Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.10.2026 р. № 5995/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

     Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно обігу пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство зазначає, що здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі та має мережу об’єктів, у тому числі власні логістичні об’єкти.

Об’єкти Товариства забезпечено електрогенераторними установками, які використовуються для забезпечення безперебійної роботи торговельного, холодильного, складського та іншого обладнання у разі відключення або аварійного припинення електропостачання.

Товариство планує придбати та встановити на території одного із власних логістичних об’єктів стаціонарну ємність (резервуар) для зберігання дизельного пального загальною місткістю 20 000 літрів (20 кубічних метрів). Ємність стаціонарна, її переміщення не передбачається.

Відомості про відповідні об’єкти оподаткування подано (буде подано) до контролюючого органу за формою № 20-ОПП.

Загальна місткість усіх розташованих на зазначеному об'єкті ємностей для зберігання пального, з урахуванням ємності, яку планується встановити, не перевищуватиме 200 кубічних метрів. Обсяг пального, який Товариство отримуватиме протягом календарного року, не перевищуватиме 1 000 кубічних метрів.

Пальне, що зберігатиметься у зазначеній ємності, призначене виключно для потреб власного споживання Товариства, а саме для заправлення електрогенераторних установок Товариства - як розташованих безпосередньо на логістичному об’єкті, так i розташованих на інших власних об'єктах Товариства, куди пальне доставлятиметься власними транспортними засобами Товариства.

Товариство не здійснює та не планує здійснювати операції з реалізації пального іншим особам, зберігання пального, що належить іншим особам, а також операції з виробництва, оптової або роздрібної торгівлі пальним. Товариство не є розпорядником акцизного складу, не зареєстроване платником акцизного податку з реалізації пального та не є платником єдиного податку четвертої групи.

Товариство забезпечить ведення окремого обліку отриманого та використаного пального, а розрахунки за придбане пальне здійснюватимуться виключно у безготівковій формі.

Заправлення транспортних засобів Товариства пальним здійснюється через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним (на автозаправних станціях контрагентів, які мають відповідні ліцензії) за паливними картками (талонами) на підставі укладених договорів. Таке пальне не надходить до ємностей Товариства та не зберігається на його об’єктах.

Враховуючи зазначене вище та вимоги Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) Товариство запитує:

1. Чи правильно Товариство розуміє, що місце зберігання пального - стаціонарна ємність загальною місткістю 20 000 літрів, розташована на логістичному об’єкті Товариства, - не є акцизним складом у розумінні підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу за одночасного дотримання таких умов: загальна місткість розташованих на цьому об'єкті ємностей для зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів; обсяг отриманого Товариством протягом календарного року пального не перевищує 1 000 кубічних метрів; пальне використовується виключно для потреб власного споживання; Товариство не здійснює операцій з реалізації пального та зберігання пального, що належить іншим особам, i у Товариства не виникає обов'язку зареєструвати акцизний склад, зареєструватися розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, а також обов'язку обладнання такої ємності витратомірами-лічильниками та рівнемірами-­лічильниками відповідно до пункту 230.1 статті 230 Кодексу?

2. Чи правильно Товариство розуміє, що пункт 24 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3817 як спеціальна норма на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування застосовується замість загальної вимоги статті 28 Закону № 3817, i Товариство має право зберігати на об’єкті, забезпеченому електрогенераторною установкою, пальне, призначене виключно для заправлення електрогенераторних установок, в обсязі понад 2 000 літрів без отримання ліцензії на право зберігання пального - на підставі поданої до територіального органу ДПС декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального, з огляду на те, що зазначена норма не встановлює верхньої межі обсягу такого пального?

3. Чи обмежується обсяг пального, який Товариство має право зберігати на підставі декларації, поданої відповідно до пункту 24 розділу XIII Закону № 3817, критеріями, встановленими підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу (загальна місткість ємностей до 200 кубічних метрів та обсяг отриманого протягом календарного року пального до 1 000 кубічних метрів), обсягами, визначеними пунктом 47 пiдроздiлу 5 роздiлу ХХ «Перехiднi положення» Кодексу (2 000 та 5 000 літрів), чи іншими граничними обсягами? Одночасно Товариство просить роз'яснити:

3.1. Чи обчислюється критерій обсягу отриманого протягом календарного року пального (1 000 кубічних метрів), встановлений підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, окремо щодо кожного приміщення (території), на якому розташовані ємності для зберігання пального, чи щодо сукупного обсягу пального, отриманого суб’єктом господарювання протягом календарного року за всіма його об'єктами?

3.2. Чи враховуються при обчисленні зазначеного обсягу (1 000 кубічних метрів) обсяги пального, отриманого Товариством через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії, за паливними картками (талонами), з урахуванням застереження, встановленого підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу?

3.3. Чи враховується при обчисленні зазначеного обсягу пальне, отримане та використане Товариством виключно для заправлення електрогенераторних установок, з урахуванням пункту 47 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу?

3.4. Чи є перевищення зазначеного обсягу підставою для реєстрації акцизного складу щодо кожного приміщення (території), на якому Товариство зберігає пальне для потреб власного споживання?

4. У який спосіб Товариство має право здійснювати переміщення власного пального з місця зберігання на інші власні об'єкти для заправлення електрогенераторних установок без отримання ліцензії та без реєстрації акцизного складу пересувного, а саме:

4.1. Чи є акцизним складом пересувним у розумінні підпункту 14.1.6¹ пункту 14.1 статті 14 Кодексу транспортний засіб Товариства, яке не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, що використовується для переміщення власного пального для потреб власного споживання?

4.2. Чи виникає у Товариства обов'язок подання заявки на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, відповідно до підпункту 230.1.5 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, i за якого обсягу переміщуваного пального такий обов'язок виникає?

4.3. Чи звільняється Товариство від зазначеного обов'язку у разі переміщення пального у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно та чи встановлені податковим законодавством обмеження щодо об’єму тари (каністр), у якій може здійснюватися таке перемiщення?

4.4. Чи впливає на обов'язок подання зазначеної заявки на перемiщення пального та на необхідність отримання ліцензії на право зберігання пального та обставина, що зберігання та перемiщення пального здійснюється у споживчій тарі, тарі споживача або поворотній тарі об’ємом до 60 літрів кожна, з урахуванням частини п’ятої статті 28 Закону № 3817, та чи обмежена законодавством загальна кількість такої тари?

 

Щодо питань 1 та 3

Підпунктом 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що під реалізацією, зокрема, пального для цілей розділу VI Кодексу розуміються будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

- до акцизного складу;

- до акцизного складу пересувного;

- для власного споживання чи промислової переробки;

- будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Згідно із підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу акцизний склад – це, зокрема, приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до підпунктів «б», «г» та «ґ» підпункту 14.1.6 пункту14.1 статті14 Кодексу не є акцизним складом:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже, критерій обсягу отриманого протягом календарного року пального обчислюється в цілому по суб’єкту господарювання, а не окремо по кожному приміщенню або території.

Обсяг пального, отриманого Товариством через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії, (в тому числі за паливними картками (талонами)), не враховується при обчисленні загального обсягу отриманого протягом календарного року пального.

Перевищення отримання загального обсягу пального є підставою для реєстрації акцизних складів на кожному приміщенні (території), на якому Товариство зберігає пальне для потреб власного споживання.

Відповідно до пункту 47 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, а для випадків, передбачених абзацом третім цього пункту щодо зберігання пального у ємностях загальною місткістю від 2000 літрів до 5000 літрів, - до визначеної дати припинення можливості бойових дій або дати завершення бойових дій, на доповнення до критеріїв, визначених підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, у тому числі платника акцизного податку з реалізації пального, у кожному (на кожній) з яких загальна місткість розташованих ємностей для зберігання пального, що використовується виключно для заправлення електрогенераторних установок, не перевищує 2000 літрів.

У пункті 47 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу відсутні положення які б дозволяли не враховувати обсяг пального отриманого для заправлення електрогенераторних установок при обчисленні визначеного підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу обсягу отриманого протягом календарного року пального.

Згідно із підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов’язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Кодексу розпорядники акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, зобов’язані на кожному акцизному складі формувати дані про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15°С.

Частиною першою статті 1 Закону № 3817 визначено, що:

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (пункт 40 частини першої статті 1 Закону № 3817);

зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (пункт 32 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування (пункт 48 частини першої статті 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання (пункт 49 частини першої статті 1 Закону № 3817).

Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (частина перша статті 28 Закону № 3817).

Частиною другою статті 28 Закону № 3817 встановлено, що суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Суб’єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газових балонах), кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (частина п'ята статті 28 Закону № 3817).

Таким чином, враховуючи викладене вище, у разі отримання суб’єктом господарювання (який не є розпорядником хоча б одного акцизного складу) ліцензій на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального, на кожному з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та пальне з такого місця зберігання використовується виключно для потреб власного споживання і в такому місці зберігання не здійснюються операції з реалізації та зберігання пального іншим особам, такі приміщення та/або територія не є акцизним складом відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, а такий суб’єкт господарювання не є розпорядником акцизного складу у розумінні підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Відповідно у нього відсутній обов’язок реєстрації резервуарів в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, обладнання їх витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом та рівнемірами-лічильниками, зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, подання даних про обсяги обігу пального за звітний календарний місяць та фактичні залишки пального станом на перший та останній дні такого місяця.

 

Щодо питання 4

Згідно з п.п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п. п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.224¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що розпорядник акцизного складу пересувного - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який, зокрема, є власником пального та який з використанням

 

транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Відповідно до п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий (далі – Перелік), створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України. Такі заявки подаються суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Такі заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забороняється.

Відповідно до п. 228.3 ст. 228 Кодексу у разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального або спирту етилового з використанням транспортних

 

засобів, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, або в заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, або в митних деклараціях при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України, а також фактів реалізації пального або спирту етилового з таких транспортних засобів відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають такі пальне або спирт етиловий та транспортні засоби з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Отже, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання Товариству необхідно скласти заявку на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними. Кодексом не встановлено виключень, які б дозволяли здійснювати переміщення пального без подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними.

На подання заявки на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, не впливає обставина, що переміщення пального здійснюється у споживчій тарі, тарі споживача або поворотній тарі об’ємом до 60 літрів, та кількості такої тари.

 

Щодо питання 2

Пунктом 24 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 3817 встановлено тимчасові, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування, норми щодо порядку зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, а саме:

1) суб'єкт господарювання має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);

2) зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб'єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального (далі - декларація), яка безоплатно подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Право на зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об'єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, набувається з моменту подання декларації до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

При цьому, вимоги до об’ємів тари, в якій зберігатиметься пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки, Законом № 3817 не передбачені.

Отже, якщо Товариство у період дії воєнного стану та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування зберігатиме пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторно