податкового резидентства контрагентів, які повністю відповідають критеріям, зазначеним у питаннях 3 – 4, та підтверджують податкове резидентство контрагентів, чи правильно платник податків розуміє, що господарські операції з такими нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, визнаються неконтрольованими за звітний рік відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, якщо річний дохід платника податків та обсяг господарських операцій з кожним з цих контрагентів перевищують вартісні критерії, визначені підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу (за умови відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу)?

6. Чи правомірним є виконання вимог абзацу третього підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу щодо подання довідки про підтвердження статусу податкового резидентства нерезидента шляхом її направлення у вигляді сканованої копії через Електронний кабінет платника податків (як додаток до електронного листа)?

7. Якщо господарські операції з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена до Переліку № 480, за результатами подання довідки про податкове резидентство, що відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, визнаються неконтрольованими відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, чи правильно платник податків розуміє, що у нього виникає обов’язок збільшити фінансовий результат до оподаткування податкового періоду на 30 відсотків вартості реалізованих товарів на підставі підпункту 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу?

 

Щодо питань 1 – 5

Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами – нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів – нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав (територій);

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно-правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ цього підпункту;

ґ) господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Відповідно до підпункту «а» підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема, операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо.

Підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні) і 39.2.1.5 цього підпункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Підпунктом 39.2.1.9 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу встановлено, що обсяг господарських операцій платника податків для цілей підпункту 39.2.1.7 цього підпункту обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки».

Законом України від 18 червня 2024 року № 3813-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей податкового адміністрування під час воєнного стану для платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства» підпункт 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу доповнено підпунктом 39.2.1.2¹, яким встановлені критерії, відповідно до яких господарські операції платника податків з нерезидентами, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, визнаються неконтрольованими. Зазначені норми набули чинності з 1 січня 2025 року.

Згідно з підпунктом 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу перелік організаційно-правових форм, що затверджується Кабінетом Міністрів України, включає організаційно-правові форми нерезидентів, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Господарські операції платника податків з нерезидентом, організаційно-правова форма якого включена Кабінетом Міністрів України до переліку організаційно-правових форм нерезидентів, за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 цього підпункту, визнаються неконтрольованими за наявності хоча б однієї з таких умов:

нерезидент є резидентом держави (території), з якою Україною укладено міжнародний договір про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено відповідний міжнародний договір України (крім держави (території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу;

всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами держав (територій), з якими Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, що підтверджується шляхом подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», яка підтверджує, що всі учасники (партнери) нерезидента є резидентами країни, з якою укладено міжнародний договір України (крім держав (територій), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту), відповідно до пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу.

Пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу встановлено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У пункті 3.2 статті 3 розділу І Кодексу визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (зі змінами) документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) її дія поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Для цілей Гаазької Конвенції офіційними документами вважаються:

1) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

2) адміністративні документи;

3) нотаріальні акти;

4) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.

У частині першій статті 3 Гаазької Конвенції встановлено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

У частині другій статті 3 Гаазької Конвенції визначено, що дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують цю формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Федеративна Республіка Німеччина та Австрійська Республіка є учасницями Гаазької Конвенції.

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно ратифікована Законом України № 449/95-ВР від 22.11.1995 та набула чинності 04.10.1996 (далі – Угода).

У контексті Угоди компетентними органами стосовно України є Міністерство фінансів України або його повноважний представник, а стосовно Федеративної Республіки Німеччина – Федеральне міністерство фінансів (підпункт «h» пункту 1 статті 3 Угоди).

Конвенція між Урядом Республіки Австрія і Урядом України про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно ратифікована Законом України № 500-XIV від 17.03.1999 та набула чинності 20.05.1999 зі змінами, внесеними до неї Протоколом від 15.06.2020, ратифікованим Законом України № 1099-IX від 16.12.2020, який набрав чинності 25.06.2021 (далі – Конвенція).

Відповідно до підпункту «і» пункту 1 статті 3 Конвенції компетентним органом в Україні є Міністерство фінансів України або його повноважний представник, а в Республіці Австрія – Федеральний Міністр фінансів або його повноважний представник.

Угода та Конвенція регулюють податкові аспекти, але не містять положень щодо спрощення процедури легалізації документів.

Водночас на звернення ДПС України щодо застосування вимог пункту 103.5 статті 103 розділу II Кодексу в частині належного оформлення документа, який підтверджує, що нерезидент є резидентом Федеративної Республіки Німеччина, Міністерство фінансів України повідомило про таке.

За результатами домовленості між Федеральним міністерством фінансів Федеративної Республіки Німеччина та Міністерством фінансів України як компетентними органами відповідно до пункту 4 статті 25 Угоди було погоджено, що довідка, яка підтверджує статус резидента Федеративної Республіки Німеччина, видана територіальним компетентним податковим органом, має бути оформлена на офіційному бланку, містити визначені відомості, власноручний підпис уповноваженої посадової особи та офіційну печатку податкового органу. Така довідка не потребує додаткового засвідчення (легалізації, проставлення апостиля). Зазначену домовленість оприлюднено листом Федерального міністерства фінансів Федеративної Республіки Німеччина від 24.03.1998 № IV C 6 - S 1304 Ukr - 8/98.

Федеральне міністерство фінансів Федеративної Республіки Німеччина станом на сьогодні вважає зазначену домовленість чинною.

Враховуючи зазначене, до досягнення компетентними органами України та Федеративної Республіки Німеччина домовленості щодо зміни зазначених умов, довідка (сертифікат), яка підтверджує статус резидента Федеративної Республіки Німеччина, видана компетентним органом Федеративної Республіки Німеччина за офіційною формою 034450, не потребує проставлення апостиля для цілей застосування Угоди в Україні.

Таким чином, господарські операції платника податків за 2025 рік, що здійснювались з Нерезидентом 1 та Нерезидентом 2, організаційно-правова форма яких включена до Переліку № 480, за умови дотримання критеріїв, визначених підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, визнаватимуться неконтрольованими за відсутності критеріїв, визначених підпунктами «а» – «в», «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, за умови подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, довідки (сертифіката) у паперовій або електронній формі, яка підтверджує, що зазначені нерезиденти у періоді здійснення господарських операцій з платником податків є резидентами Федеративної Республіки Німеччина та Республіки Австрія, з якими укладено міжнародні договори України. При цьому довідка (сертифікат) повинна відповідати вимогам, визначеним пунктом 103.5 статті 103 розділу II Кодексу, а саме:

щодо Нерезидента 1: довідка має бути видана компетентним (уповноваженим) органом Федеративної Республіки Німеччина, визначеним Угодою, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, з урахуванням положень Угоди та домовленості компетентних органів України і Федеративної Республіки Німеччина щодо форми та порядку підтвердження резидентства, бути перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена;

щодо Нерезидента 2: довідка має бути видана компетентним (уповноваженим) органом Республіки Австрія, визначеним Конвенцією, за формою, затвердженою згідно із законодавством цієї країни, містити апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, бути перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена.

 

Щодо питання 6

Відповідно до підпункту 16.1.14 пункту 16.1 статті 16 розділу І Кодексу платник податків зобов’язаний використовувати електронний кабінет для листування з контролюючими органами в електронній формі у разі подання звітності в електронній формі, а також після проходження електронної ідентифікації он-лайн в електронному кабінеті, крім платників податків, які відмовилися від використання електронного кабінету в порядку, встановленому Кодексом, та платників податків, які не визначили спосіб взаємодії із контролюючим органом.

Разом з тим, відповідно до підпунктів 17.1.13 та 17.1.14 пункту 17.1 статті 17 розділу І Кодексу платник податків має право самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через електронний кабінет, якщо інше не встановлено Кодексом; реалізовувати через електронний кабінет права та обов’язки, передбачені Кодексом та які можуть бути реалізовані в електронній формі засобами електронного зв’язку.

Згідно з пунктом 42.4 статті 42 розділу II Кодексу платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Пунктом 42¹.2 статті 42¹ розділу II Кодексу визначено, що електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених Кодексом та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, та нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу та інших законів, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Таким чином, довідка (сертифікат), передбачена абзацом третім підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу, може бути подана платником податків до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронній формі через електронний кабінет як додаток до електронного листа. Водночас направлення сканованої копії довідки, первинно складеної у паперовому вигляді, не надає такій копії статусу оригіналу електронного документа та не звільняє платника податків від обов’язку забезпечити її зберігання на паперовому носії відповідно до пункту 44.3 статті 44 розділу II Кодексу. Згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 розділу I, пунктом 73.3 статті 73, а також пунктами 85.2, 85.4 та 85.8 статті 85 розділу II Кодексу платник податків зобов’язаний надати оригінал такої паперової довідки та оригінал її належним чином засвідченого перекладу на вимогу контролюючого органу.

 

Щодо питання 7

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до абзацу третього підпункту 140.5.5¹ пункту 140.5 статті 140 розділу III Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 розділу I Кодексу), реалізованих, зокрема на користь нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку організаційно- правових форм, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави (території) реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави (території), в якій вони зареєстровані як юриди