Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.10.2026 р. № 6053/ІПК/99-00-04-03-02 ІПК

   Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо питання повернення надлишково сплаченого податку на доходи нерезидента, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство протягом 2022–2026 років здійснювало виплату доходу у вигляді орендної плати за користування виробничим обладнанням резиденту Федеративної Республіки Німеччина. При цьому резидент Федеративної Республіки Німеччина не здійснює господарської (комерційної) діяльності на території України через постійне представництво. На момент виплати доходу довідка, яка підтверджує статус податкового резидента Федеративної Республіки Німеччина, від нерезидента не була отримана. У зв’язку з цим Товариство при виплаті доходу утримувало та сплачувало до бюджету 15% податку з доходів нерезидента відповідно до вимог Кодексу.

У 2026 році нерезидент надав Товариству довідки, видані компетентним органом Федеративної Республіки Німеччина, які підтверджують його статус податкового резидента за 2023–2026 роки, а також лист, підписаний уповноваженою особою нерезидента, у якому зазначено, що компанія є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу. Після цього нерезидент звернувся до підприємства з проханням здійснити процедуру повернення надміру утриманого податку з доходів нерезидента відповідно до положень Кодексу та Конвенції між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування.

Товариство має намір застосувати передбачений Кодексом механізм повернення надміру утриманого податку та просить надати роз’яснення стосовно існуючого порядку повернення надлишково сплаченого податку на доходи нерезидента та дій Товариства у випадку наявності надміру сплаченої підприємством суми податку на доходи нерезидента, коли з доходів нерезидента було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України:

1. Чи має право нерезидент звернутися із заявою про повернення надміру утриманого податку у разі, якщо на момент виплати доходу податок був утриманий правомірно через відсутність довідки про резидентство, але така довідка була отримана після здійснення виплати доходу?

2. Чи має значення для права на повернення надміру утриманого податку дата видачі довідки про резидентство, якщо така довідка підтверджує, що нерезидент був податковим резидентом Федеративної Республіки Німеччина у період виплати доходу?

3. Якою є процедура повернення надміру утриманого та сплаченого до бюджету податку з доходів нерезидента у разі, якщо після виплати доходу нерезидентом надано документи, що підтверджують його право на застосування положень міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування?

4. Хто є заявником у процедурі повернення надміру утриманого податку: нерезидент, податковий агент чи вони діють спільно? У який спосіб (електронно, поштою чи наручно) подається така заява? Як підтверджуються повноваження особи, яка подає таку заяву?

5. Які відомості обов'язково повинна містити заява про повернення надміру утриманого податку? Чи затверджено нормативно форму (шаблон) такої заяви або рекомендовану форму її оформлення?

6. Які документи повинні бути додані до заяви про повернення надміру утриманого податку для підтвердження права нерезидента на таке повернення? Чи є наведений перелік документів вичерпним?

7. За які календарні роки (періоди виплати доходу) може бути подана заява про повернення надміру утриманого податку? Який строк звернення із такою заявою встановлений Кодексом?

8. Якщо заява про повернення надміру утриманого податку буде подана до контролюючого органу 1 жовтня 2026 року, то за які податкові (звітні) роки може бути заявлено повернення такого податку?

9. Чи має право контролюючий орган вимагати від заявника подання документів або інформації, не передбачених Кодексом чи міжнародним договором України?

10. Чи є обов'язковим проведення документальної перевірки податкового агента перед прийняттям рішення щодо повернення надміру утриманого податку?

11. Чи можуть результати документальної перевірки податкового агента або відсутність такої перевірки бути підставою для відмови у поверненні надміру утриманого податку?

12. Чи має право контролюючий орган відмовити у поверненні надміру утриманого податку з підстав ненадання нерезидентом додаткових документів щодо підтвердження статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача доходу, якщо нерезидентом вже надано довідку про податкове резидентство та лист про те, що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу?

13. У який строк контролюючий орган зобов'язаний розглянути заяву, прийняти рішення та повідомити заявника про результати її розгляду?

14. Які рішення відповідно до Кодексу може прийняти контролюючий орган за результатами розгляду заяви про повернення надміру утриманого податку? Чи допускається залишення заяви без розгляду або без прийняття одного з таких рішень?

15. У разі прийняття рішення про повернення надміру утриманого податку, за які податкові (звітні) періоди може бути здійснено таке повернення у наведеній ситуації?

16. Чи має право контролюючий орган при розгляді заяви про повернення надміру утриманого податку досліджувати виключно надані документи, чи може самостійно використовувати механізми міжнародного обміну інформацією для підтвердження відомостей щодо нерезидента?

17. Чи здійснюється повернення надміру утриманого податку безпосередньо нерезиденту чи податковому агенту, який перерахував податок до бюджету, та на який рахунок здійснюється таке повернення?

18. Чи зобов'язаний податковий агент після повернення надміру утриманого податку подавати уточнюючі додатки ПН до декларації з податку на прибуток підприємств, уточнюючі податкові декларації або іншу звітність? Якщо так, то яку саме та в які строки?

19. Чи може здійснюватися повернення надміру утриманого податку в рахунок сплати чи передоплати інших податкових зобов’язань податкового агента?

Щодо питань 1-19.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначено нормами Кодексу.

Водночас зазначаємо, що питання щодо договірних відносин у зв’язку зі скасуванням Господарського кодексу України на підставі Закону України від 09 січня 2025 року № 4196-ІХ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» регулюється загальними та спеціальними нормами Цивільного кодексу України.

Цивільний кодекс України містять вичерпні положення, поняття, визначення, а також деталізують процедури договірних відносин.

При цьому, господарський договір – це договір між суб’єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, що спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків у сфері господарської діяльності, що укладається за правилами Цивільного кодексу України.

Тобто, господарські відносини між двома сторонами договору урегульовуються в рамках домовленості між такими сторонами, в тому числі щодо взаємної узгодженості між суб’єктами господарювання стосовно визнання надміру сплаченого податку для подання заяви на повернення зайво утриманого та перерахованого до бюджету податку з доходів нерезидента.

Поряд з цим, зазначаємо, що у разі якщо сторони не можуть досягти взаємної згоди у вирішенні та узгодженні відносин щодо визнання наявності у нерезидента зайво утриманих сум податку, вирішення цього питання лежить в площинні врегулювання питання в рамках договірних відносин або в судовому порядку.

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Під час здійснення на користь нерезидента будь-якої виплати з джерелом його походження з України виникає обов’язок утримання податку з таких доходів відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Пунктом 137.3 ст. 137 Кодексу визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у п.п. 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст.141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України. (п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Отже, доходи нерезидента підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Згідно з ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов'язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв'язку із здійсненням операції з такої передачі.

Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов'язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу встановлено, що у разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів:

а) від отримувача доходу - заяви у довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у підпункті «б» цього пункту;

б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу - заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Враховуючи викладене, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України при виплаті Товариством доходу нерезиденту (резиденту Федеративної Республіки Німеччина) у звітному податковому періоді є наявність на момент такої виплати довідки, яка підтверджує, що у відповідному звітному періоді нерезидент є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір України. За відсутності на момент виплати такої довідки доходи нерезидента оподатковуються відповідно до законодавства України (за ставкою в розмірі 15 відсотків), без врахування положень міжнародного договору.

Звертаємо увагу, що пунктом 50.1 ст. 50 Кодексу  визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Пунктом 46.4 ст. 46 Кодексу встановлено, що якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Отже, у разі надміру сплаченого податку на доходи нерезидента у попередньому у звітному (податковому) періоді, платник податку має право уточнити суму задекларованого такого податку у бік зменшення шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств з наданням відповідних пояснень та підтверджуючих документів щодо коригування вказаних сум.

Слід зазначити, що право на здійснення коригувань задекларованих показників, в порядку визначеному п. 50.1 ст. 50 Кодексу покладається на платника податку - резидента, який здійснює виплату доходу нерезиденту та утримує податок з такого доходу.

Враховуючи викладене, у разі надання нерезидентом особі (податковому агенту), яка виплачує доходи такому нерезиденту, документа, який підтверджує статус податкового резидента відповідно до вимог пункту 103.4 ст. 103 Кодексу (довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України), платник податку має право на застосування правил міжнародного договору України в частині звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України та на уточнення раніше задекларованих показників із застосуванням правил оподаткування міжнародного договору шляхом зменшення раніше задекларованих грошових зобов’язань.

Отже, після уточнення показників грошового зобов’язання в частині зменшення сплаченого податку на доходи нерезидента Товариство буде мати право на залік чи повернення таких надміру сплачених коштів.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Кодексу надміру сплачені грошові зобов’язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

У разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до контролюючого органу за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.

Необхідні документи подаються нерезидентом або посадовою (уповноваженою) особою, яка повинна підтвердити свої повноваження відповідно до законодавства України (п. 103.11 ст. 103 Кодексу).

Контролюючий орган перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку контролюючий орган приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі відмови в поверненні суми податку контролюючий орган зобов’язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь (п. 103.12 ст. 103 Кодексу).

Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі висновку контролюючого органу перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента (п. 103.13 ст. 103 Кодексу).

Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення контролюючого органу про повернення суми надміру сплачених грошових зобов'язань або після зарахування коштів від відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, які за рішенням контролюючого органу повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не надсилається (п. 103.14 ст. 103 Кодексу).

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено ст. 43 Кодексу та Порядком інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань та пені, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (із змінами), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.04.2019 за № 370/33341 (далі - Порядок).

Згідно з п. 43.1 ст. 43 Кодексу, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику, зокрема, відповідно до ст. 43 Кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Не підлягають поверненню помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов’язань та пені платникам податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п. 43.2 ст. 43 Кодексу).

Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п. 43.3 ст. 43 Кодексу).

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені (далі – заява) у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (п. 43.4 ст. 43 Кодексу).

Отже, використати переплату з податку Товариство може не лише шляхом її повернення з бюджету, а й в рахунок погашення податкового боргу з інших податків або зарахуванням в рахунок погашення грошових зобов’язань майбутніх звітних періодів. 

Проте, оскільки сума податку, який він сплатив, утримана з доходів  нерезидента, то сума зменшення грошового зобов’язання, по суті, теж належить нерезиденту. Тому резидент - суб’єкт господарювання, який виплачує дохід нерезидентові, здійснює повернення нерезиденту надміру утриманого з нього податку з доходу в рамках домовленості між такими сторонами. 

Згідно з п. 43.5 ст. 43 Кодексу контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.

Пунктом 43.6 ст. 43 Кодексу визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.

Звертаємо увагу, що під час здійснення на користь нерезидента будь-якої виплати з джерелом його походження з України у платника податку виникає обов’язок утримання податку з таких доходів відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

При цьому слід зазначити, що кошти податку на доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України зараховуються за ККДБ 11020500 («Податок на прибуток іноземних юридичних осіб»).

Зауважуємо, що питання повернення помилково та /або надміру сплачених грошових зобов’язань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб може бути розглянуто у разі підтвердження контролюючим органом факту зайвого утримання сум зазначеного податку за результатами проведеної перевірки.

При цьому в рамках камеральної перевірки, проведення якої регламентовано статтями 75 та 76 Кодексу підтвердити факт зайвого утримання сум зазначеного податку не можливо, для цього необхідним є проведення документальної планової або позапланової перевірки. Такі перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.

Одночасно повідомляємо, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені Кодексом, не поширюються на документальні позапланові перевірки, що проводяться на звернення платника податків (п. 78.2 ст. 78 Кодексу).

Отже, повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань на поточний рахунок платника податків в установі банку або перерахування коштів на погашення грошового зобов’язання з інших платежів з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за ККДБ 11020500 може бути розглянуто після проведення контрольно-перевірочних заходів.

Пунктом 1 розд. III Порядку встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов’язань, пені та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються територіальним органом ДПС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу), поданої