Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.10.2026 р. № 5987/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

     Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків в описаній у зверненні ситуації, і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Представництво зареєстроване як постійне представництво нерезидента в України, є платником ПДВ і податку на прибуток підприємств. Основною діяльністю Представництва є представлення інтересів нерезидента в України та виконання адміністративних і допоміжних функцій. Представництво не здійснює реалізації товарів або послуг материнській компанії (нерезиденту) та не отримує від неї оплату за послуги. Материнська компанія здійснює фінансування витрат Представництва шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок.

В окремих періодах Представництво отримувало дохід від надання робочих місць в оренду резидентам, а також здійснювало операції з реалізації власних активів, оподаткування ПДВ яких здійснювало у загальному порядку. Для забезпечення своєї діяльності Представництво придбаває товари/послуги з ПДВ та включає відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, Представництво просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є діяльність Представництва, яка полягає у представленні інтересів материнської компанії-нерезидента в Україні та виконанні адміністративних і допоміжних функцій за рахунок фінансування материнської компанії, господарською діяльністю у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, якщо Представництво не здійснює реалізації товарів/послуг на користь материнської компанії та не отримує від неї винагороду за такі функції?

2. Чи зобов'язане Представництво нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ за товарами, послугами та необоротними активами, придбаними з ПДВ і використаними для адміністративних та представницьких функцій?

3. Чи має Представництво право включати суми ПДВ за такими придбаними товарами, послугами та необоротними активами до податкового кредиту на підставі належним чином складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних?

4. Яким чином у бухгалтерському та податковому обліку повинні відображатися суми ПДВ, нараховані відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, та чи можуть такі суми компенсуючих податкових зобов'язань включатися до складу витрат постійного представництва?

5. Чи залежить обов'язок щодо застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ від наявності або відсутності у конкретному звітному місяці оподатковуваних ПДВ операцій? Зокрема, чи звільняє здійснення в окремому місяці разової операції з продажу активу від необхідності нарахування компенсуючих податкових зобов'язань за іншими товарами/послугами, які в цьому ж місяці використовуються для адміністративних та представницьких функцій?

6. Чи застосовуються до товарів, послуг та необоротних активів, які одночасно використовуються для виконання адміністративних/ представницьких функцій та для здійснення операцій з постачання товарів/послуг правила пропорційного віднесення сум ПДВ, передбачені статтею 199 розділу V ПКУ, чи нарахування податкових зобов'язань здійснюється на повну суму відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ?

7. Чи має Представництво право зменшити раніше нараховані згідно з пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ компенсуючі податкові зобов'язання шляхом складання розрахунку коригування до відповідної зведеної податкової накладної у разі, якщо необоротний актив, за яким раніше були нараховані такі компенсуючі податкові зобов'язання, надалі використовується в оподатковуваній операції, зокрема продається з нарахуванням ПДВ?

8. Чи є фінансування материнською компанією-нерезидентом поточної діяльності її Представництва господарською операцією для цілей статті 39 розділу І ПКУ, якщо Представництво не реалізує материнській компанії товари, роботи або послуги та не отримує від неї окремої винагороди?

9. Які витрати Представництва можуть бути враховані при визначенні прибутку, що відноситься до постійного представництва відповідно до підпункту 141.4.7 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ та принципу «витягнутої руки», якщо такі витрати понесені для виконання адміністративних, представницьких та допоміжних функцій в інтересах нерезидента?

10. Чи можуть суми податкових зобов'язань з ПДВ, нарахованих відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ та визнаних у бухгалтерському обліку витратами, враховуватися у складі витрат Представництва при визначенні фінансового результату та при аналізі контрольованих операцій відповідно до статті 39 розділу І ПКУ?

11. Яким чином для цілей визначення прибутку Представництва та трансфертного ціноутворення повинні розподілятися загальні адміністративні витрати, якщо вони одночасно пов'язані з виконанням функцій в інтересах материнської компанії та з окремими операціями Представництва з резидентами України, зокрема наданням робочих місць в оренду?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ до нерезидентів належать іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає, зокрема осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов’язаних із ним осіб – нерезидентів.

Постійним представництвом не є: використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів (товарів або виробів), що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збору інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Щодо питання 1

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктами 133.2.1, 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 розділу III ПКУ встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств – нерезидентами є юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ ПКУ.

Нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезидент, який розпочав господарську діяльність через своє постійне представництво до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування (підпункт 133.3 статті 133 розділу III ПКУ).

Відповідно до підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 розділу I ПКУ.

Таким чином, діяльність постійного представництва нерезидента в Україні, яка полягає у представленні інтересів нерезидента, виконанні адміністративних та допоміжних функцій у межах діяльності нерезидента через постійне представництво в Україні, наданні постійним представництвом послуг резидентам України, а також здійсненні операцій з реалізації належної постійному представництву техніки та інших активів, є господарською діяльністю у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ.

Щодо питань 2, 3, 5 – 7

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку –продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях та/або в негосподарській діяльності платника податку.

Статтею 199 розділу V ПКУ встановлено порядок формування податкового кредиту у разі, якщо придбані товари/послуги використовуються частково в оподатковуваних, а частково в неоподатковуваних ПДВ операціях.

Так, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях (пункт 199.1 статті 199 розділу V ПКУ).

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (пункт 199.2 статті 199 розділу V ПКУ).

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН (пункт 192.1 статті 192 розділу V ПКУ).

Згідно з підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ якщо внаслідок проведеного перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Враховуючи викладене, ДПС повідомляє, що загальне правило формування податкового кредиту передбачає включення особою, якій здійснюється постачання товарів/послуг (в т.ч. Представництвом), до складу податкового кредиту усіх сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів/послуг у особи, яка здійснює таке постачання – платника ПДВ, незалежно від того, для використання в яких операціях придбані такі товари/послуги (в оподатковуваних чи неоподатковуваних ПДВ операціях, в межах власної господарської діяльності чи ні).

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку – покупця на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН постачальником товарів/послуг на такого платника за фактом здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг. Показники податкової накладної мають відповідати первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.

Нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 та/або пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ здійснюється у разі використання товарів/послуг, необоротних активів, придбаних з ПДВ, повністю або частково в неоподатковуваних операціях або в негосподарській діяльності платника податку.

Якщо такі придбані з ПДВ товари/послуги, необоротні активи призначені для використання або починають використовуватися Представництвом повною мірою в господарській діяльності в оподатковуваних операціях, то у Представництва обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та/або пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ не виникає.

У випадку якщо придбані з ПДВ товари/послуги, необоротні активи, за якими суми податку були включені до складу податкового кредиту, призначаються для використання або починають повністю або частково використовуватися, зокрема, в неоподатковуваних ПДВ операціях або у негосподарській діяльності, то у такого платника податку (в тому числі і у Представництва) виникає обов'язок щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ та/або застосування правил пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту відповідно до статті 199 розділу V ПКУ.

При цьому ПКУ не встановлено залежність нарахування податкових зобов’язань, передбачених пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 розділу V ПКУ, у разі використання придбаних товарів/послуг, необоротних активів у операціях, передбачених такими пунктами, від факту здійснення оподатковуваних операцій протягом звітного податкового періоду, в якому виник обов’язок щодо такого нарахування.

У разі якщо необоротний актив, який було придбано для використання в неоподатковуваних операціях та/або у негосподарській діяльності і по якому Представництвом було визначено податкові зобов'язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ та складено і зареєстровано в ЄРПН відповідну зведену податкову накладну, в подальшому починає використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то Представництво може скласти розрахунок коригування до такої зведеної податкової накладної та після його реєстрації в ЄРПН зменшити податкові зобов'язання.

Щодо питання 8

Підпунктом «ґ» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I ПКУ визначено, що контрольованими операціями є господарські операції платника податків, які можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема господарські операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Відповідно до підпункту «д» підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I ПКУ господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків (для резидентів Дія Сіті – платників податку на особливих умовах – на фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності), зокрема, але не виключно: операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні.

Абзацом четвертим підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I ПКУ визначено, що господарські операції, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні, визнаються контрольованими, якщо обсяг таких господарських операцій, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Підпунктом 39.2.1.9 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I ПКУ встановлено, що обсяг господарських операцій платника податків для цілей підпункту 39.2.1.7 цього підпункту обраховується за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки».

Відповідно до відповіді на питання 2 Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань застосування правил трансфертного ціноутворення представництвами нерезидентів в Україні, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 серпня 2019 року № 345, кошти, отримані від нерезидента на утримання постійного представництва або призначені для перерахування ним на користь резидентів за надані послуги (виконані роботи) для нерезидента, є господарськими операціями для цілей трансфертного ціноутворення та враховуються при визначенні вартісного критерію, встановленого підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I ПКУ.

Отже, для цілей застосування статті 39 розділу I ПКУ операції (у тому числі внутрішньогосподарські розрахунки), що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні та можуть впливати на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, визнаються контрольованими у разі перевищення встановленого підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу I ПКУ вартісного критерію.

Щодо питань 4, 9 – 11

Відповідно до підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 розділу I ПКУ.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 розділу II ПКУ нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Таким чином, доходи та витрати постійного представництва враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку, а фінансовий результат коригується на податкові різниці, передбачені ПКУ, з урахуванням принципу «витягнутої руки».

Відповідно до пункту 140.5 статті 140 розділу III ПКУ фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

на суму перевищення ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки», над договірною (контрактною) вартістю (вартістю, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) реалізованих товарів (робіт, послуг) при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 розділу I ПКУ (підпункт 140.5.1 пункту 140.5 статті 140 розділу III ПКУ);

на суму перевищення договірної (контрактної) вартості (вартості, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) придбаних товарів (робіт, послуг) над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки», при здійсненні контрольованих операцій у випадках, визначених статтею 39 розділу I ПКУ (підпункт 140.5.2 пункту 140.5 статті 140 розділу III ПКУ).

При цьому, навіть якщо сума внутрішньогосподарських розрахунків (надання фінансування) між нерезидентом та його постійним представництвом (обрахована за цінами, що відповідають принципу «витягнутої руки») є меншою ніж десять мільйонів гривень, згідно з положеннями підпункту 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 розділу III ПКУ обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом такого звітного (податкового) періоду цим постійним представництвом, має бути визначено відповідно до принципу «витягнутої руки».

Суми ПДВ, нараховані відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, у разі визнання їх витратами відповідно до правил бухгалтерського обліку враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування. ПКУ не передбачено окремої податкової різниці щодо таких сум.

При цьому відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Таким чином, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку фінансування, отриманого від нерезидента, визнання витрат та розподілу загальних адміністративних витрат між окремими напрямами діяльності постійного представництва належать до компетенції Міністерства фінансів України, як головного регулятора з питань методології бухгалтерського обліку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний хар