Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.10.2026 р. № 6051/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

 

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення (далі – Підприємство) від № (вх. ДПС № від) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення Підприємство здійснює діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи правильно Підприємство розуміє положення статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), що у разі здійснення оплати транспортних послуг пасажирами за допомогою банківських платіжних карток та транспортних карток через валідатори, які використовуються Оператором для приймання оплати, та з урахуванням умов тристороннього договору (справляння плати на умовах комісії згідно з ст. 1011, 1020 Цивільного кодексу України), Підприємство не є суб’єктом господарювання (далі – СГ), яке здійснює розрахункові операції, а відтак у нього не виникає обов’язок щодо реєстрації програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – ПРРО)?

2. Чи правильно Підприємство розуміє положення статті 3 Закону № 265, що за обставин, коли готівкові кошти за транспортні послуги приймаються безпосередньо у транспортному засобі особою, яка надає транспортну послугу (водієм), така особа видає пасажиру проїзний документ (квиток з нанесеним друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю) у Підприємства не виникає обов’язку щодо реєстрації та застосування реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО) для таких готівкових розрахунків відповідно пункту 4 статті 9 Закону № 265?

Слід зазначити, що ДПС не уповноважена підтверджувати або спростовувати розуміння податкового та іншого законодавства СГ та/або організовувати його господарську діяльність, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням СГ вимог податкового та іншого законодавства, а також надає йому роз’яснення з практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, щодо застосування яких у СГ виникли питання.

Разом з цим повідомляємо, що правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі № 265, який є спеціальним, та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО / ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається, а тому, запровадження органом місцевого самоврядування АСООП, яка призначена виключно для здійснення обліку наданих транспортних послуг за допомогою електронного квитка, не є визначальною та жодним чином не впливає на обсяг та коло обов’язків СГ в частинні застосування РРО / ПРРО.

Акцентуємо увагу, що не норми Закону № 265 повинні враховувати роботу АСООП, а АСООП має функціонувати у відповідності до вимог Закону № 265.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Винятки за яких РРО / ПРРО може не застосовуватися чітко визначенні статтею 9 Закону № 265, нормами якої слід керуватися СГ при здійсненні своєї господарської діяльності.

Відповідно до тексту звернення, реєстрація електронного квитка здійснюється пасажирами самостійно через валідатори шляхом прикладання носія електронного квитка до валідатора, або шляхом сканування QR-коду, що розміщений в салоні автобусу, електробусу оплати за допомогою сервісів Google Pay або Apple Pay.

В зв’язку з тим, що «електронний квиток» не є розрахунковим документом у розумінні Закону № 265, його продаж з використанням мережі інтернет, будь-яких додатків та/або програмно-технічних комплексів не може вважатись продажем послуги, а є продажем права на її отримання, що супроводжується надсиланням споживачу візуалізованого електронного квитка в обмін на який (за аналогією з використанням талонів на пальне, сертифікатів на товари, сертифікатів на суму коштів) споживач може отримати саму послугу з перевезення.

Незалежно від цивільно-правових договорів, якими організовані взаємовідносини між СГ, отримання пасажиром права на проїзд пасажирським транспортом, методом його оплати через валідатор та отримання споживачем електронного квитка, в межах надання послуги з перевезення пасажирів (багажу), не забезпечує та не може бути пов’язане із виконанням обов’язку перевізника, підтвердити факт надання такої послуги та облік торгівельної виручки від такої діяльності, у відповідності до законодавства України.

Крім того, оплата послуг з перевезення, які надаються перевізником, здійснюється безпосередньо в салоні транспортного засобу такого перевізника, за допомогою сервісів переказу коштів, тобто у місці надання послуги, а тому такий спосіб оплати послуг підпадає під дію регулювання статті 3 Закону № 265.

Слід зазначити, що виконувати платіжні операції в Україні мають право виключно надавачі платіжних послуг, які отримали відповідну ліцензію Національного банку України (далі – НБУ) згідно з Законом України від 30.06.2021 № 1591 «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591).

При цьому приймання оплати за наданні послуги з використанням валідатора технічно можливо лише за умови, якщо він є платіжним пристроєм у розумінні Закону № 1591.

Водночас розташовані в транспортних засобах валідатори не є власністю Підприємства, а належать Оператору, який не має статусу платіжної установи у зв’язку з тим, що відповідно до Реєстру платіжної інфраструктури у Оператора відсутня ліцензія на здійснення діяльності з надання фінансових платіжних послуг.

Окремо інформуємо, що фіскалізація розрахунків у випадках передбачених Законом № 265 здійснюється тим СГ, який надає послугу, зокрема:

– надавач платіжних послуг в межах виконання своїх обов’язків з переказу коштів формує фіскальний чек за формою ФКЧ-3;

– надавач послуг з перевезення пасажирів в межах виконання своїх обов’язків формує фіскальний чек за формою ФКЧ-1.

При цьому виконання обов’язку одним СГ не звільняє такого обов’язку іншого СГ.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що в наведених у зверненні обставинах, фіскалізувати розрахунки за надану послугу з перевезення та надавати (надсилати) споживачу, який отримує таку послугу, відповідний розрахунковий документ встановленої форми та змісту (фіскальний чек з РРО / ПРРО), зобов’язане саме Підприємство, як надавач послуги з перевезення, незалежно від обраного споживачем способу оплати та/або умов тристороннього договору (в контексті звернення).

Відповідь на питання 2

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 265 РРО / ПРРО та розрахункові книжки (далі – РК) не застосовуються, зокрема при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером та номінальною вартістю.

Таким чином, Підприємство при надані послуг пасажирського автомобільного перевезення має право не застосовувати РРО / ПРРО та РК у разі продажу проїзних документів з нанесеними друкарським способом серію, номером, номінальною вартістю на автомобільному транспорті.

Проїзні документи, які не відповідають вказаним вимогам, не приймаються як розрахункові, видача таких документів споживачам послуг є порушенням порядку проведення розрахунків.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.