Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.10.2026 р. № 6040/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, платник податків планує відповідно до частини дев’ятої ст. 18 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275) здійснити додатковий внесок до статутного капіталу ТОВ « » (далі – Товариство).

Єдиним засновником/учасником Товариства на момент здійснення відповідних корпоративних дій є АТ « ».

Платник податків планує здійснити додатковий внесок до статутного капіталу Товариства у негрошовій формі – шляхом передачі належного йому на праві власності нерухомого майна.

Вартість нерухомого майна буде визначена та документально підтверджена в установленому законодавством порядку, зокрема звітом суб’єкта оціночної діяльності, а грошова оцінка негрошового вкладу буде затверджена відповідними корпоративними рішеннями.

Унаслідок внесення нерухомого майна, збільшення статутного капіталу Товариства та проведення необхідних корпоративних і реєстраційних дій, платник податків набуде частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 99,9 відсотків, а частка АТ « » становитиме 0,1 відсоток.

Нерухоме майно після його внесення до статутного капіталу перейде у власність Товариства. Економічним результатом операції для платника податків буде набуття корпоративних прав Товариства у розмірі 99,9 відсотків.

Після набуття 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства, платник податків планує продати АТ « » частину належної йому частки у розмірі 9,9 відсотків статутного капіталу Товариства. Продаж буде оформлено договором купівлі-продажу частки та іншими необхідними документами.

Ціна продажу 9,9 відсотків корпоративних прав визначатиметься сторонами договору. Після продажу частки структура власності Товариства буде такою: АТ « » – 10 відсотків, платник податків – 90 відсотків статутного капіталу Товариства.

Отже, платник податків первісно набуває інвестиційний актив у розмірі 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства, надалі відчужує частину цього активу у розмірі 9,9 відсотків, а у його власності залишається інша частина первісно набутого активу – 90 відсотків корпоративних прав Товариства.

Платник податків вважає, що документально підтверджені витрати на придбання 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства мають бути розподілені між відчуженою частиною у розмірі 9,9 відсотків та частиною у розмірі 90 відсотків, яка залишається у його власності, пропорційно розміру відповідних часток, якщо інший порядок не випливає з норм Кодексу.

Надалі платник податків планує внести всі належні йому 90 відсотків корпоративних прав Товариства до статутного капіталу юридичної особи – резидента Республіки (далі – холдингова компанія) в обмін на корпоративні права/акції Кіпрської холдингової компанії.

Безпосередньо грошові кошти внаслідок внесення 90 відсотків корпоративних прав Товариства до статутного капіталу холдингової компанії платник податків не отримуватиме. Вартість переданих корпоративних прав Товариства та вартість отриманих корпоративних прав/акцій холдингової компанії буде визначена відповідними корпоративними документами та/або документами незалежної оцінки.

Платник податків вважає, що частина документально підтверджених витрат на первісне придбання 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства, яка після продажу 9,9 відсотків припадає на решту 90 відсотків, не повинна втрачатися для цілей оподаткування внаслідок заміни одного інвестиційного активу іншим.

Послідовність операцій є такою:

нерухоме майно → 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства → 9,9 відсотків корпоративних прав відчужуються АТ « » → 90 відсотків корпоративних прав залишаються у платника податків → 90 відсотків корпоративних прав вносяться до холдингової компанії → Платник податків отримує корпоративні права/акції холдингової компанії.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є внесення платником податків належного йому нерухомого майна до статутного капіталу Товариства – резидента України в обмін на корпоративні права Товариства операцією, сума майнового внеску за якою не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідно до п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу?

2. Чи вважається зазначена операція придбанням платником податків інвестиційного активу – 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства – відповідно до п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

3. Чи є документально підтверджена вартість нерухомого майна, внесеного до статутного капіталу Товариства, витратами на придбання 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства для цілей визначення інвестиційного прибутку?

4. Чи є належними документами для підтвердження таких витрат, зокрема: рішення уповноваженого органу Товариства про збільшення статутного капіталу та затвердження оцінки негрошового вкладу, договір про внесення додаткового вкладу, акт приймання-передачі нерухомого майна, звіт про оцінку майна, документи про державну реєстрацію права власності Товариства на нерухоме майно та документи, що підтверджують набуття платником податків
99,9 відсотків корпоративних прав Товариства?

5. Чи є продаж платником податків 9,9 відсотків корпоративних прав Товариства на користь АТ « » операцією з продажу інвестиційного активу, фінансовий результат за якою визначається за правилами п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

6. Чи повинні документально підтверджені витрати на придбання 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства бути розподілені між проданою часткою у розмірі 9,9 відсотків та часткою у розмірі 90 відсотків, що залишилася у власності платника податків, пропорційно їх розміру?

7. Чи має платник податків право при визначенні фінансового результату від продажу 9,9 відсотків корпоративних прав Товариства врахувати частину документально підтверджених витрат на придбання 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства, пропорційну розміру проданої частки?

8. Чи зберігається після продажу 9,9 відсотків корпоративних прав Товариства за платником податків частина документально підтверджених витрат на придбання первісних 99,9 відсотків корпоративних прав Товариства, пропорційна частці у розмірі 90 відсотків, яка залишилася у його власності?

9. Чи є внесення платником податків 90 відсотків корпоративних прав Товариства до статутного капіталу холдингової компанії в обмін на її корпоративні права/акції операцією з продажу або іншим відчуженням інвестиційного активу для цілей п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

10. Якщо відповідь на питання 9 є ствердною, що саме є доходом платника податків від такої операції та за якою вартістю він визначається, зокрема, якщо холдингова компанія є пов’язаною особою або нерезидентом, до операцій з яким застосовуються спеціальні правила п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

11. Як правильно відобразити (період отримання доходу, сума доходу тощо) в податковій декларації платника податків фінансовий результат за операцією внесення 90 відсотків корпоративних прав Товариства до статутного капіталу холдингової компанії, якщо безпосередньо грошові кошти внаслідок внесення 90 відсотків корпоративних прав Товариства до статутного капіталу Кіпрської холдингової компанії платник податків не отримуватиме?

12. Чи має платник податків право при визначенні фінансового результату за операцією внесення 90 відсотків корпоративних прав Товариства до статутного капіталу холдингової компанії врахувати документально підтверджені витрати на придбання цих 90 відсотків корпоративних прав Товариства?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Згідно зі ст. 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства.

Відповідно до частини першої ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства (частини третя ст. 13 Закону № 2275).

З учасником товариства та/або третьою особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий учасник та/або третя особа зобов’язується зробити додатковий вклад у грошовій чи негрошовій формі, а товариство – збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.

Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою (частина третя ст. 21 Закону № 2275).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 3 Закону № 2658 оцінка, зокрема, майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно – правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону № 2568, і є результатом практичної діяльності суб’єкта оціночної діяльності.

Статтею 7 Закону № 2658 визначено випадки проведення оцінки майна.

Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов’язковим, зокрема з метою оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Відповідно до п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Щодо першого – восьмого питань

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного капіталу юридичної особи – емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Таким чином, сума майнового внеску у вигляді нерухомого майна платника податку – фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на корпоративні права не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника податків, тобто не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Разом з тим, перелік доходів, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до п. п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

При цьому об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи, визначені ст. 163 Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴ розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм пп.170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Згідно з п.п. «а» п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Кодексу не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу, зокрема, дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу і п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи викладене, внесення платником податку, зокрема нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважається придбанням таких корпоративних прав.

Разом з тим у разі продажу інвестиційного активу (корпоративного права), дохід, отриманий фізичною особою – резидентом у вигляді інвестиційного прибутку включається до загального річного оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати (вартість внеску до статутного капіталу товариства), пов’язані з придбанням зазначеного корпоративного права, які визначаються пропорційно частці, яка продається.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухобліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною другою ст. 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закону № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено ст. 9 Закону № 996).

Таким чином, документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав), мають бути документи, що засвідчують факт передачі майнового або немайнового внеску, як вкладу до статутного капіталу юридичної особи (зокрема, акт приймання-передачі, за умови, що він містить усі реквізити, визначені ст. 9 Закону № 996), звіт про оцінку (акт оцінки) цього внеску, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.

Щодо дев’ятого - дванадцятого питань

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 Кодексу інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, господарські організації – це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (частина третя ст. 2 Закону України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-право