Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.10.2026 р. № 6036/ІПК/99-00-21-03-03 ІПК

 

   Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення КП надіслане листом ГУ ДПС у Тернопільській області щодо отримання індивідуальної податкової консультації та повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, КП перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ, планує набути статусу «Активного споживача» відповідно до статті 58 Закону України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019).

КП планує здійснювати виробництво електричної енергії за допомогою дахової сонячної електростанції (далі - CEC), розміщеної на будівлі, яка належить на праві власності обласній раді та закріплена за КП на праві повного господарського відання.

Виробництво електричної енергії не є основним видом господарської діяльності KП. Основний вид діяльності — надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Вироблену електричну енергію КП планує використовувати для власних потреб, потреб власника будівлі, а також для забезпечення потреб орендарів приміщень будівлі. Орендарі, як споживачі електричної енергії, здійснюватимуть відшкодування КП вартості спожитої електричної енергії відповідно до договорів оренди нерухомого майна та відшкодування витрат за послуги i витрат на утримання орендованих приміщень.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію буде здійснюватися в межах господарської діяльності КП.

У разі виникнення надлишків виробленої електричної енергії КП планує реалізовувати такі надлишки як активний споживач за механізмом самовиробництва.

Максимальна потужність CEC складатиме орієнтовно 240-250 кВт.

Враховуючи вищевикладене, КП просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи виникають у КП, у зв’язку з виробництвом електричної енергії власною CEC та набуттям статусу «Активного споживача», будь-які додаткові податкові зобов’язання або обов’язки щодо реєстрації платником інших податків i зборів?

2. Який порядок оподаткування ПДВ операцій з використання КП електричної енергії, виробленої власною CEC, для власних потреб, потреб власника будівлі та для потреб орендарів будівлі, зокрема у разі відшкодування орендарями вартості спожитої електричної енергії?

3. Чи є операції з реалізації КП надлишків електричної енергії, виробленої власною CEC, за механізмом самовиробництва об’єктом оподаткування ПДВ? Якщо так, просимо роз’яснити порядок визначення бази оподаткування та дату виникнення податкових зобов’язань.

4. Чи виникає у КП обов’язок зі сплати акцизного податку з електричної енергії, виробленої власною CEC, яка використовується для власних потреб та потреб орендарів, а також у разі реалізації надлишків електричної енергії за механізмом самовиробництва?

5. Чи вважається виробництво електричної енергії власною CEC та реалізація її надлишків за механізмом самовиробництва окремим видом господарської діяльності КП для цілей оподаткування, якщо виробництво електричної енергії не є основним видом господарської діяльності підприємства?

6. Чи виникають у КП будь-які особливості при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у зв’язку з виробництвом електричної енергії власною CEC, її використанням для власних потреб та потреб орендарів i реалізацією надлишків електричної енергії за механізмом самовиробництва.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу I Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II Кодексу.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам регулюються Законом № 2019.

Згідно із статтею 1 Закону № 2019 виробник електричної енергії – суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

Під виробництвом електричної енергії в статті 1 Закону № 2019 розуміється діяльність, пов'язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 2019 активний споживач – це споживач (або група споживачів, які діють спільно), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з гнучкості або енергоефективності відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною професійною та/або господарською діяльністю.

Згідно з пунктом 21 частини першої статті 4 розділу I Закону № 2019 для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва.

Як встановлено пунктом 25 частини першої статті 1 Закону № 2019, виробництво електричної енергії – діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Згідно з частиною першою статті 58¹ Закону № 2019 договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва укладається між електропостачальником та активним споживачем, яким встановлено генеруючу установку. Постачання електричної енергії активним споживачам та купівля електричної енергії, відпущеної генеруючими установками таких споживачів в електричну мережу, здійснюються за вільними цінами, крім випадків, визначених законом.

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Статтею 71 Закону № 2019 визначено особливості участі в ринку електричної енергії виробників, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 29.12.2023 № 2651 (далі - Порядок № 2651), купівля-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом викупу обсягу електричної енергії, виробленої генеруючими установками активного споживача та відповідно до договору, укладеного активним споживачем з електропостачальником або постачальником універсальних послуг, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Проведення розрахунків між електропостачальником або постачальником універсальних послуг та активним споживачем за механізмом самовиробництва має здійснюватися шляхом визначення погодинного сальдування вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу та вартості обсягу відбору електричної енергії з електричної мережі, розрахованої у порядку, визначеному у пункті 4.3 глави 4 Порядку № 2651, за даними автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії, встановленої на об'єкті споживача.

Розрахунки між сторонами за договором купівлі-продажу за механізмом самовиробництва проводяться за розрахунковий період, яким є календарний місяць, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії (пункт 4.1 глави 4 Порядку № 2651).

Пунктом 4.2 глави 4 Порядку № 2651 встановлено, що відповідно до умов договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва електропостачальник або постачальник універсальних послуг в односторонньому порядку здійснює взаємозалік вартості відпуску та відбору електричної енергії з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії станом на перший календарний день після закінчення розрахункового періоду.

Якщо за розрахунковий період (місяць) вартість спожитої з мережі електричної енергії перевищує вартість відпущеної електричної енергії, то різниця між вартістю спожитої та відпущеної електричної енергії підлягає сплаті Активним споживачем на користь електропостачальника відповідно до умов договору про постачання електричної енергії споживачу.

Якщо за розрахунковий період (місяць) вартість відпущеної електричної енергії перевищує вартість відібраної електричної енергії з електричних мереж оператора системи, то різниця між вартістю відпущеної та відібраної електричної енергії зараховується на особовий рахунок активного споживача та підлягає сплаті електропостачальником до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Правила роздрібного ринку електричної енергії затверджено постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила № 312).

Згідно з пунктом 11.4.6 глави 11.4 розділу 11 Правил № 312 електропостачальник/постачальник універсальних послуг в односторонньому порядку здійснює взаємозалік вартості обсягу відпущеної електричної енергії генеруючою установкою / установкою зберігання активного споживача генеруючими установками (та або генеруючими установками третіх осіб, що приєднанні до мереж такого активного споживача), в електричну мережу та вартості обсягу спожитої/відібраної електричної енергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії, станом на перше число календарного місяця після закінчення розрахункового періоду.

Форма примірного договору про купівлю-продаж електричної енергії за механізмом самовиробництва визначена у додатку 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - Примірний договір) (додаток 5 до Правил № 312).

Згідно з главою 1 Примірного договору активний споживач продає за механізмом самовиробництва відпущену електричну енергію, вироблену генеруючою установкою, що приєднана до його електричних мереж, та/або збережену установкою зберігання, що приєднана до його електричних мереж, а електропостачальник купує таку електричну енергію відповідно до умов Примірного договору.

Електропостачальник, зокрема, зобов'язаний здійснювати оплату за куплену у активного споживача електричну енергію, згідно з главою 4 Примірного договору (пункт 2.2 глави 2 Примірного договору).

Активний споживач, який встановлює генеруючу установку, призначену для виробництва електричної енергії та установку зберігання електричної енергії, повинен додатково до комерційного обліку відібраної з електричної мереж та відпущеної в електричну мережу електричної енергії забезпечити облік виробленої власною генеруючою установкою та відібраної/відпущеної електричної енергії установкою зберігання енергії відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку (пункт 3.1 глави 3 Примірного договору).

Електропостачальник на підставі даних комерційного обліку здійснює визначення погодинних обсягів та вартості відібраної/спожитої Активним споживачем з електричної мережі електричної енергії (із застосуванням ціни, встановленої умовами договору про постачання електричної енергії), а також погодинних обсягів та вартості відпущеної активним споживачем електричної енергії в електричну мережу (пункт 4.2 глави 4 Примірного договору).

Згідно із пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1467, діяльність з виробництва електричної енергії суб'єктів господарювання підлягає ліцензуванню, якщо величина встановленої потужності електрогенеруючого обладнання складає 5 МВт та більше або якщо суб'єкт господарювання має намір продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), гарантованому покупцю електричної енергії за "зеленим" тарифом незалежно від встановленої потужності об'єкта електроенергетики.

Перелік органів ліцензування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 року № 609 (зі змінами) (далі - Перелік № 609), в якому зазначено види господарської діяльності та найменування органів, які здійснюють ліцензування такої діяльності.

Відповідно до Переліку № 609:

ДПС та територіальні органи ДПС здійснюють ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптова торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального (пункт 6 Переліку № 609).

При цьому НКРЕКП здійснює ліцензування, зокрема, діяльності у сфері електроенергетики (пункт 25 Переліку № 609).

Щодо оподаткування ПДВ

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 глави 1 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно з частинами першою – третьою статті 759 глави 58 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 глави 58 ЦКУ).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Складовою частиною господарської діяльності з нерухомим майном є як придбання власником такого майна певних товарів та отримання ряду послуг, пов’язаних з необхідністю утримання такого майна (комунальні послуги, тощо), сплата податків, пов’язаних з рухомим/нерухомим майном, так і перенесення вартості таких витрат на вартість готової продукції чи послуг, в тому числі і формування з урахуванням таких витрат розміру орендної плати за рухоме/нерухоме майно.

З огляду на наведене, у вартості орендної плати за рухоме/нерухоме майно орендар має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов’язаних з послугами з надання майна в оренду, у тому числі й такої складової, як використані орендарем комунальні та експлуатаційні послуги.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Споживання електричної енергії, виробленою власною СЕС, для забезпечення поточної господарської діяльності КП не є операцією з постачання товарів /послуг у розумінні підпункту 14.1.185 пункту 14.1. статті 14 розділу I Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміну «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу визначено, що тимчасово, до 01 січня 2028 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону № 2019, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V Кодексу, припадає на звітні (податкові) періоди до 01 січня 2028 року.

У разі якщо операції, визначені пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

покупцям – платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу протягом такого місяця;

покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів або інших видів компенсації відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу протягом такого місяця.

Для цілей пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Під поняттям «касовий метод» для цілей оподаткування ПДВ розуміється метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (підпункт 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Згідно з пунктами 201.1, 201.10 статті 201 розділу V Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань з ПДВ платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну

ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексу термін.

Щодо оподаткування акцизним податком

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу електрична енергія належить до підакцизних товарів.

Згідно із положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункт 212.1 стаття 212 Кодексу).

Відповідно до пункту 213.1 статті 213 Кодексу, об'єктами оподаткування є операції, зокрема, з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики.

Підпунктом 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 Кодексу надане визначення відновлювальних джерел енергії – це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Згідно з підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 Кодексу реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Водночас, не підлягають оподаткуванню акцизним податком операції з реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії; передача для власного споживання в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на цьому КП (підпункти 213.2.8 та 213.2.9 пункту 213.2 статті 213 Кодексу).

Відповідно до Закону України від 30.06.2023 № 3220-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України» (далі – Закон № 3220) передбачено створення механізму самовиробництва, який дає змогу споживачам встановити генерацію для власних потреб, решту неспожитої електроенергії продавати постачальнику.

Під механізмом самовиробництва розуміється схема підтримки активних споживачів, призначена для власного споживання електричної енергії, за якою відбувається взаєморозрахунок вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу генеруючими установками таких споживачів та вартості обсягу відбору ними електричної енергії з електричної мережі, з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії (підпункт 1 пункту 1 розділу І Закону №3220).

Щодо оподаткування податком на прибуток

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 Кодексу).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Якщо КП здійснює (планує здійснювати) види діяльності та надавати послуги, які зазначені у її статутних документах, на постійній основі, необхідним є застосування (використання) додаткових КВЕДів, передбачених для певних видів такої діяльності.

Відповідні види підприємницької діяльності КП мають бути передбачені установчими документами такої організації, та відомості про здійснення видів підприємницької діяльності включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у встановленому порядку.

Інформаційна взаємодія між ЄДР та інформаційними системами державних органів здійснюється за допомогою електронних комунікацій в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами (частина перша статті 13 Закону № 755).

З 01 січня 2014 року використовується національний класифікатор України «Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (далі – КВЕД ДК 009:2010).

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. Будь-яке використання КВЕД в інших цілях (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий пункту 1 КВЕД ДК 009:2010).

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно в