Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.10.2026 р. № 6050/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

   Державна податкова служба України розглянула звернення Державного спеціалізованого господарського підприємства (далі – Підприємство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації із застосування ставок земельного податку (далі – Податок) за лісові землі та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство поінформувало, що засноване на державній власності, є платником Податку відповідно до статті  269 Кодексу за земельні ділянки державної власності (далі – Ділянки, Ділянка), які перебувають у його постійному користуванні, що розташовані на територіях різних територіальних громад.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру (далі – Держкадастр) всі Ділянки віднесені до категорії земель лісогосподарського призначення за кодом виду цільового призначення 09.01 – «Для ведення лісового господарства і пов’язаних з ним послуг» Класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №  1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (далі – Класифікатор, Порядок).

Підприємство, посилаючись на визначені Кодексом поняття лісові та нелісові землі (підпункти  14.1.98, 14.1.119 пункту  14.1 статті  14 Кодексу), зазначає, що органи місцевого самоврядування (далі – Ради) у своїх рішеннях встановлюють ставки Податку для земель лісогосподарського призначення у розмірах від 1 до 5 відсотків за кодами виду цільового призначення 09.01 – 09.05 Класифікатора та не містять окремого розмежування між лісовими та нелісовими землями. Натомість згідно з пунктом  274.1 статті  274 і пунктом  277.1 статті  277 Кодексу гранична ставка для лісових земель, які для цілей цих статей застосовані у розумінні «лісових ділянок» частини четвертої статті 1 Лісового кодексу України з уточненнями частини сьомої статті 1 Лісового кодексу України, становить не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (далі – Оцінка).

Підприємство звертає увагу на випадки, коли згідно з відомостями Держкадастру на окремій Ділянці з одним кадастровим номером та кодом виду цільового призначення, присутні площі земель лісового та нелісового призначення.

Підприємство просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи має право Підприємство самостійно розмежовувати площі Ділянок на площі лісових та нелісових земель з метою застосування ставки Податку не більше 0,1 відсотка Оцінки таких Ділянок незалежно від встановлених Радами ставки Податку;

2. Чи можливе використання чинних матеріалів лісовпорядкування, розроблених та затверджених у порядку, встановленому Лісовим кодексом України та постановою Кабінету Міністрів України від  7 лютого 2023 року №  112 «Про затвердження Порядку здійснення лісовпорядкування» (далі – Порядок лісовпорядкування), для розмежування окремої Ділянки на площі лісових та нелісових земель, якщо ця Ділянка сформована і відомості про неї внесені до Держкадастру;

 

3. У разі можливого розмежування Ділянок на лісові та нелісові землі, яка ставка Податку застосовується для цілей оподаткування, – що встановлена Радами для Ділянок за кодами виду цільового призначення 09.01 – 09.05 Класифікатора, або яка визначена у Кодексі для лісових земель.

Оскільки питання щодо землевпорядкування регулюється нормами Земельного кодексу України, а лісовий кадастр ведеться на основі Держкадастру, то визначення правомірності застосування Порядку лісовпорядкування не належать до функцій контролюючих органів, визначених Кодексом, що не відповідає вимогам пункту  52.1 статті  52 Кодексу, тому роз’яснення в частині питань першого і другого щодо розмежування Ділянок не надаються.

Щодо питань  1, 3.

Відповідно до підпункту  14.1.74 пункту  14.1 статті  14 Кодексу земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами.

Об’єктами оподаткування Податком є, зокрема земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (підпункт  270.1.1.3 підпункту  270.1.1 пункту  270.1 статті  270 Кодексу).

Базою оподаткування є: Оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Кодексу; площа земельної ділянки, Оцінку яких не проведено (пункт  271.1 статті  271 Кодексу).

Підставою для нарахування Податку є дані Держкадастру, дані Державного реєстру речових прав (підпункти  «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу).

У земельному законодавстві визначено, що формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав передбачає визначення її площі, меж та внесення відомостей про таку ділянку до Держкадастру (частина перша статті  79ˡ Земельного кодексу України).

Отже, об’єктом оподаткування платою за землю (Податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) є земельна ділянка, сформована як об’єкт цивільних прав у розумінні статті 79ˡ Земельного кодексу України, відомості про яку внесені до Держкадастру.

Ставки місцевих податків і зборів, зокрема, плати за землю та пільги щодо Податку, що сплачується на відповідній території, встановлюють органи місцевого самоврядування у своїх рішеннях з урахуванням меж ставок, визначених Кодексом (підпункт  12.4.1 пункту  12.4 статті  12, пункт  284.1 статті  284 Кодексу).

З огляду на викладене, Підприємство зобов’язане обчислювати, декларувати та сплачувати податкові зобов’язання з Податку за Ділянки на підставі чинної Оцінки Ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації з дати затвердження її технічної документації, ставок Податку, встановлених Радами, які є чинними у податковому (звітному) періоді, для категорії цільового призначення Ділянок.

Водночас враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить, зокрема, до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Підприємству доцільно звернутися до Рад, які реалізовують свої владні повноваження на відповідних територіях, щодо з’ясування питання правильного застосування ставок Податку для обчислення податкових зобов’язань за Ділянки.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.