Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.10.2026 р. № 6023/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

      Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо оподаткування операцій, пов’язаних з участю працівників ТОВ у пенсійному плані та здійсненням внесків до такого плану, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є дочірньою компанією міжнародної групи компаній та здійснює діяльність з надання послуг з розробки програмного забезпечення на підставі відповідних договорів. ТОВ веде бухгалтерський облік відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

ТОВ є платником податку на прибуток на загальних підставах та не зареєстроване платником податку на додану вартість.

У межах розвитку системи соціального забезпечення працівників ТОВ розглядає можливість запровадження пенсійного плану (далі – План), для реалізації якого ТОВ уклало договір із пов’язаною іноземною юридичною особою (далі – Іноземна компанія групи), яка належить до тієї ж міжнародної групи компаній, що й ТОВ.

ТОВ акумулюватиме внески до Плану, які складатимуться із внесків працівників ТОВ та додаткових внесків самого ТОВ в інтересах працівників (детальніше порядок формування внесків описаний нижче).

За договором між ТОВ та Іноземною компанією групи ТОВ періодично переказуватиме Іноземній компанії групи зібрані внески. Іноземна компанія групи, у свою чергу, залучить іноземну установу (далі – Адміністратор Плану), яка відкриє пенсійні рахунки на ім’я працівників ТОВ. Іноземна компанія групи періодично перераховуватиме Адміністратору Плану отримані від ТОВ суми внесків в інтересах працівників ТОВ. Адміністратор Плану управлятиме цими коштами в інтересах працівників ТОВ.

Передбачається, що участь працівників ТОВ у Плані буде добровільною. Працівник, який бажатиме взяти участь у Плані, подаватиме ТОВ письмову заяву про приєднання, в якій визначатиме відсоток своєї заробітної плати, що спрямовуватиметься до Плану. На підставі такої заяви ТОВ планує утримувати відповідну суму із заробітної плати працівника для її подальшого перерахування до Плану.

Одночасно ТОВ планує за рахунок власних коштів здійснювати внесок на користь відповідного працівника у розмірі, що відповідатиме внеску такого працівника, але не більше 6% від розміру щомісячної заробітної плати такого працівника.

Таким чином, передбачається, що внески до Плану складатимуться з:

1. внеску працівника, який формуватиметься за рахунок належної працівнику заробітної плати та утримуватиметься ТОВ на підставі письмової заяви працівника;

2. внеску ТОВ в інтересах працівника, який здійснюватиметься ТОВ за рахунок власних коштів на користь відповідного працівника в розмірі до 6% від розміру щомісячної заробітної плати працівника (далі – Внесок Товариства).

Внесок ТОВ не виплачуватиметься працівнику безпосередньо та не передаватиметься працівнику у грошовій формі.

У межах запланованої моделі ТОВ перераховуватиме внески до Плану (тобто внески працівників і внески ТОВ) Іноземній компанії групи. Остання після цього перераховуватиме їх Адміністратору Плану для їх зарахування на відповідні рахунки працівників, відкриті Адміністратором Плану за кордоном.

ТОВ не планує укладати окремий прямий договір з Адміністратором Плану або окремий договір між працівником ТОВ та Адміністратором Плану. Участь працівника у Плані здійснюватиметься лише на підставі заяви, поданої працівником ТОВ.

За умовами Плану працівник ТОВ може отримати накопичені в межах Плану кошти у разі виходу на пенсію, припинення трудових відносин із ТОВ або за наявності окремих виключних обставин (наприклад, значні витрати на лікування, оплата освіти, купівля єдиного житла). Таким чином, можливість отримання накопичених коштів не буде обмежена виключно досягненням працівником пенсійного віку або виходом на пенсію. Участь працівника ТОВ у Плані не передбачає укладення договору страхування додаткової пенсії в розумінні п.п. 14.1.52² п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

ТОВ не отримуватиме жодних доходів у зв’язку з реалізацією Плану та участю в ньому працівників.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. У складі яких витрат ТОВ мають враховуватися суми внесків ТОВ, що здійснюватимуться ТОВ за рахунок власних коштів на користь працівників у межах Плану? Чи враховуватимуться такі витрати ТОВ при визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств та, якщо ні, яким чином ТОВ має враховувати такі витрати для цілей оподаткування?

2. Чи виникатимуть у ТОВ у зв’язку зі здійсненням внесків ТОВ різниці, на які відповідно до положень Кодексу збільшується або зменшується фінансовий результат до оподаткування ТОВ? Якщо такі різниці виникатимуть, ТОВ просить роз’яснити порядок їх відображення у податковій декларації з податку на прибуток підприємств, зокрема у додатку РІ, із зазначенням відповідних рядків такого додатка.

3. Суми внесків ТОВ є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. У зв’язку з цим ТОВ просить роз’яснити, яким чином суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору, нараховані та/або сплачені ТОВ у зв’язку зі здійсненням внесків ТОВ, мають враховуватися для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток підприємств. Чи виникатимуть у ТОВ щодо таких сум різниці, на які збільшується або зменшується фінансовий результат до оподаткування, та, у разі їх виникнення, яким чином ТОВ має відображати такі суми у додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств?

 

Щодо питань 1 - 3

Перш за все зазначаємо, оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання порядку здійснення недержавного пенсійного забезпечення не належить до компетенції ДПС.

Водночас повідомляємо, що Закон України від 09 липня 2003 року № 1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1057-IV) визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.

Державний нагляд та контроль за діяльністю недержавних пенсійних фондів, адміністраторів пенсійних фондів, осіб, які здійснюють управління активами пенсійних фондів, зберігачів, страхових організацій та банківських установ здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку у межах повноважень і в порядку, визначених цим Законом, Законом України "Про державне регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків" та іншими актами законодавства (частина друга ст. 67 Закону № 1057-IV).

Відповідно до п.п. 14.1.52² п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір страхування додаткової пенсії – це договір страхування, який передбачає обов’язок страховика щодо здійснення страхової виплати (виплат) та/або виплат у вигляді ануїтету в разі досягнення застрахованою особою пенсійного віку, визначеного за заявою застрахованої особи у договорі страхування відповідно до законодавства з урахуванням того, що такий пенсійний вік не може бути меншим більше ніж на 10 років від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням. Дострокове припинення договору до досягнення застрахованою особою зазначеного в договорі пенсійного віку неможливе, крім випадків: наявності медично підтвердженого критичного стану здоров’я (онкозахворювання, інсульт тощо) або встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи; виїзду страхувальника та/або застрахованої особи на постійне проживання за межі України; смерті застрахованої особи. Вигодонабувачем за таким договором може бути лише застрахована особа або спадкоємці відповідно до законодавства. Особливості зміни страховика за договором страхування додаткової пенсії встановлюються відповідно до закону.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

При цьому, питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку на суму внесків (власних коштів) до Плану, перерахованих ТОВ на користь працівника, а також на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до ст. 123¹ Кодексу якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку-страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Якщо договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення перестав відповідати вимогам, передбаченим п.п.14.1.52² п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то платник податку на прибуток – страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати у зв’язку з виконанням такого договору, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму попередньо сплачених страхових платежів за таку застраховану особу із нарахуванням пені у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим п.п. 14.1 52² п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі, якщо підприємство-резидент придбає послуги у іноземної юридичної особи при здійсненні операцій з недержавного пенсійного забезпечення працівників такого підприємства, то такі операції можуть підпадати під визначення контрольованих із застосуванням різниці відповідно до положень п.п. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу. Крім того, у разі, коли операції з таким нерезидентом не є контрольованими, у платника податку на прибуток підприємств можуть виникати різниці, встановлені п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу договорів та інших документів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту більш детально, у тому числі щодо статусу іноземної компанії та інших суттєвих умов.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).