Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2026 р. № 6067/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

     Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства стосовно ліцензування зберігання пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство у зверненні зазначає, що є виробничим підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво тари з пластмас.

У процесі господарської діяльності підприємство планує використовувати скраплений вуглеводневий газ (пропан-бутан) виключно для власних виробничо-технологічних потреб, без його оптової або роздрібної реалізації, передачі чи відпуску третім особам.

Підприємство розглядає два можливі варіанти зберігання пропан-бутану за однією адресою здійснення господарської діяльності:

1. зберігання 10 газових балонів місткістю 50 літрів кожен. Загальна місткість балонів становитиме 500 літрів.

2. зберігання 5 газових балонів місткістю 100 літрів кожен. Загальна місткість балонів також становитиме 500 літрів.

Балони використовуватимуться як тара для зберігання пропан-бутану, який споживатиметься підприємством виключно у власному виробничому процесі.

Підприємство не здійснюватиме реалізацію, перепродаж, передачу або відпуск пропан-бутану іншим особам.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань.

1. Чи має право суб’єкт господарювання зберігати пропан-бутан виключно для власних виробничо-технологічних потреб у 10 газових балонах місткістю 50 літрів кожен, загальною місткістю 500 літрів, без отримання ліцензії на право зберігання пального?

2. Чи має значення для необхідності отримання ліцензії загальна кількість та сукупна місткість балонів, якщо місткість кожного окремого газового балона не перевищує 60 літрів?

3. Чи повинно товариство отримувати ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у разі зберігання пропан-бутану в 5 газових балонах місткістю 100 літрів кожен, загальною місткістю 500 літрів?

4. Якщо у випадку використання балонів місткістю 100 літрів ліцензія необхідна, просимо зазначити вид ліцензії, порядок її отримання та перелік документів, які підприємство повинно подати.

5. Чи виникають у Товариства у кожному із зазначених варіантів додаткові обовʼязки, повʼязані зі зберіганням пального, контроль за виконанням яких покладено на органи ДПС?

Щодо питань 1–3

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, пальним, а також посилення боротьби з його незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).

Частиною першою ст. 1 Закону № 3817 визначено, що:

зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб) (п. 32 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

ліцензія - право суб’єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності (п. 40 частини першої ст. 1 Закону № 3817);

місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання (п. 49 частини першої ст. 1 Закону № 3817).

Основні вимоги до зберігання пального визначено ст. 28 Закону № 3817.

Відповідно до частини першої ст. 28 Закону № 3817 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального (частина друга ст. 28 Закону № 3817).

Суб’єкти господарювання здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі кожна об’ємом до 60 літрів включно без отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (частина п’ята ст. 28 Закону № 3817).

Отже, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у споживчій тарі, тарі споживача та поворотній тарі (газові балони) кожна об’ємом 50 літрів включно не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Законодавством не встановлено обмеження щодо загальної кількості таких газових балонів або їх сукупної місткості.

У разі зберігання пропан-бутану у газових балонах місткістю по 100 літрів кожний у Товариства виникає необхідність у отриманні ліцензії на право  зберігання пального та/або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Щодо питання 4

Згідно з п. 29 частини першої ст. 1 Закону № 3817 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального (далі – Реєстр) – складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб’єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій.

Відповідно до частини четвертої ст. 35 Закону № 3817 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального містить відомості, зокрема:

наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (п. 17 частини четвертої ст. 35 Закону № 3817);

наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари понад 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (п. 17 частини четвертої ст. 35 Закону № 3817).

Згідно з частиною першою ст. 42 Закону № 3817 ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається, за умови реєстрації або взяття на облік суб’єкта господарювання у податкових органах та повідомлення таким суб’єктом господарювання про об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, через які здійснюватиметься відповідний вид ліцензійної діяльності, відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 Кодексу та проходження електронної ідентифікації онлайн в електронному кабінеті з дотриманням вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» і здійснення листування з контролюючим органом через електронний кабінет відповідно до прийнятої контролюючим органом заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет.

Частиною першою ст. 43 Закону № 3817 визначено, що ліцензія на право провадження відповідного виду господарської діяльності надається органом ліцензування шляхом прийняття рішення про надання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Відповідно до частини другої ст. 43 Закону № 3817 для отримання ліцензії суб’єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (далі - Заява) у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному ст. 42 Кодексу.

Перелік копій документів, які додатково додаються до Заяви, визначено частиною п’ятою ст. 43 Закону № 3817.

Згідно з частиною п’ятою ст. 43 Закону № 3817 суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб’єкти господарювання у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначають про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і наводять такі відомості:

для стаціонарних резервуарів - загальна місткість і їх фактичне місцезнаходження;

для нестаціонарних ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно):

для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно - про їх наявність, без зазначення загальної кількості таких ємностей, та про їх фактичне місцезнаходження;

для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна - місткість кожної ємності та загальна місткість ємностей, без зазначення їх фактичного місцезнаходження.

Порядок заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2025 № 374 «Деякі питання ведення єдиних реєстрів ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, ліцензіатів та місць обігу пального» (далі – Порядок № 374).

Згідно з п. 2 Порядку № 374 у разі подання заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального в такій заяві зазначаються, зокрема:

у пункті 3 «Вид ліцензії» – вид ліцензії, на отримання якої суб’єкт господарювання подає заяву. Обирається одна із позицій: ліцензія на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;

у пункті 10 «Загальна місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (літри)» – загальна місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Місткість ємностей у цьому пункті зазначається в літрах (із округленням до двох знаків після коми);

у пункті 11 «Відомості про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони), кожна -  об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари понад 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки» – за потреби заявником ставиться відмітка, яка підтверджує наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони), кожна - об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари понад 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки;

у пункті 12 «Відомості про наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони), кожна - об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки» - за потреби заявником ставиться відмітка, яка підтверджує наявність ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом до 60 літрів включно) (для ємностей місткістю до 250 літрів кожна та загальною місткістю ємностей та/або споживчої тари до 500 літрів включно), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Отже, у разі зберігання пального (в т. ч. пропан-бутану) у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки Товариству необхідно зазначити відомості щодо наявності ємностей та/або споживчої тари (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони), кожна - об’ємом до 60 літрів включно), в яких зберігається таке пальне, що використовується виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки додатково до заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки копії документів, зазначених у частині п’ятій ст. 43 Закону № 3817, не подають.

Щодо питання 5

Відповідно до частини дев’ятої ст. 35 Закону № 3817 у разі якщо після отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у ліцензіата відбулися зміни у відомостях, що містяться в Реєстрі, такий ліцензіат зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня настання події, що спричинила відповідні зміни, подати до органу ліцензування заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального.

Пунктом 6 частини дев’ятої с. 35 Закону № 3817 визначено, що заява про внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі, подається у разі зміни відомостей про наявність та ємність стаціонарних резервуарів, ємностей та/або споживчої тари, що використовуються для зберігання пального.

Отже, у разі зміни відомостей про наявність та об’єми, зокрема, ємностей та/або споживчої тари, що використовуються для зберігання пального у Товариства виникає необхідність у поданні заяви про внесення змін до відомостей, що містяться в Реєстрі.

Згідно з п. 5 частини другої ст. 46 Закону № 3817 підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є, зокрема, невідповідність відомостей Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, та/або заяви про внесення змін до відомостей, що містяться у таких реєстрах, фактичним даним, виявленим контролюючим органом у ході перевірки та зафіксованим в акті такої перевірки (крім випадків, коли така невідповідність зумовлена зміною назви області, району, населеного пункту, вулиці, іншого об’єкта топоніміки населених пунктів відповідно до законодавства України або зміною кодів адміністративно-територіальних одиниць чи територій територіальних громад згідно з Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).