Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.10.2026 р. № 6089/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

    Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення (далі – Підприємство) від № (вх. ДПС № від) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись положеннями статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення Підприємство здійснює діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, здійснює продаж за готівку квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером та номінальною вартістю відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та проводить розрахунки з використанням книг обліку розрахункових операцій (далі – КОРО) з дотриманням встановленого порядку їх ведення відповідно до пункту 5 статті 3 Закону № 265.

Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Чи правильно Підприємство розуміє положення статті 3 Закону № 265, що за обставин, коли готівкові кошти за транспортні послуги приймаються безпосередньо у транспортному засобі (водієм), така особа видає проїзний документ, що роздрукований через валідатор у паперовому вигляді, то у Підприємства виникає обов’язок щодо реєстрації та застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО / ПРРО)?

2. Чи правильно Підприємство розуміє положення пункту 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, згідно якого може застосувати принцип укрупнення інформації при формуванні заяви за формою № 20-ОПП, оскільки склад комунального підприємства складають 44 однотипні транспортні засоби (за видом, використанням, станом та видом права власності), що мають різні реєстраційні номери?

Слід зазначити, що ДПС не уповноважена підтверджувати або спростовувати розуміння податкового та іншого законодавства суб’єкта господарювання (далі – СГ) та/або організовувати його господарську діяльність, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням СГ вимог податкового та іншого законодавства, а також надає йому роз’яснення з практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, щодо застосування яких у СГ виникли питання.

Разом з цим повідомляємо, що правові засади застосування РРО / ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі № 265, який є спеціальним, та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.

Встановлення норм щодо незастосування РРО / ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Дія Закону № 265 поширюється на усіх СГ, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону № 265.

Зокрема у статті 3 Закону № 265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.

Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

До таких винятків належить, зокрема встановлене у пункті 4 статті 9 Закону № 265 право не застосовувати РРО / ПРРО при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером та номінальною вартістю.

Друкарство – принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення, здійснюється в друкарні.

Звертаємо увагу, що обов’язковими реквізитами зазначених документів є їх назви – «талон, квитанція, квиток» (далі – проїзні документи).

Тільки проїзні документи, виготовлені у спосіб, передбачений пунктом 4 статті 9 Закону № 265, зокрема з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, можуть вважатися відповідними розрахунковими документами.

Водночас проїзні документи, які не відповідають вказаним вимогам не приймаються як розрахункові, видача зазначених документів споживачам послуг є порушенням порядку проведення розрахунків.

Враховуючи викладене вище та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що під час надання послуг з перевезення пасажирів, незважаючи на валідацію електронних квитків, Ви можете проводити розрахунки без застосування РРО / ПРРО лише у випадку продажу електронних квитків з використанням права наданого пунктом 4 статі 9 Закону № 265 у спосіб передбачений пунктом 5 статті 3 Закону № 265, незалежно від форми розрахунків.

Відповідь на питання 2

Як, зокрема зазначено у зверненні, рухомий склад Підприємства складають 44 одиниці транспортних засобів, що мають різні реєстраційні номери.

У зв’язку з чим виникає питання, чи може Підприємство застосувати принцип укрупнення інформації під час формування заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (далі – заява № 20-ОПП, об’єкт оподаткування).

Заява № 20-ОПП, обов’язок та порядок подання якої встановлені пунктом 63.3 статті 63 Кодексу та розділом VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588), заповнюється із дотриманням Пам’ятки для заповнення розділу 3 Заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (Додаток до заяви № 20-ОПП), що містить опис даних, які зазначаються у відповідних графах цієї заяви.  

Пунктом 8.4 розділу VIIІ Порядку № 1588 визначено, що під час надання заяв № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об’єкт оподаткування.

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера (наприклад, у заяві № 20-ОПП надається інформація і про земельну ділянку, і про об’єкт нежитлової нерухомості, що розташований на такій земельній ділянці).

Інформація про однотипні (за видом, використанням, станом та видом права власності) автомобільні транспортні засоби, які не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або послуг, інших ніж пасажирські та вантажні перевезення, може бути подана у заяві № 20-ОПП як узагальнена з типом об’єкта оподаткування «автомобільні транспортні засоби» та зазначенням кількості таких транспортних засобів в графі «Реєстраційний номер об’єкта оподаткування».

Отже, керуючись принципом укрупнення інформації, СГ може подати у заяві № 20-ОПП узагальнені відомості про 44 одиниці транспортних засобів, що призначені для пасажирських перевезень, якщо вони відповідають усім критеріям однотипності. Така інформація подається одним рядком, за умови, що транспортні засоби не є пунктами пересувної роздрібної торгівлі, громадського харчування або надання інших послуг, використовуються за одним напрямом діяльності, мають однакові стан та вид права на об’єкт оподаткування тощо.

Якщо частина транспортних засобів має, наприклад, різні призначення, стан (експлуатується/орендується/здається в оренду тощо) або вид права на об’єкт оподаткування (право власності/право володіння/право короткострокового користування, оренди або найму тощо), відомості про них у заяві № 20-ОПП зазначаються окремими рядками. Згрупувати зазначені об’єкти в один рядок можливо за умов збігу вказаних ознак.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.