Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2026 р. № 6068/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

     Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації Товариства  щодо окремих норм законодавства стосовно обігу пального, керуючись підпунктом «в» підпункту 69.41.3 пункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомляє, що воно з 01.07.2017 зареєстровано як платник податку на додану вартість.

У зверненні зазначено, що у власності та користуванні Товариства є два резервуари для зберігання пального ємністю 25000 літрів та 5000 літрів, на які отримано ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. При цьому Товариство не є платником акцизного податку.

Товариство зазначає, що прийняло рішення забезпечити себе альтернативними джерелами енергії, одним із яких є дизельні генератори.

Зважаючи на те, що електрогенератори здійснюють значне споживання дизельного пального Товариство має намір придбати транспортний засіб – автоцистерну ємністю 27000 літрів, яка буде використовуватися виключно як резервуар для зберігання пального виключно для власних потреб.

3 метою належного зберігання пального у автоцистерні Товариство має намір  отримати  ліцензію  на  право  зберігання  пального виключно для потреб

власного споживання та/або промислової переробки.

Товариство повідомляє, що не здійснює реалізацію пального, а використовує придбане пальне виключно для власних потреб, загальна ємність резервуарів для зберігання пального становить 57000 літрів.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи має Товариство реєструвати транспортний засіб - автоцистерну ємністю 27000 літрів як пересувний акцизний склад, за умови, що автоцистерна буде використовуватися виключно як резервуар для зберігання пального виключно для власних потреб?

2. Чи має Товариство ставати на облік як платник акцизного податку?

3. Чи може Товариство зберігати пальне виключно для власних потреб у транспортному засобі - автоцистерні ємністю 27000 літрів, на яку отримає ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, без реєстрації такої автоцистерни як пересувного акцизного складу та не стаючи на облік як платник акцизного податку?

 

Щодо питань 1 та 2

У п. п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п. п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб'єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Згідно з підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.

Підпунктом 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 Кодексу встановлено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Відповідно до п. п. «б» п. п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу - суб’єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, якщо Товариство не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, а обсяг отриманого Товариством протягом календарного року пального, яке використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, не перевищує 1000 метрів кубічних, то приміщення (територія), на якій знаходиться пальне, не є акцизним складом, а Товариство не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального, відповідно обов’язок реєстрації платником акцизного податку у Товариства не виникатиме.

Відповідно до п. п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне на митній території України.

Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п. п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.224¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що розпорядник акцизного складу пересувного - суб’єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 цього Кодексу.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб’єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Отже, для суб’єктів господарювання, які не є платниками акцизного податку з реалізації пального, розпорядниками акцизного складу, використання пального виключно для потреб власного споживання не є реалізацією пального в розумінні п. п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а автоцистерна, з якої здійснюється заправка електрогенераторів такого суб’єкта господарювання, не є акцизним складом пересувним.

Водночас відповідно до п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий  (далі – Перелік), створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку здійснюється автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, або на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового, або на підставі митних декларацій при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України. Такі заявки подаються суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Такі заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, а також не зазначені у заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, забороняється.

Відповідно до п. 228.3 ст. 228 Кодексу у разі виявлення фактів переміщення та/або зберігання пального або спирту етилового з використанням транспортних засобів, що не зазначені в акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених на операції, при здійсненні яких переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий у таких транспортних засобах, або в заявках на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, або в митних деклараціях при переміщенні пального або спирту етилового митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України, а також фактів реалізації пального або спирту етилового з таких транспортних засобів відповідні контролюючі органи тимчасово (до винесення рішення суду) вилучають такі пальне або спирт етиловий та транспортні засоби з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію).

Отже, у разі якщо Товариство буде здійснювати переміщення у автоцистерні митною територією України власного пального для потреб власного споживання, Товариству необхідно скласти заявку на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними. Кодексом не встановлено виключень, які б дозволяли здійснювати переміщення пального неплатниками акцизного податку з реалізації пального без подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними.

 

Щодо питання 3

Згідно з пунктом 48 частини першої статті 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) місце зберігання пального - об’єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб’єкту господарювання на праві власності або користування.

Пунктом 49 частини першої статті 1 Закону № 3817 встановлено, що місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об’ємом  до 60 літрів включно), які належать суб’єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб’єктом господарювання.

Згідно з пунктом 32 частини першої статті 1 Закону № 3817 зберігання пального – це діяльність, пов’язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб).

Відповідно до пункту 29 частини першої статті 1 Закону № 3817 Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб’єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону № 3817 суб’єкти господарювання отримують ліцензію на право зберігання пального, на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на кожне місце зберігання пального.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального містить відомості, зазначені в частині четвертій статті 35 Закону № 3817.

Згідно з частиною дев’ятою статті 35 Закону № 3817 у разі якщо після отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у ліцензіата відбулися зміни у відомостях, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, такий ліцензіат зобов’язаний протягом 30 календарних днів з дня настання події, що спричинила відповідні зміни, подати до органу ліцензування заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального.

Відповідно до пункту 7 частини десятої статті 35 Закону № 3817 у заяві про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, зазначаються відомості про загальну місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального, - у разі зміни загальної місткості стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального (для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки).

Згідно з пунктом 8 частини десятої статті 35 Закону № 3817 у заяві про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального, зазначається загальна місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - у разі зміни загальної місткості ємностей місткістю понад 250 літрів кожна, що використовуються для зберігання пального (для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки).

Форму заяви щодо ліцензій на право зберігання пального та Порядок заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04 квітня 2025 року № 374.

Отже, у разі, якщо Товариство планує зберігати пальне в автоцистерні у місці зберігання пального (місці провадження діяльності Товариства), на яке отримано ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, Товариству необхідно подати заяву про внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиному реєстрі ліцензіатів та місць обігу пального.

Місткість автоцистерни, в якій планується зберігати пальне, повинна бути врахована при визначенні загальної місткості ємностей, відомості про які зазначаються у пункті 10 «Загальна місткість ємностей (для ємностей місткістю понад 250 літрів кожна), що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (літри)» Заяви щодо ліцензій на право зберігання пального.

Водночас, зберігання Товариством пального певний час в іншому місці (де наявний об’єкт оподаткування), ніж місце зберігання на яке отримано ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, потребує отримання нової ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки на таке місце зберігання.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.