Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.10.2026 р. № 6060/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

      Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (    ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник повідомив, що є власником 9 (дев'яти) земельних ділянок, які знаходяться в адмінмежах (  ) сільської ради (  ) району (  ) області.

20.01.2020 щодо вищезазначених земельних ділянок було укладено Договори оренди землі із Товариством з обмеженою відповідальністю (  ). Дане Товариство є платником податків на загальних підставах.

13.11.2024 між ТОВ «(  )» та ПП «(  )» (   ) було укладено Договір суборенди землі. Право суборенди належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. ПП «(  )» є платником єдиного податку 4 групи.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи підлягає застосуванню норма п. 281.3 ст. 281 Кодексу щодо звільнення власника земельної ділянки від сплати земельного податку на період дії єдиного податку четвертої групи у суборендаря земельної ділянки?

Використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка (частина перша ст. 206 Земельного Кодексу України (далі – ЗКУ).

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом, Законом України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону № 161 оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Кодексу плата за землю – це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата для цілей розділу XII Кодексу – це обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Кодексу землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди.

Відповідно до п.п. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Кодексу платниками плати за землю є платники орендної плати – це землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об'єктами оподаткування платою за землю, зокрема, є об'єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (п.п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270 Кодексу).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (абзац перший п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Згідно з частинами першою – третьою ст. 8 Закону № 161 орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надійшле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому

Плата за суборенду земельних ділянок державної та комунальної власності не може перевищувати орендної плати, крім випадків передачі в суборенду земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка перебуває в оренді акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення такого державного підприємства, на конкурентних засадах.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ст. 5 Закону № 161).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.п. «а» п. 286.1 ст. 286 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Відповідно до п. 281.3 ст. 281 Кодексу від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду, користування на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платнику єдиного податку четвертої групи.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (абзац перший п. 286.5 ст. 286 Кодексу).

Враховуючи зазначене, положення п. 281.3 ст. 281 Кодексу застосовуються виключно до власника земельних ділянок, які передаються безпосередньої ним платнику єдиного податку четвертої групи.

Оскільки Вами здійснено передачу земельних ділянок в оренду юридичній особі на загальній системі оподаткування, тобто не дотримано умова, зазначена у п. 281.3 ст. 281 Кодексу, то Ви не звільняється від сплати земельного податку, а отже сплачуєте його у порядку, визначеному Кодексом.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.