Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2026 р. № 6085/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

    Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомляє що, фізична особа, яка не зареєстрована фізичною особою – підприємцем, є власником сільськогосподарської техніки, земельної ділянки сільськогосподарського призначення, наданої для ведення особистого селянського господарства та нежитлових будівель сільськогосподарського призначення. Зазначена фізична особа фактично веде особисте селянське господарство та здійснює діяльність, пов’язану з виробництвом сільськогосподарської продукції та вирощує тварин. Закон України від 15 травня 2003 року № 742-IV «Про особисте селянське господарство» (далі – Закон № 742), визначає особисте селянське господарство як господарську діяльність, що проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або членами сім’ї чи родини, які спільно проживають, зокрема шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та використання майна особистого селянського господарства.

Закон також прямо передбачає можливість використання для ведення ОСГ господарських будівель і споруд та сільськогосподарської техніки. За технічною та класифікаційною документацією такі будівлі віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023. Будівлі використовуються за своїм функціональним та сільськогосподарським призначенням. Розглядається також правова ситуація, за якої такі будівлі можуть використовуватися у господарській діяльності іншого суб’єкта господарювання – фізичної особи – підприємця, який перебуває у сімейних чи родинних відносинах із власником.

Таким чином, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може фізична особа, яка не має статусу фізичної особи – підприємця, але самостійно веде особисте селянське господарство та здійснює виробництво сільськогосподарської продукції, вважатися сільськогосподарським товаровиробником для цілей застосування п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, якщо вона є власником будівель, віднесених до класу 1271 НК 018:2023?

2. Якщо відповідь на питання 1 є негативною, прошу зазначити конкретну норму Кодексу, відповідно до якої фізична особа, що не має статусу фізичної особи – підприємця, виключається з кола осіб, на яких поширюються слова «фізичних осіб», використані у п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу?

3. Якщо фізичними особами – сільськогосподарськими товаровиробниками у розумінні п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу є виключно фізичні особи – підприємці, то якою нормою Кодексу визначено, що для цілей зазначеної норми термін «фізичні особи» має застосовуватися саме у значенні «фізичні особи – підприємці», а не у його загальному значенні, з урахуванням розмежування цих понять у самому Кодексі?

4. Чи слід при застосуванні п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу розуміти слова «фізичних осіб» як такі, що означають виключно фізичних осіб – підприємців? Якщо так, зазначити конкретну норму Кодексу, яка дозволяє замінити використане законодавцем у п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. Кодексу словосполучення «фізичних осіб» на словосполучення «фізичних осіб – підприємців».

5. Як співвідносяться положення п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого сільськогосподарським товаровиробником визначено юридичну особу або фізичну особу – підприємця, з положенням п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, в якому законодавець прямо зазначив: «сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб)»?

6. Чи має словосполучення «юридичних та фізичних осіб», безпосередньо використане законодавцем у п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, самостійне юридичне значення при визначенні кола власників будівель, до яких застосовується відповідне звільнення? Якщо такого самостійного значення воно не має, пояснити, яке саме юридичне значення законодавець надав словам «фізичних осіб» у зазначеній нормі?

7. Чи може визначення, наведене у п.п. 1 п. 1 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, відповідно до якого до сільськогосподарських товаровиробників віднесено «інших юридичних і фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб – підприємців», враховуватися при системному та граматичному тлумаченні терміну «сільськогосподарські товаровиробники» у п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, оскільки в обох випадках законодавець прямо згадує саме фізичних осіб? Якщо ДПС вважає, що визначення, наведене у п.п. 1 п. 1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, не може враховуватися при тлумаченні п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, хоча саме в ньому зазначено «далі -сільськогосподарські товаровиробники» зазначити конкретну норму Кодексу, яка встановлює таке обмеження?

8. Чи відповідає чинному законодавству висновок, що фізична особа, яка веде особисте селянське господарство та здійснює виробництво сільськогосподарської продукції без створення юридичної особи та без статусу фізичної особи – підприємця, у будь-якому випадку не може бути сільськогосподарським товаровиробником для цілей п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу?

9. Чи виключає відсутність у фізичної особи статусу фізичної особи – підприємця можливість застосування п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу до належних їй будівель класу 1271 НК 018:2023 лише з огляду на відсутність статусу фізичної особи - підприємця?

10. Чи відповідає вимогам п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу ситуація, коли будівлі класу 1271 НК 018:2023 належать фізичній особі, яка веде особисте селянське господарство, а будівля використовується за своїм сільськогосподарським призначенням у господарській діяльності суб’єкта господарювання – фізичної особи – підприємця, який є членом сім’ї власника?

11. Чи вимагає п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу щоб власники будівель та суб’єкт господарювання, у господарській діяльності якого вона використовується, були однією і тією самою особою?

12. Чи є сам факт фактичного користування будівлями членом сім’ї власника, який має статус фізичної особи – підприємця, передачею будівель в позичку для цілей п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, якщо:

між власником та фізичною особою – підприємцем не укладався договір позички;

між власником та фізичною особою – підприємцем не укладався договір оренди;

між власником та фізичною особою – підприємцем не укладався договір лізингу;

власник не отримує плати за користування будівлями;

строк користування ніколи ніким не визначався;

будівлі використовуються виключно за своїм сільськогосподарським призначенням?

13. Чи необхідна для визнання користування будівлею саме «позичкою» для цілей п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу наявність цивільно-правового договору позички у формі, передбаченій ст. 828 Цивільного кодексу України?

14. Чи зберігається звільнення від оподаткування, передбачене п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, якщо власник будівлі фізична особа не передає її в оренду, лізинг або позичку, а інший суб’єкт господарювання – фізична особа - підприємець, який є членом родини власника, фактично використовує будівлю за її призначенням у своїй господарській діяльності?

15. Чи є наявність у власника будівель статусу фізичної особи – підприємця обов’язковою умовою застосування п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, незважаючи на використане законодавцем формулювання: «сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб)»?

16. У разі якщо ДПС вважає, що фізична особа, яка веде особисте селянське господарство без статусу фізичної особи – підприємця, не може бути сільськогосподарським товаровиробником для цілей п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу, прошу надати повне нормативне обґрунтування такого висновку, з урахуванням п. 5.3. ст.5 Кодексу, а також:

п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу;

п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу;

п.п. 1 п. 1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу;

ст. 1 Закону №742;

п. 2.26 ст. 2 Закону України «Про засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку» від 24 червня 2004 №1877-IV;

ст. 1 розділу І Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» від 03 травня 2022 року № 2238-ІІІ;

відповідних положень Закону України від 23 вересня 2008 року 575-VI.

17. Чи правильно розуміти, що для застосування п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу юридично значущими є самостійно та одночасно такі обставини:

статус власника як відповідного сільськогосподарського товаровиробника;

належність будівлі до класу 1271 НК 018:2023;

використання будівлі за призначенням; • використання її у господарській діяльності суб’єкта господарювання;

відсутність передачі будівлі власником в оренду, лізинг або позичку, і чи є відсутність статусу фізичної особи – підприємця у власника самостійною додатковою умовою, якщо така умова прямо не встановлена п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу?

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 Кодексу.

Відповідно до п. 266.1 ст. 266 Кодексу платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є, фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Кодексу).

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Кодексу).

Водночас п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу визначено перелік об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктом оподаткування.

Так, відповідно до п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу не є об’єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб’єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, до фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, з метою визначення об’єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відносять фізичних осіб – підприємців, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснюють операції з її постачання.

Національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (далі – НК 018:2023) який призначений для застосування органами державної влади та місцевого самоврядування, а також іншими користувачами, затверджено наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 № 3573.

Об’єктами класифікації НК 018:2023 є окремі споруди, що в такій класифікації поділяються на два розділи «Будівлі» та «Інженерні споруди».

Поділ на класифікаційні одиниці в межах розділів виконується перш за все відповідно до технічних характеристик споруди, які обумовлюються призначенням споруди. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Надання роз’яснень щодо положень НК 018:2023 та його ведення забезпечує Міністерство розвитку громад та територій України.

Враховуючи викладене, об’єкти нежитлової нерухомості, віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023, що належать на праві власності та використовуються за призначенням у господарській діяльності фізичними особами – підприємцями, які займаються, зокрема виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснюють операції з її постачання, та не здаються в оренду, лізинг, позичку, не є об’єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно вимог п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.

Отже, оскільки Ви не є фізичною особою – підприємцем, тобто у розумінні Кодексу не є сільськогосподарським товаровиробником, то сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснюється на загальних підставах без урахування положень п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Кодексу.

Слід зазначити, постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2026 року № 1029 затверджено Положення про Міністерство економіки та довкілля України, відповідно до п. 1 якого Міністерство економіки та довкілля України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері розвитку підприємництва.

Крім того, згідно з п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну правову політику.

Таким чином, надання роз’яснення щодо юридичного значення слів «юридичних та фізичних осіб» та інших правових визначень зазначених у зверненні, можливості фізичної особи, яка веде особисте селянське господарство без статусу фізичної особи, бути охопленою поняттям сільськогосподарського товаровиробника та правову природу фактичного користування будівлею членом сім’ї власника – фізичною особою – підприємцем без укладення договору оренди, лізингу або позички доцільно звернутися до Міністерства економіки та довкілля України і Міністерства юстиції України відповідно.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

____________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію..