Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.10.2026 р. № 6039/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

       Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п. 69.41 ст. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що внаслідок збройної агресії російської федерації проти України майно Товариство зазнало значних пошкоджень через ворожий обстріл (атаку безпілотними літальними апаратами). У зв’язку з руйнуванням виробничих потужностей та неможливістю забезпечити персонал роботою, виникла об’єктивна необхідність тимчасового призупинення дії трудових договорів із працівниками підприємства.

З метою забезпечення соціальних гарантій працівників та збереження кадрового потенціалу, Товариство має намір отримати державну підтримку в межах програми «Точка опори» відповідно до Порядку надання роботодавцям державної підтримки у період простою працівника або призупинення з працівником дії трудового договору «Точка опори», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2026 № 449 «Деякі питання надання роботодавцям державної підтримки у період призупинення з працівником дії трудового договору «Точка опори»» (далі – Порядок).

Відповідно до норм Порядку, зазначена державна допомога надається роботодавцю за кожного працівника та перераховується роботодавцем персоналу за окремою платіжною відомістю. Розмір допомоги визначається виходячи із середньомісячної заробітної плати працівника, при цьому під час розрахунку обсягу фінансування враховується сума єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), що має бути нарахований на таку допомогу.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є сума коштів, отримана роботодавцем від регіонального центру зайнятості в межах державної програми «Точка опори» та перерахована працівнику в період призупинення дії трудового договору, оподатковуваним доходом такого працівника, що включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до розділу IV Кодексу?

2. Чи підлягає сума допомоги, виплачена працівнику в межах програми «Точка опори», оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором на загальних підставах, і чи покладаються на Товариство функції податкового агента при здійсненні цієї виплати?

3. Чи є зазначена виплата працівнику базою для нарахування єдиного внеску згідно із Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464)?

4. За якою ознакою доходу необхідно відображати суму виплати працівнику в Додатку 4 ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, для податкових агентів, крім фізичних осіб – підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (далі – Розрахунок ЮО)? Чи підлягає така виплата відображенню за ознакою доходу «101» (заробітна плата), чи для неї передбачена інша ознака доходу (зокрема, «127» — інші доходи), враховуючи, що в період призупинення договору трудові обов’язки фактично не виконувалися?

5. Чи впливає отримання роботодавцем цільових коштів за програмою «Точка опори» на порядок визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств та яким є коректний порядок бухгалтерського обліку операцій із отримання фінансування, нарахування і виплати допомоги, а також нарахування та сплати податків і єдиного внеску?

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до частини другої ст. 97 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) та частини першої ст. 15 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (абзац перший ст. 1 Закону № 108).

Відповідно до абзаців першого та другого частини першої ст. 13 Закону України від 16 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.

Під час та за період призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов’язаний виплачувати працівнику заробітну плату, здійснювати гарантійні та компенсаційні виплати (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і трудовим договором (у тому числі надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки, дні відпочинку, допомогу по тимчасовій непрацездатності, подавати відповідні заяви-розрахунки передбачені законодавством про державне соціальне страхування).

Разом з цим, Порядком визначено умови та механізм надання роботодавцям державної підтримки у період простою працівника або призупинення з працівником дії трудового договору «Точка опори» (далі – допомога) за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі – Фонд) у межах видатків, передбачених на заходи сприяння зайнятості у бюджеті Фонду.

Допомога надається у формі відшкодування роботодавцям частини витрат на оплату праці працівника у період простою або призупинення з працівником дії трудового договору, а також сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суму такої допомоги (п. 1 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку допомога розраховується як різниця між нарахованою середньомісячною заробітною платою працівника за шість календарних місяців, що передують простою, та оплати часу простою відповідно до законодавства, але не більше двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання допомоги.

У разі призупинення дії трудового договору та невиплати роботодавцем працівнику заробітної плати, інших гарантійних та компенсаційних виплат (крім сум, які належали такому працівнику на день призупинення дії трудового договору) допомога надається у розмірі нарахованої середньомісячної заробітної плати працівника за шість календарних місяців, що передують даті прийняття рішення щодо призупинення дії трудового договору, але не більше двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день прийняття рішення про надання такої допомоги.

Під час розрахунку допомоги враховується розмір єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахований на таку допомогу.

Перерахування коштів на рахунок роботодавця здійснюється регіональним центром зайнятості щомісяця протягом трьох робочих днів після зарахування відповідних коштів на рахунок регіонального центру зайнятості на підставі відомостей за формою згідно з додатком 2 до Порядку (абзац другий п. 15 Порядку).

У п. 16 Порядку визначено, що роботодавець перераховує працівникам отриману допомогу протягом трьох робочих днів після надходження коштів на рахунок роботодавця за окремою платіжною відомістю для виплати допомоги. Копія зазначеної платіжної відомості з підтвердженням перерахування коштів на рахунок працівника в безготівковій формі подається центру зайнятості не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після виплати працівникам.

Відповідно до п. 20 Порядку центр зайнятості контролює цільове використання коштів, що перераховуються роботодавцю для виплати працівникам допомоги, шляхом проведення відповідних перевірок протягом періоду отримання таких виплат із підстав, передбачених цим Порядком. Остаточна перевірка цільового використання коштів проводиться протягом 180 календарних днів після останньої виплати допомоги.

Щодо першого, другого та четвертого питань

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Так, згідно з п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартість соціальних послуг та реабілітаційної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України, а також вартість соціальної допомоги в натуральній формі малозабезпеченим сім’ям, що отримана від надавачів соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги».

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3, 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Крім того, згідно з п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу встановлено, що особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий Розрахунок ЮО до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок ЮО подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

Форма Розрахунку ЮО і Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового Розрахунку (далі – Порядок), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зі змінами.

Відображення показників у Додатку 4 ДФ до Розрахунку ЮО визначено п. 4 підрозділу 2 розділу IІ Порядку.

Так, відповідно до п. 4 підрозділу 2 розділу IІ Порядку в Додатку 4 ДФ до Розрахунку ЮО у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розділі 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» Додатка 2 до Порядку.

Відповідно до довідника ознак доходів фізичних осіб, наведеного у додатку 2 до Порядку, cума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги, компенсацій, вартість соціальних послуг та реабілітаційної допомоги (включаючи грошові компенсації особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю при реалізації індивідуальних програм реабілітації осіб з інвалідністю, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги особам з інвалідністю з Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю згідно із законом, а також вартість соціальної допомоги в натуральній формі малозабезпеченим сім’ям, що отримана від надавачів соціальних послуг відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» відображаються податковим агентом під ознакою доходу «128».

Враховуючи викладене, оскільки допомога нараховується регіональним центром зайнятості за рахунок коштів державного бюджету та виплачується працівнику роботодавцем, то дохід у вигляді такої допомоги не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та відповідно не оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором згідно з п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу і п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, однак відображається роботодавцем у Розрахунку під ознакою доходу «128».

Одночасно зауважуємо, що зазначена позиція погоджена Міністерством фінансів України як головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової політики.

Щодо третього питання

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом № 2464.

Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону № 108, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, оскільки виплата у розмірі нарахованої середньомісячної заробітної плати здійснюється роботодавцем в межах трудових відносин відповідно до програми «Точка опори», а також зважаючи, що умовами зазначеної програми передбачено нарахування єдиного внеску на вказану виплату, то суми таких виплат є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо п’ятого питання

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток підприємств фінансового результату до оподаткування при визначенні об’єкта оподаткування цим податком за операціями з отримання роботодавцем державної фінансової допомоги в межах програми «Точка опори».

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій з отримання підприємством – роботодавцем державної фінансової допомоги в межах програми «Точка опори» належить до компетенції Міністерства фінансів України, як головного регулятора державної політики у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію