Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2026 р. № 6069/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

     Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник повідомив, що є платником єдиного податку другої групи зі ставкою 20 відсотків та під час здійснення господарської діяльності отримує послуги ТОВ «            » на підставі укладеного договору приєднання, розміщеного на веб-сайті ТОВ «            ».

Відповідно до умов договору у разі неналежного виконання ТОВ «       » своїх договірних зобов’язань та/або неналежної якості наданих послуг фізична особа – підприємець має право вимагати відповідну компенсацію.

На практиці може виникнути ситуація, коли ТОВ «           » визнає факт неналежного надання послуг та визначає суму компенсації на користь фізичної особи – підприємця.

Передбачається, що сторони врегулюють таку ситуацію шляхом зменшення суми, що підлягає сплаті фізичною особою – підприємцем за отримані послуги ТОВ «             » на суму належної фізичній особі – підприємцю компенсації.

При цьому передбачається, що:

1. ТОВ «             » визначає вартість наданих послуг відповідно до умов договору та встановлених тарифів.

2. У зв’язку з неналежним наданням послуг ТОВ «          » визначає суму компенсації на користь фізичної особи – підприємця.

3. Сума компенсації не виплачується фізичній особі – підприємцю окремим грошовим платежем.

4. Сума компенсації зазначається окремим показником у документі, що підтверджує вартість послуг.

5. На суму компенсації зменшується сума, яка підлягає сплаті фізичною особою – підприємцем за послуги ТОВ «              ».

6. Фізична особа – підприємець здійснює оплату ТОВ «           » виключно грошовими коштами у сумі, визначеній після врахування компенсації.

7. При цьому між фізичною особою – підприємцем та ТОВ «         » не здійснюється зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у фізичної особи – підприємця не виникає заборгованості перед ТОВ «           » на суму компенсації.

Платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи вважається порушенням вимог п. 291.6 ст. 291 Кодексу здійснення фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку розрахунку за отримані послуги шляхом перерахування грошових коштів на рахунок
ТОВ «             » у сумі, зменшеній на суму компенсації за неналежне надання таких послуг?

2. Чи є зазначене зменшення суми платежу на суму компенсації не грошовою формою розрахунків у розумінні п. 291.6 ст. 296 Кодексу за умови, що між сторонами не здійснюється залік зустрічних однорідних вимог та у фізичної особи – підприємця не виникає заборгованості перед ТОВ «           » на суму компенсації?

3. Чи має право фізична особа – підприємець здійснювати зазначені розрахунки без втрати права на застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до п.п. 4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу?

4. Чи виникає фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку дохід у сумі компенсації, яка не отримується фізичною особою – підприємцем грошовими коштами, а враховується при визначенні остаточної суми, що підлягає сплаті за отримані від ТОВ «             » послуги?

5. Чи є правомірним для цілей оподаткування єдиним податком відображення в первинному документі такої операції:

вартість послуг – 10 000 грн.;

компенсація за неналежне надання послуг – 1 000 грн.;

сума до сплати – 9 000грн.,

за умови, що фізична особа – підприємець фактично перераховує
ТОВ «             » 9 000 грн. грошовими коштами?

6. Чи відрізняється для цілей застосування п. 291.6 ст. 291 Кодексу зазначена операція від операції із зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо компенсація визначається до здійснення фізичною особою – підприємцем остаточного платежу за відповідні послуги та використовується виключно для визначення суми, яка підлягає оплаті?

Щодо першого – третього та шостого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Одночасно зауважуємо, що до грошової форми розрахунку належить розрахунок коштами як у готівковій (формі грошових знаків) так і безготівковій формі (записів на рахунках у банках).

Негрошовими формами розрахунку є різні способи погашення взаємних фінансових зобов’язань без використання коштів. До таких розрахунків належать, зокрема, бартерні операції, розрахунки векселями, договір переуступки прав вимоги, зарахування зустрічних вимог, тощо.

Враховуючи викладене, у разі якщо на підставі зазначеного договору відбувається погашення заборгованості між ТОВ «               » та фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових, що позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

Одночасно зауважуємо, що у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів), платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4
п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.

Щодо четвертого та п’ятого питань

Відповідно до п. 292.13 ст. 292 Кодексу дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 Кодексу.

Згідно з п. 296.1 ст. 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік

у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені  наказом Міністерства фінансів України від 19.06. 2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Водночас зміни, запроваджені з 01 січня 2021 року Законом України
від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб – підприємців» щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо) чи в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо)), не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно
з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування відповідно до абзацу першого п. 44.1 ст. 44 Кодексу платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу (абзац другий п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Враховуючи викладене, оскільки доходи, у вигляді компенсації за неналежне надання послуг на підставі укладеного договору приєднання, не передбачає надання послуг/виконання робіт від здійсненням господарської діяльності, то такі доходи не включаються до складу доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку. При цьому такі доходи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

____________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.